Рішення № 137857628, 30.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Київ справа №320/30587/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову у передачі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:085:0299 у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що оформлене листом від 07.04.2025 року №057- 4507,

- зобов`язати Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у відповідності до частини 2 статті 118 Земельного кодексу України, у місячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:085:0299 в натурі та передати її у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропорційно часткам у праві власності жилого будинку, а саме: ОСОБА_1 - 5/8, ОСОБА_2 - 3/8.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачів зазначив, що позивачі мають право постійного користування земельною ділянкою під належним їм на праві власності житловим будинком, який вони отримали у спадкування. Зокрема, право користування ділянкою не припинялося і перейшло від першого землекористувача ОСОБА_3 по ланцюжку до позивачів. Отже, твердження відповідачів про відсутність права користування земельною ділянкою саме у позивачів суперечить чинним нормам законодавства.

Як наслідок, вимога відповідачів (та підстава відмови у передачі ділянки у власність) про необхідність оформлення користування ділянкою саме на ім`я позивачів не ґрунтується на вимогах законодавства.

Резюмуючи, представник позивачів наголошував, що відмовляючи позивачам, відповідач-1 вказав на необхідність передачі саме позивачам ділянки у користування або ж необхідність виготовлення проекту відводу (тобто приватизація в загальному порядку, а не спрощеному), що є безпідставним та протиправним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 липня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху шляхом надання суду уточненої позовної заяви з визначенням належного кола позивачів або уточненням змісту позовних вимог та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивачем усунуто недоліки у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача-1 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що розглядаючи заяви позивачів щодо передачі їм у власність земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:085:0299, розташованої по АДРЕСА_1 , Департамент діяв у межах, на підставі наданих йому повноважень та відповідно до Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463.

Наголошено, що жодних правовстановлюючих документів на право власності чи користування спірною земельною ділянкою не надано, а договір на право забудови земельної ділянки від 20.11.1946 № б/н, який припинив свою дію ще до смерті спадкодавця ( ОСОБА_4 ) не є підтвердженням переходу права користування земельною ділянкою для забудови до ОСОБА_5 .

Таким чином, спірна земельна ділянка не є об`єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси після смерті ОСОБА_4 , що свідчить про відсутність порушеного права у позивачів стосовно неї.

У свою чергу, свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.06.2004 серія АЕЕ № 795451 та від 25.12.2021, серія BBC № 897685, не містять інформацію про перехід права користування спірною земельною ділянкою від ОСОБА_6 (спадкодавець) до ОСОБА_5 (спадкоємець) у порядку спадкування за законом.

У зв`язку із відсутністю права користування на спірну земельну ділянку об`єкт нерухомого майна в ОСОБА_5 було неможливо передати відповідне речове право на землю будь-якими іншим особам, в тому числі позивачам.

Таким чином, листами від 17.01.2022 № 05702-831 та від 07.04.2025 № 057- 4507 Департаментом обґрунтовано повернуто технічну документацію із землеустрою позивачам із зауваженнями у зв`язку із відсутністю у позивачів належних правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою.

Представник відповідача-2 також надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що розглядаючи заяви позивачів щодо передачі їм у власність земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:085:0299, розташованої по вул.Івана Улітіна, 20 у Святошинському районі м. Києва, КМР та Департамент діяли у межах, на підставі наданих їм повноважень та відповідно до Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463.

Зауважено, що КМР уповноважена лише затверджувати підготовлені та подані Департаментом в установленому законом порядку проекти рішень КМР щодо затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

За відсутності відповідного проєкту рішення КМР позбавлена об`єктивної можливості передати земельну ділянку комунальної власності на підставі технічної документації із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, а отже в даному випадку відсутні підстави для констатації протиправної бездіяльності Київської міської ради.

Аналогічно доводам відповідача-1, представником КМР вказано, що у позивачів були відсутні документи на підтвердження права користування на спірну земельну ділянку.

Окрім цього, на думку відповідачів, Департаментом та Київською міською радою не порушені права, свободи та інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки заява позивачів, додані до нього документи належним чином розглянути Департаментом, за результатами чого відмовлено у погодженні та затвердженні технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі відсутності у позивачів правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

Додатково зауважено, що листами Департаменту від 17.01.2022 № 05702-831 та від 07.04.2025 № 057-4507 Позивачів повідомлено, що передача земельної ділянки позивачу можлива шляхом розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, визначеному частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.

