Рішення № 137857349, 29.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року справа №320/10345/21

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, в якому просить суд:

- зобов?язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області перерахувати заробітну плату ОСОБА_1 з урахуванням премії в 75 % за лютий, березень, квітень та травень 2021 року в сумі - за лютий 1644,35 грн., за березень 1644,35 грн., за квітень 1561,62 грн., за травень та 3 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки 1056, 32грн.. Загальна сума- 5906,64 грн.;

- зобов?язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області перерахувати ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення з урахуванням премії в 75 % за березень 2021 року в сумі - 1644,35 грн.;

- зобов?язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області перерахувати ОСОБА_1 одноразову грошову виплату при звільненні зі служби з урахуванням премії в 75 % (сума - 18 247,60 грн..);

- зобов?язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області виплатити ОСОБА_1 грошові кошти за моральну шкоду в розмірі 16 200 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що з 15.08.2001 по 13.05.2021 проходив службу у ДСНС України у Київській області. Наказом начальника Головного управління ДСНС України у Київській області Василя Слободяника № 407 о/с від 22 грудня 2020 року майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 , помічника начальника чергової зміни (з питань оперативного реагування по м. Біла Церква) оперативно-координаційного центру Головного Управління ДСНС України у Київській області притягнуто до дисциплінарного стягнення у виді «суворої догани». За допущений дисциплінарний проступок йому було зменшено розмір премії частково за грудень 2020 року на 48 %. В січні 2021 року Позивачу було виплачено заробітну плату з урахуванням наказу №407 о/с.

Між тим, за період з лютого 2021 року по травень 2021 року Позивач отримував премію у розмірі 27%.

Позивач зазначає, що відповідно до Наказу МВС від 20.07.2018 №623 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту особи рядового і начальницького складу позбавляються премії в повному обсязі або частково виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок). Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом керівника органу управління (підрозділу) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим особам рядового і начальницького складу. У рапортах із клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково), поданих у кінці кожного місяця, рапортах безпосередніх керівників із клопотанням про виплату премії (позбавлення повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставами для цього. Враховуючи вказані обставини, Позивач зазначає, що Відповідачем протиправно зменшено розмір його преміювання у лютому-травні 2021 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Відповідач подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до наказу Головного управління від 22.12.2020 №407 «Про накладання дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни», що виразилось у неналежному виконанні вимог п.2 глави 7, п.6 глави 8, п.4 та 5 глави 9 розділу ІІ Статуту дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж, затвердженого наказом МВС України від 26.04.2018 №340 та вимог п.3 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани, за допущений дисциплінарний проступок було зменшено розмір премії частково за грудень 2020 року на 48%.

Відповідно до Положення «Про преміювання осіб рядового і начальницького складу Головного управління ДСНС України у Київській області» від 21 січня 2021 р. п.З «Порядок преміювання та критерії позбавлення (зниження) розміру премії особам рядового і начальницького складу», виплата премії здійснюється за минулий місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць у межах фонду преміювання за розрахунковий період.

У січні 2021 року ОСОБА_1 було нараховано грошове забезпечення з врахуванням дисциплінарного стягнення згідно наказу №407 о/с.

Наказом Головного управління від 15.02.2021 № 46 «Про преміювання особового складу апарату та підпорядкованих підрозділів ГУ ДСНС» ОСОБА_1 було встановлено премію за січень 2021 року у розмірі 27%.

Наказом Головного управління від 09.03.2021 № 27 «Про преміювання особового складу апарату та підпорядкованих підрозділів ГУ ДСНС» ОСОБА_1 було встановлено премію за лютий 2021 року у розмірі 27%.

Наказом Головного управління від 07.04.2021 № 121 «Про преміювання особового складу апарату та підпорядкованих підрозділів ГУ ДСНС» ОСОБА_1 було встановлено премію за березень 2021 року у розмірі 27%.

Наказом Головного управління від 05.05.2021 № 148 «Про преміювання особового складу апарату та підпорядкованих підрозділів ГУ ДСНС» ОСОБА_1 було встановлено премію за 01.04.2021 по 30.04.2021 року та з 01.05.2021 по 13.05.2021 у розмірі 27%.

