Ухвала суду № 137857401, 25.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

25 червня 2026 року м. Київ № 320/24822/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Національного фонду досліджень України про визнання протиправним положення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Національного фонду досліджень України (адреса Україна, Київ, 01001, вулиця Бориса Грінченка, 1, ЄДРПОУ 42734019), в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним Положення про дотримання принципів наукової етики та запобігання конфлікту інтересів під час проведення конкурсних відборів, наукової і науково-технічної експертизи проєктів та розгляду заявок на одержання грантової підтримки, що подаються до Національного фонду досліджень України у редакції рішення Наукової ради Національного фонду досліджень України від 18 грудня 2025 року, затвердженого протоколом № 36, частково.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржуване положення суперечить чинному законодавству.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.

Предметом оскарження у цій справі є Положення про дотримання принципів наукової етики та запобігання конфлікту інтересів під час проведення конкурсних відборів, наукової і науково-технічної експертизи проєктів та розгляду заявок на одержання грантової підтримки, що подаються до Національного фонду досліджень України у редакції рішення Наукової ради Національного фонду досліджень України від 18 грудня 2025 року, затвердженого протоколом № 36.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

За змістом наведеної норми, предметом судового контролю в адміністративному судочинстві може бути виключно такий акт суб`єкта владних повноважень, який породжує, змінює або припиняє права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до пунктів 18 та 19 частини першої статті 4 КАС України: нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного Положення, воно за своєю правовою природою є документом внутрішньоорганізаційного характеру, який визначає процедурні та етичні вимоги до внутрішніх процесів діяльності самого Національного фонду досліджень України, його Наукової ради та залучених експертів під час оцінки проєктів. Воно не містить загальнообов`язкових норм права, які пройшли державну реєстрацію, не встановлює нових юридичних обов`язків чи обмежень безпосередньо для позивача, а відтак не є нормативно-правовим актом у розумінні КАС України. Так само вказаний документ не є правовим актом індивідуальної дії.

Суд зазначає, що акти внутрішньої організації, регламенти та процедурні положення органів влади (установ) не можуть бути самостійним предметом оскарження в суді, оскільки вони є лише елементом процесу організації внутрішньої діяльності суб`єкта владних повноважень, а не його фінальним управлінським рішенням щодо сторонніх осіб.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що стосовно позивача Національним фондом досліджень України вже прийнято остаточне правове рішення індивідуальної дії (негативне рішення за результатами розгляду заявки/проєкту). Проте, позивач зазначене індивідуальне рішення у судовому порядку не оскаржує, а натомість просить суд скасувати внутрішній документ відповідача, на підставі якого це рішення приймалось.

Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду, судовому захисту підлягає лише порушене суб`єктивне право особи, а обраний позивачем спосіб захисту має бути ефективним - тобто таким, що безпосередньо призводить до реального відновлення або поновлення права. Самостійне оскарження процедурних чи внутрішньоорганізаційних документів відірвано від фінального рішення індивідуальної дії не здатне повернути особу у попередній правовий стан та не зумовлює для неї реальних правових наслідків. Захист прав особи у такому випадку має здійснюватися шляхом оскарження саме кінцевого рішення індивідуального характеру (акта застосування норм внутрішнього Положення), а не самого внутрішнього Положення «у повітрі».

У практиці Верховного Суду послідовно наголошується, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України) необхідно тлумачити у широкому значенні, тобто як таке, що стосується не лише спорів, які підлягають розгляду в судах інших юрисдикцій, а й тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду в жодному суді. Абстрактний судовий контроль за змістом внутрішніх положень установ, за відсутності вимог про скасування відповідного акта індивідуальної дії, перебуває поза межами завдань адміністративного судочинства.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що оскаржуване Положення є нормативно-правовим актом, оскільки відповідно до чинного законодавства України, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта суб`єкта владних повноважень, який встановлює загальнообов`язкові правила поведінки та стосується прав чи інтересів третіх осіб, є його державна реєстрація в органах юстиції та офіційне оприлюднення. Оскаржуване Положення Національного фонду досліджень України такої реєстрації не проходило, оскільки за своєю правовою природою є актом внутрішнього самоврядування та організації роботи установи.

Крім того, дія вказаного Положення не має імперативного (загальнообов`язкового) характеру для невизначеного кола осіб. Воно визначає виключно внутрішні процедурні та етичні вимоги до процесу оцінювання проєктів працівниками та експертами Фонду. Для сторонніх осіб (у тому числі для позивача) правила цього Положення створюють правові наслідки не самі по собі, а лише в разі добровільного вступу особи у процедуру конкурсного відбору та виключно через прийняття Фондом кінцевого індивідуального рішення (акта застосування цих правил у конкретній справі).

Таким чином, оскаржуваний документ позбавлений ознак нормативно-правового акта, а відтак не може бути самостійним предметом абстрактного судового контролю в порядку адміністративного судочинства

Оскільки оскаржуване внутрішнє Положення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України та само по собі не породжує безпосередніх правових наслідків для позивача, цей спір не підлягає розгляду в судах адміністративної юрисдикції та не може бути предметом судового розгляду в принципі.

Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).

Керуючись статтями 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Національного фонду досліджень України про визнання протиправним положення.

2. Копію ухвали надіслати (вручити) позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.