Водночас, з одного боку, позивачі не скористались правом на звернення за отриманням дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення їм у власність спірної земельної ділянки, з іншого боку, без ініціювання цього питання перед Київською міською радою відразу звернувся до суду із вимогою щодо зобов`язання Відповідачів надати та затвердити технічну документацію щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки.

У відповіді на відзиви представник позивачів наголосив, що позивачі мають право користування ділянкою у зв`язку із набуттям права власності на будинок та на підставі положень Земельних кодексів різних років і діючих на даний час приписів статі 377 ЦК України та статі 120 ЗК України.

Як наслідок, відповідачами викладено зміст аргументів, які є хибними та не узгоджуються з нормами законодавства.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Київської міської ради із заявою від 12.01.2021 вх.№ 057/КО-28 про передачу земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:085:0299, розташованої по АДРЕСА_1 , пропорційно часткам у праві власності жилого будинку, а саме: ОСОБА_1 5/8, ОСОБА_2 - 3/8. До вказаної заяви додано витяг з Державного земельного кадастру, копії довіреності, оригінал технічної документації щодо встановлення меж Земельної ділянки.

Листом Департаменту від 22.01.2021 № 057-057/КО-28-211 повідомлено позивачів, що Департамент повернеться до опрацювання порушеного питання після усунення наступних зауважень:

- додати документи, що підтверджують державну реєстрацію речового права на весь об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, контури якого відображені на кадастровому плані земельної ділянки витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; - оскільки, відповідно до інформації зазначеної на геопорталі містобудівного кадастру Києва (https://mkk.kga.gov.ua/) земельна ділянка розташована в межах планувальних обмежень, відомості, зазначені у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, доповнити інформацією про обмеження у використанні земельної ділянки;

- документально обґрунтувати наявність або відсутність червоних ліній вулиць (у разі наявності червоних ліній, нанести їх на графічні матеріали документації із землеустрою, відповідно до отриманих координат поворотних точок); - додати згоду замовника на обробку його персональних даних, зазначених у клопотанні та доданих до нього документах; - додати підтвердження виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт у місцевій системі координат УСК-2000 (ідентифікатор МСК-80) відповідно до рішення Київської міської ради від 15.02.2018 № 47/4111 «Про питання міської геодезичної мережі міста Києва», оскільки відповідно до вказаного рішення суб`єкти топографо-геодезичних і картографічних робіт незалежно від форми власності виконують топографо-геодезичні і картографічні роботи на території міста Києва у місцевій системі координат УСК-2000 (ідентифікатор МСК-80) (надається виконавцю робіт у формі витягу з унікальним QR-кодом адміністратором міської геодезичної мережі міста Києва КП «Київський інститут земельних відносин» за заявкою, текст якої опубліковано на інтернет-сторінці адміністратора https://mgm.kyivland.gov.ua).

Також листом Департаменту від 22.01.2021 № 057-057/КО-28-211 повідомлено, що після усунення зазначених в цьому листі зауважень, вирішення питання по суті має відбуватися в установленому порядку.

У подальшому позивачі звернулись повторно із аналогічною заявою від 09.08.2021 вх. № 057/КО-1986, за результатами якої листом Департаменту від 27.08.2021 № 057-057/КО-1986-23353 повідомлено, що Департамент повернеться до опрацювання порушеного питання після усунення наступних зауважень: - додати оригінал довіреності або засвідчену в установленому порядку її копію, на підставі якої інтереси заявників представляє уповноважена ними особа; - матеріали документації із землеустрою потребують доопрацювання у відповідності до статті 29 Закону України «Про землеустрій»; - додати підтвердження виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт у місцевій системі координат УСК-2000 (ідентифікатор МСК-80) відповідно до рішення Київської міської ради від 15.02.2018 № 47/4111 «Про питання міської геодезичної мережі міста Києва», оскільки відповідно до вказаного рішення суб`єкти топографо-геодезичних і картографічних робіт незалежно від форми власності виконують топографо-геодезичні і картографічні роботи на території міста Києва у місцевій системі координат УСК-2000 (ідентифікатор МСК-80) (надається виконавцю робіт у формі витягу з унікальним QR-кодом адміністратором міської геодезичної мережі міста Києва КП «Київський інститут земельних відносин» за заявкою, текст якої опубліковано на інтернет-сторінці адміністратора https://mgm.kyivland.gov.ua).