Відповідач зазначає, що нарахування премії Позивачу у місяцях з лютого 2021 року по травень 2021 року відбувалося в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.

У відповіді на відзив, Позивач підтримав усі свої позовні вимоги.

ГУ ДСНС подано заперечення на відповідь на відзив.

У зв`язку з поданим клопотанням позивача, на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України протокольною ухвалою, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом Білоцерківського МУ ГУ МВС України у Київській області.

з 15.08.2021 по 13.05.2021 Позивач проходив службу у ДСНС України у Київській області. Наказом начальника Головного управління ДСНС України у Київській області Василя Слободяника № 407 о/с від 22 грудня 2020 року майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 , помічника начальника чергової зміни (з питань оперативного реагування по м. Біла Церква) оперативно-координаційного центру головного управління ДСНС України у Київській області притягнуто до дисциплінарного стягнення у виді «суворої догани». За допущений дисциплінарний проступок йому було зменшено розмір премії частково за грудень 2020 року на 48 %. В січні 2021 року Позивачу було виплачено заробітну плату з урахуванням наказу № 407 о/с.

Позивач зазначає, що у лютому, березні, квітні та травні 2021 року він отримував нарахування заробітної плати з урахуванням зменшеного розміру премії на 48%.

Рапортом від 03.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Начальника ГУ ДСНС України у Київській області щодо роз`яснення стосовно нарахування премії.

01.04.2021 ГУ ДСНС України у Київській області Листом №5601-3381/5 Повідомило Позивача, що Наказом начальника Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області «Про преміювання особового складу апарату та підпорядкованих підрозділів ГУ ДСНС №46 від 15.02.2021 Войцехівському було встановлено премію за січень 2021 у розмірі 27%.

Позивач вважає, що відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, отже зменшення нарахування премії у лютому-травні 2021 року є протиправним.

Загалом позов мотивовано незгодою Позивача з наказами відповідача ГУ ДСНС у Київській області про нарахування йому премії у зменшеному розмірі, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить суд зобов`язати відповідача перерахувати заробітну плату ОСОБА_1 з урахуванням премії в 75 % за лютий, березень, квітень та травень 2021 року, перерахувати матеріальну допомогу на оздоровлення з урахуванням премії в 75 % за березень 2021 року, перерахувати одноразову грошову виплату при звільненні зі служби з урахуванням премії в 75 %. Також просить Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області виплатити ОСОБА_1 грошові кошти за моральну шкоду в розмірі 16 200 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Постановою Кабінету міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1052 Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до п. 2 Положення ДСНС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем?єр-міністра України, наказами Міністерства внутрішніх справ України, дорученнями Міністра внутрішніх справ України, наказами та дорученнями ДСНС України, актами Київської обласної державної адміністрації та Київської обласної ради, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Кодексу Законів про працю України, Кодексом цивільного захисту України, Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту, затвердженим Законом України від 05.03.2009 року № 1068-VI (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2013 № 593 (далі - Положення № 593), Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 року № 623 (далі - Інструкція № 623).

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (далі - КЗпП України).

Згідно з абз. 2 ст. 2 КЗпП України працівники мають право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Згідно ч.1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

При цьому, відповідно до п.68 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженим Законом України від 05.03.2009 року № 1068-VI, на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) звільнення зі служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту чи через службову невідповідність.

Згідно ст.ст. 75,76,77,78 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу, які порушили службову дисципліну, можуть бути накладені лише визначені цим Статутом дисциплінарні стягнення, що відповідають ступеню вини особи.

Стаття 148 КЗпП України передбачає, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків, причинного зв`язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вина працівника.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати вiд порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку i заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) i повідомляється працівникові під розписку.

В силу положення статті 151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносин, показав, що догана як захід дисциплінарного впливу має морально-психологічний характер, що містить негативну оцінку конкретних дій працівника і виконує оцінювальний, попереджувальний і мотиваційний вплив на нього.