У подальшому позивачі звернулись до Київської міської ради із аналогічною заявою від 08.12.2021, до якої додано витяг з Державного земельного кадастру; довідка про відсутність червоних ліній; витяг з каталогу координат пунктів міської геодезичної мережі м. Києва у місцевій системі координат; згода на обробку персональних даних Кристовір І.В.; згода на обробку персональних даних Кристовір І.М.; нотаріальна копія довіреності від Кристовір І.В. від 19.02.2020 року №248; нотаріальна копія довіреності від ОСОБА_2 оригінал технічної документації із землеустрою.

За результатами опрацювання цієї заяви листом Департаменту від 17.01.2022 № 05702-831 повідомлено, що Департамент повернеться до опрацювання порушеного питання після усунення наступних зауважень:

- відповідно до частини першої статті 118 Земельного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин») громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

- додані до заяви документи не містять належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують перебування у користуванні вказаної земельної ділянки.

У подальшому, позивачі повторно звернулись до Київської міської ради із аналогічною заявою від 18.03.2025 № б/н, до якої додатково додано лист Державного архіву м. Києва від 18.10.2024 року №068/05-12/2396; архівний витяг від 18.10.2024 № 068/05-12/2397 з рішення Виконкому Жовтневої райради Депутатів трудящих від 29.03.1946 №14/7; архівний витяг від 18.10.2024 року №068/05-12/2398 із протоколу №14 засідання Виконкому Жовтневої райради Депутатів трудящих від 29.03.1946; архівна копія рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів трудящих від 01.12.1953 № 2343 «Про висновки обміру земель в забудованих кварталах №№-24, 25, 26, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 106, 117, 130, 130-а, 146, 349, 350, 371 Жовтневого району». архівна копія рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів трудящих від 29.12.1953 № 2610 «Про перейменування міських вулиць»; архівна копія рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 07.04.1980 № 453 «Про перейменування та найменування окремих вулиць м. Києва»; Нотаріальна копія договору дарування від 10.11.2008 №10425; нотаріальна копія свідоцтва про право на спадщину від 02.12.2009 № 4-2719; нотаріальна копія договору дарування від 12.02.2002 № 918; нотаріальна копія ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 29.01.2020 № 759/14999/17; інформаційна довідка з ДРРП від 10.03.2025 № 417144096.

За результатами опрацювання вказаної заяви листом Департаменту від 07.04.2025 № 057-4507 повідомлено, що Департамент листом від 17.01.2022№ 05702-831 надав зауваження, які станом на цей час не враховано, а саме в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою позивачів, а саме: копії рішень уповноважених органів про передачу Вам земельної ділянки в користування, яка надавалась в користування до 15.03.91 (до введення в дію Земельного кодексу Української РСР).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Земельного Кодексу України (далі ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у новій редакції, затвердженій рішенням Київської міської ради від 23.06.2022 № 4753/4794 (далі Положення), Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території міста Києва, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Відповідно до пункту 2 Положення основними завданнями Департаменту є: - забезпечення виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, проведення земельної реформи, спрямованої на приватизацію земель у межах міста. - здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території міста Києва, а також координацію здійснення землеустрою в межах повноважень і порядку, встановленого законодавством України;

- ведення міського земельного кадастру відповідно до законодавства, моніторингу земель, здійснення землеустрою. - реалізація державних, розроблення і здійснення міських програм раціонального використання та охорони земель, поліпшення навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 3.13 Положення Департамент розробляє в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, готує та подає розпорядження Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань, зокрема, розпорядження землями в межах міста Києва, передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно з пунктом 3.13 Положення Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень розробляє в установленому порядку проєкти рішень Київської міської ради, готує та подає розпорядження Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки, зокрема, з питань розпорядження землями в межах міста Києва; передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.

З метою врегулювання процедури реалізації прав на землю фізичними та юридичними особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві (далі Порядок), що визначає особливості землекористування у місті Києві як столиці України у відповідності до Конституції України, Земельного кодексу України, законів України «Про Державний земельний кадастр», «Про оренду землі», «Про землеустрій» «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто- герой Київ» та інших нормативно-правових актів, що регулюють земельні правовідносини.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції).

На основі цього положення Конституції України відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.

Відповідно до частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до пункту 4 Рішення Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 уповноважено Департамент, зокрема, погоджувати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, шляхом надання відповідного висновку; затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) шляхом надання відповідного висновку, окрім технічної документації, якою передбачається передати земельну ділянку у власність, оренду чи постійне користування; надавати згоду на відновлення меж земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 1.2. пункту 2 Порядку резолюція (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради до заяви на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту; щодо поділу та об`єднання земельних ділянок - це письмове доручення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів) для опрацювання таких заяв та у випадку, встановленому пунктом 3 цього рішення, є дозволом на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Як було зазначено, первісна та повторна заяви Позивача згідно з дорученнями заступника міського голови - секретаря Київської міської ради Бондаренка В.В. від 29.08.2024 № 08/33442, від 25.12.2024 № 08/53522 передані Департаменту для подальшого опрацювання таких заяв.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Порядку зацікавлена особа звертається до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або заявою на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

До клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або до заяви на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок подаються документи, визначені конкретно для кожного виду документації із землеустрою, згідно з додатками 2, 3 до цього рішення.

Відповідно до підпункту 2.9 пункту 2 Порядку заяви на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а також заяви про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки та на поділ чи об`єднання земельних ділянок у строк, що не перевищує один робочий день, передаються приймальнею Київради з земельних питань до секретаріату Київської міської ради для підготовки резолюції (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради.

Відповідно до додатку 3 до рішення Київської міської ради 20.04.2017 № 241/2463 до заяви про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) обов`язково надаються: 1) нотаріально посвідчена письмова згода землекористувача на вилучення земельної ділянки / частини земельної ділянки, на припинення права користування земельною ділянкою / частиною земельної ділянки, на розірвання договору оренди земельної ділянки, надана у встановленому законом порядку; 2) посвідчені в установленому порядку копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці; 3) копії матеріалів технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, якщо такі розташовані на земельній ділянці, засвідчені печаткою та підписом керівника зацікавленої особи (крім державних та комунальних підприємств); 4) копії документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою; 5) засвідчені печаткою та підписом керівника зацікавленої особи копії установчих документів (для юридичних осіб), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців), копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України) (для фізичних осіб - підприємців), а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу, та копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України).

Відповідно до підпункту 2.9 пункту 2 Порядку заяви на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а також заяви про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки та на поділ чи об`єднання земельних ділянок у строк, що не перевищує один робочий день, передаються приймальнею Київради з земельних питань до секретаріату Київської міської ради для підготовки резолюції (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради.

Згідно із підпунктом 2.10. пункту 2 Порядку секретаріат Київської міської ради у строк, що не перевищує трьох робочих днів, передає резолюцію (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради разом із заявами, визначеними пунктом 2.9 цього Порядку, до приймальні Київради з земельних питань.

Відповідно до підпункту 2.11 пункту 2 Порядку приймальня Київради з земельних питань після надходження резолюції (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради до заяв, визначених пунктом 2.9 цього Порядку, видає зацікавленій особі або уповноваженому нею представнику під час звернення резолюцію (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради до цих заяв та матеріали для розроблення технічної документації із землеустрою (у разі їх наявності). Видача резолюції (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради до заяв, визначених пунктом 2.9 цього Порядку, вважається повідомленням заявнику про результати розгляду цих заяв.

Згідно із підпунктом 3.2 пункту 3 Порядку технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок

розробляється на підставі резолюції (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради на розроблення такої документації.

Відповідно до пункту 5.2 Порядку якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Київської міської ради.

Відповідно до підпункту 3.8 пункту 3 Порядку документація із землеустрою подається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві, для державної реєстрації земельної ділянки (внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру) відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно з підпунктом 3.9 пункту 3 Порядку після державної реєстрації земельної ділянки (внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру про документацію із землеустрою) зацікавлена особа з метою прийняття Київською міською радою відповідного рішення щодо розпорядження земельною ділянкою звертається в установленому порядку до центру надання адміністративних послуг з заявою на отримання адміністративної послуги.

Відповідно до підпункту 5.5.2 пункту 5 Порядку у разі приватизації земельної ділянки без зміни її меж та цільового призначення, право громадянина на користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування землею чи договором оренди землі, такі технічні матеріали та документи, що підтверджують зокрема розмір земельної ділянки, а також: - копія державного акта на право постійного користування земельною ділянкою або договору оренди землі; - нотаріально посвідчені копії документів щодо правового статусу об`єктів нерухомого майна (житлового будинку та інших будівель, споруд) та копії матеріалів технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна у разі розташування такого майна на земельній ділянці; - копія паспорта громадянина України; - копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); - довіреність або засвідчена в установленому законодавством порядку її копія, на підставі якої інтереси зацікавленої особи представлятиме уповноважена нею особа (у разі якщо заява подається представником).

Відповідно до пункту 5.6 Порядку у разі подання до приймальні Київради з земельних питань заяви про приватизацію земельної ділянки з документами, які не відповідають вимогам цього Порядку, заява про приватизацію земельної ділянки не приймається або не розглядається по суті і разом з доданими до заяви документами повертається приймальнею Київради з земельних питань громадянину на доопрацювання, про що громадянина інформують відповідним листом протягом п`яти робочих днів з дня надходження заяви. У цьому разі громадянин або уповноважена ним особа отримують додані до заяви документи в приймальні Київради з земельних питань для приведення їх у відповідність до вимог цього Порядку, а при отриманні документів на звороті заяви громадянин або уповноважена ним особа робить відповідну відмітку з описом отриманих документів, яка скріплюється підписом громадянина або уповноваженої ним особи із зазначенням дати отримання документів.

Відповідно до пункту 5.10 Порядку приймальня Київради з земельних питань у день реєстрації заяви про приватизацію земельної ділянки або протягом наступного робочого дня передає цю заяву з доданими до неї документами, сформованими у кадастрову справу, до Департаменту земельних ресурсів для: - підготовки висновку щодо надання в установленому законом порядку земельної ділянки відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- занесення відповідної інформації до міського земельного кадастру (за необхідності); - підготовки проекту рішення Київської міської ради про приватизацію земельної ділянки;

- підготовки пояснювальної записки до проекту рішення Київської міської ради про приватизацію земельної ділянки. Пояснювальна записка до проекту рішення Київської міської ради обов`язково має містити інформацію щодо: - правового статусу земельної ділянки; - правового статусу об`єкта нерухомого майна (за наявності); - особи заявника та іншу наявну інформацію, що має значення для прийняття рішення Київської міської ради.

До кадастрової справи обов`язково додаються: - витяг з містобудівного кадастру та чергового кадастрового плану з ПК "Кадастр" про земельну ділянку; - матеріали супутникової зйомки земельної ділянки, зробленої не пізніше ніж за один рік до дня реєстрації проекту рішення в секретаріаті Київської міської ради; - матеріали актуальної фотофіксації, зробленої не пізніше ніж за тридцять календарних днів до дня реєстрації проекту рішення в секретаріаті Київської міської ради.

Департамент земельних ресурсів несе відповідальність за достовірність і повноту інформації, зазначеної вище.

Згідно з пунктом 5.11 Порядку підготовка висновку про приватизацію земельної ділянки, внесення відповідної інформації до міського земельного кадастру, підготовка проекту рішення Київської міської ради про приватизацію земельної ділянки здійснюється у десятиденний термін. Внесення відповідної інформації до міського земельного кадастру здійснюється безпосередньо Департаментом земельних ресурсів на безоплатній основі.

Відповідно до пункту 5.13 Порядку після погодження проекту рішення Київської міської ради про приватизацію земельної ділянки в порядку, передбаченому Регламентом Київської міської ради, це питання виноситься на розгляд сесії Київської міської ради.

Отже, відповідно до Порядку для розроблення та погодження та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не вимагається отримання рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення цього виду документації із землеустрою у випадку розташування житлового будинку на Земельній ділянці, а суб`єктом погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є Департамент, який відповідно до 5.6 Порядку уповноважений повертати заяву про приватизацію земельної ділянки комунальної власності у разі подання документів, що не відповідають вимогам Порядку.

У свою чергу, Київська міська рада уповноважена лише затверджувати підготовлені та подані Департаментом в установленому законом порядку проекти рішень відповідача-2 щодо затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

За відсутності відповідного проєкту рішення Київська міська рада позбавлена об`єктивної можливості передати земельну ділянку комунальної власності на підставі технічної документації із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, а отже в даному випадку відсутні підстави для констатації протиправної бездіяльності Київської міської ради.

Стосовно спірного рішення Департаменту суд зазначає, що до заяви від 18.03.2025 позивачами було додано: лист Державного архіву м. Києва від 18.10.2024 року №068/05-12/2396; архівний витяг від 18.10.2024 № 068/05-12/2397 з рішення Виконкому Жовтневої райради Депутатів трудящих від 29.03.1946 № 14/7; архівний витяг від 18.10.2024 року № 068/05-12/2398 із протоколу №14 засідання Виконкому Жовтневої райради Депутатів трудящих від 29.03.1946; архівна копія рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів трудящих від 01.12.1953 № 2343 «Про висновки обміру земель в забудованих кварталах №№-24, 25, 26, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 106, 117, 130, 130-а, 146, 349, 350, 371 Жовтневого району»; архівна копія рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів трудящих від 29.12.1953 № 2610 «Про перейменування міських вулиць»; архівна копія рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 07.04.1980 № 453 «Про перейменування та найменування окремих вулиць м. Києва»; нотаріальна копія договору дарування від 10.11.2008 №10425; нотаріальна копія свідоцтва про право на спадщину від 02.12.2009 № 4-2719; нотаріальна копія договору дарування від 12.02.2002 № 918; нотаріальна копія ухвали Святошинського районного суду м. Києва dід 29.01.2020 № 759/14999/17; інформаційна довідка з ДРРП від 10.03.2025 № 417144096.

Рішення Департаменту земельних ресурсів КМДА мотивоване тим, що земельна ділянка у користування конкретно позивачам не передавалася. Відтак, на думку відповідача-1, передавати позивачам ділянку у спрощеному порядку немає підстав.

Так, чинний земельний кодекс передбачає два шляхи отримання земельної ділянки у власність:

Загальний - в порядку частини 3 статті 118 шляхом отримання від органу місцевого самоврядування дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, розробка такого проекту та затвердження проекту тим же органом місцевого самоврядування · Спрощений - в порядку частини 1 статті 118 шляхом самостійної розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та її затвердження органом місцевого самоврядування.

Відмовляючи позивачам, відповідач-1 вказав на необхідність передачі позивачам ділянки у користування або ж необхідність виготовлення проекту відводу (тобто приватизація в загальному порядку, а не спрощеному).

Відповідно до чинної частини 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Трактуючи статтю 118 ЗК України у взаємозв`язку з положеннями статті 120 ЗК України щодо принципу єдності долі землі і розташованого на ній майна вбачається, що в поряду спрощеної процедури приватизації громадянам можуть передаватися ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у їх власності.

Таким чином, для можливості приватизації в спрощеному порядку положення земельного кодексу України (та статей 118, 120 зокрема) не вимагають додаткової чи повторної передачі у користування ділянки громадянину, який в поточний момент володіє нерухомим майном на цій ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_3 в постійне користування під забудову. Ним було збудовано житловий будинок, який шляхом ряду спадкувань, а також дарування і викупу частки перейшов у власність позивачів, що відповідачами не заперечується.

За положеннями Земельного кодексу УРСР 1922 року та статті 161 зокрема, у міру надання державних земельних маєтків у постійне користування трудовим землеробам та їхнім об`єднанням (у порядку наділення безземельних і малоземельних громадян землею, переселення та розселення) вони виключаються зі складу державних земельних маєтків і зараховуються до складу земель трудового користування.

Відповідно до статті 15 Земельного кодексу УРСР 1970 року земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.

Відповідно до статті 87 Земельного кодексу УРСР 1970 року землі, призначені під міську забудову, до їх забудови використовуються попередніми землекористувачами. Відповідно до статті 90 Земельного кодексу УРСР 1970 року на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Відповідно до статті 30 Земельного кодексу 1990 року №561-XII при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Згідно статті 7 Земельного кодексу України 1990 року було визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України.

Стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України. Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до частини другої статті 78 Земельного кодексу України 2001 року право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 Земельного кодексу України).

З аналізу статті стаття 92 Земельного кодексу України 2001 року вбачається, що на даний час громадяни не можуть набувати в постійне користування земельні ділянки.

Разом з тим, ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, яке раніше набуте громадянами в установлених законодавством випадках.

Таким чином, право постійного користування громадянами, які отримали за чинним на той час земельним законодавством земельні ділянки у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства, зберігається й зараз.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України 2001 року № 2768-III, в редакції до 28 жовтня 2021 року, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Велика Палата Верховного Суду України своєю постановою від 23.06.2020 року (справа №179/1043/16-ц) висловила наступну правову позицію: право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що згідно із загальнодозвільним принципом правового регулювання, який поширюється на сферу правомірних приватних відносин (зокрема, на відносини спадкування), дозволено те, що не заборонено законом. Можливість спадкування права постійного користування земельною ділянкою, як і права довічного успадковуваного володіння нею, забезпечує сталість цивільного обороту й уникнення ситуацій, за яких можливий необґрунтований перерозподіл земельних ділянок і прав на них.

В постанові від 23.11.2023 року у справі №916/3030/22 ВС зазначив: у разі набуття права власності на нерухомість яка розташована на частині земельної ділянки наданій іншій особі на праві постійного користування право на оформлення землекористування для обслуговування такої нерухомості виникає автоматично в силу принципу єдності долі нерухомості і земельної ділянки та не вимагає отримання згоди постійного землекористувача.

Окрім того 28 жовтня 2021 року, набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості», яким встановлено «автоматичність» переходу прав користування земельною ділянкою при переході права власності на розташовану на ній будівлю, споруду від землекористувача до нового власника майна.

Зокрема, статтю 377 Цивільного кодексу України викладено в наступній редакції: до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право приватної власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України".

В постанові від 20.01.2021 року №318/1274/18 ВС вказав, що при переході права власності на об`єкт нерухомості слід враховувати, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Враховуючи цей принцип, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. Тобто за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК, особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2025 року №569/13445/20 зробив наступний правовий висновок: «Відповідно до частини першої статті 11 ЗК УРСР 1922 року право на землю, надану в трудове користування, є безстроковим і може бути припинено лише з підстав, зазначених у законі.

Статтею 17 ЗК Української РСР 1922 року визначено, що право на землю, надану трудовому землекористувачу, припиняється у випадках: а) добровільної відмови від землі всіх членів двору; б) припинення двором ведення самостійного господарства повністю; в) виморочності двору; г) остаточного переселення його в інше місце, з припиненням у колишньому місці самостійного господарства; д) позбавлення прав користування землею по суду за зазначені у законі злочину; е) заняття землі в установленому порядку для державних та громадських потреб (шляхи сполучення, розробка цінних копалин тощо).

ЗК УРСР 1922 року передбачав (статті 195-206) ведення державного запису землекористувачів (земельна реєстрація), функції якого покладалися на Народний комісаріат землеробства та його місцеві органи. Завдання державного запису землекористувачів полягало у проведенні збору та збереженні «у систематичному та наглядному вигляді» точних та своєчасних відомостей про правове та господарське становище всіх землекористувачів. Відповідно при здійсненні земельної реєстрації фіксувалися такі відомості про кожну земельну ділянку: 1) місце розташування та назва земельної ділянки, кількість землі в цілому та по угіддях, відомості про будівлі та господарські споруди; 2) найменування землекористувачів та підстави отримання землі у користування; 3) відомості про особливі повноваження та повинності, пов`язані з використанням ділянки; 4) інші відомості, внесення яких передбачено наступними розпорядженнями.

Пункт 5 постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року передбачає, що громадяни, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

У пункті 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці земельні ділянки.

Зі змісту наведених норм вбачається, що громадяни, які мали в користуванні земельні ділянки, надані їм за раніше діючим законодавством, зберігали свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування».

Таким чином, набуваючи право власності на житловий будинок позивачі (як і попередні власники) набували право користування землею.

Отже, твердження відповідачів про відсутність права користування земельною ділянкою саме у позивачів суперечить наведеним вище нормам матеріального права та правовим висновкам Верховного Суду.

При цьому, відмова відповідача-1 з посиланням на те, що документ (рішення органу місцевого самоврядування) на право користування землею має бути виданий саме на ім`я позивачів спростовується вищенаведеними нормами законодавства.

Відповідач -1 вказував, що надані позивачами рішення Виконкому Жовтневої райради Депутатів трудящих від 29.03.1946 № 14/7, витяг від 18.10.2024 року № 068/05-12/2398 із протоколу №14 засідання Виконкому Жовтневої райради Депутатів трудящих від 29.03.1946, рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів трудящих від 01.12.1953 №2343 не дають змогу чітко визначити межі, місцезнаходження, умови землекористування та інші суттєві відомості, які містяться у постанові про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної Земельної ділянки ОСОБА_7 .

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивачів, що у вказаних рішеннях прямо зазначається, що у постійне користування передається конкретна ділянка за №20 (раніше - №22, номер виправлено згідно рішення Октябрської райради депутатів трудящих від 11.05.1947 року) по вулиці 853 новій в місті Києві.

Таким чином, твердження відповідача-1 про неможливість чітко визначити межі, місцезнаходження, умови землекористування та інші суттєві відомості не відповідає змісту вказаних рішень.

Окрім того, такі заперечення щодо неможливості чітко визначити межі, місцезнаходження, умови землекористування та інші суттєві відомості не були заявлені як підстава відмови у передачі ділянки позивачам, і тому не можуть заявлятись як підстава заперечень проти позову, оскільки за положеннями чинного законодавства під час перевірки документів суб`єкт владних повноважень має викласти усі наявні підстави для відмови.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача-1 на те, що договір на право забудови від 20.11.1946 року не посвідчує право користування земельною ділянкою і його дія припинилась в 1996 році, оскільки такий договір на право забудови від 20.11.1946 вичерпав свою дію у зв`язку з фактичним будівництвом будинку, а наданий до позову тому, що підтверджує правомірність будівництва та у сукупності з іншими рішеннями 1946 1953 років дозволяє підтвердити правомірність землекористування ОСОБА_3 і Позивачів, як і наступних власників будинку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд резюмує, що рішення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову у передачі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:085:0299 у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що оформлене листом від 07.04.2025 року №057- 4507 є протиправним та підлягає скасуванню.

Слід зауважити, що жодних інших правових підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:085:0299, розташованої по АДРЕСА_1 , пропорційно часткам у праві власності жилого будинку, а саме: ОСОБА_1 5/8, ОСОБА_2 спірне рішення не містить.

Слід зауважити, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Повноваження щодо прийняти рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) регламентовано статтею 5 Закону. Умови, за яких орган відмовляє у виділенні земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), Законом не встановлені. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо для цього є законні підстави.

Отже, ураховуючи викладене, за законом у відповідача-1 немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Згідно з правовим висновком, викладеного в постанові ВС від 09.05.2024 у справі №580/3690/23, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

Як наслідок суд вважає за належне зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у відповідності до частини 2 статті 118 Земельного кодексу України затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:085:0299 в натурі та передати її у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропорційно часткам у праві власності жилого будинку, а саме: ОСОБА_1 - 5/8, ОСОБА_2 - 3/8.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачами сплачено судовий збір у розмірі 1 937,92 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією.

Відтак, враховуючи розмір та характер задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивачів судові витрати у розмірі 1 937,92 грн солідарно за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову у передачі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:085:0299 у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що оформлене листом від 07.04.2025 року №057-4507.

Зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у відповідності до частини 2 статті 118 Земельного кодексу України затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:085:0299 в натурі та передати її у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропорційно часткам у праві власності жилого будинку, а саме: ОСОБА_1 5/8, ОСОБА_2 3/8.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик 32- А, код ЄДРПОУ 26199097) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 937,92 грн солідарно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 30 червня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.