Застосування до працівника дисциплінарного стягнення - догани, тягне для нього й інші негативні наслідки морального та матеріального характеру, зокрема:

- протягом строку дії догани як дисциплінарного стягнення заходи заохочення відповідно до частини третьої статті 151 КЗпП до працівника не застосовуються;

- разі оголошення працівникові догани відповідними положеннями про преміювання може передбачатися позбавлення такого працівника премій, інших заохочувальних виплат або зниження їх розміру;

- наявність у працівника не знятої догани враховується при визначенні його рівня кваліфікації та продуктивності праці в разі надання переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці;

- догана є передумовою звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління від 22.12.2020 № 407 «Про накладання дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни» було накладено дисциплінарне стягнення ОСОБА_1 за допущений дисциплінарний проступок у вигляді зменшення розміру премії частково за грудень 2020 року на 48% за порушення вимог п.2 глави 7, п.6 глави 8, п.4 та п.5 глави 9 розділу ІІ Статуту дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593.

Згідно Положення «Про преміювання осіб рядового і начальницького складу Головного управління ДСНС України у Київській області» від 21.01.2021, п.З «Порядку преміювання та критерії позбавлення (зниження) розміру премії особам рядового і начальницького складу», виплата премії здійснюється за минулий місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць у межах фонду преміювання за розрахунковий період.

В січні 2021 року ОСОБА_1 було нараховане грошове забезпечення з урахуванням дисциплінарного стягнення згідно наказу Головного управління ДСНС у Київській області від 22.12.2020 № 407 «Про накладання дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни» та зменшено виплату премії на 48 % (зменшено із 75% до 27%).

Тобто, у січні місяці 2021 року було виплачено премію за грудень 2020 року з урахуванням зменшення відсотка премії.

Щодо правомірності нарахування ГУ ДСНС у Київській області премії у розмірі 27% за лютий, березень, квітень та травень 2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За приписами ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати становлять:

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Окрім того, Кодексом законів про працю визначено, що «форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами» (абз. 2 ст. 97 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2790цс16, у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 487/6105/16, від 12 грудня 2019 року у справі № 761/10455/17, законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри надбавок, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника надбавок обов`язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено колективним договором.

Частина четверта статті 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру надбавки, позбавлення працівників надбавок повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Відповідно до розділу XVI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС від 20.07.2021 № 623, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 16.08.2018 за № 936/32388, керівники органів управління (підрозділів) мають право в межах фонду преміювання та економії грошового забезпечення здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.

Преміювання здійснюється відповідно до положення про преміювання, з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів управління (підрозділів), з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов?язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників органів управління (підрозділів).

Наказом ДСНС України від 13.01.2021 № 21 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2021 році», в якому визначено граничні розміри преміювання осіб рядового і начальницького складу в залежності від тарифного розряду та вислуги років.

Підставою для виплати премії особам рядового і начальницького складу є наказ начальника Головного управління про преміювання осіб рядового і начальницького складу за відповідний місяць.

Наказ начальника Головного управління про преміювання осіб рядового і начальницького складу готується на підставі рапортів керівників підрозділів і служб Головного управління ДСНС. У рапорті зазначається конкретний розмір щомісячної премії за минулий місяць за кожною особою рядового і начальницького складу підрозділу (служби).

Так, Наказом Головного управління від 15.02.2021 № 46 «Про преміювання особового складу апарату та підпорядкованих підрозділів ГУ ДСНС» ОСОБА_1 було встановлено премію за січень 2021 року у розмірі 27%.

Наказом Головного управління від 09.03.2021 № 27 «Про преміювання особового складу апарату та підпорядкованих підрозділів ГУ ДСНС» ОСОБА_1 було встановлено премію за лютий 2021 року у розмірі 27%.

Наказом Головного управління від 07.04.2021 № 121 «Про преміювання особового складу апарату та підпорядкованих підрозділів ГУ ДСНС» ОСОБА_1 було встановлено премію за березень 2021 року у розмірі 27%.

Наказом Головного управління від 05.05.2021 № 148 «Про преміювання особового складу апарату та підпорядкованих підрозділів ГУ ДСНС» ОСОБА_1 було встановлено премію за 01.04.2021 по 30.04.2021 року та з 01.05.2021 по 13.05.2021 у розмірі 27%.

Відповідно до п. 1. розділу XVI «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом МВС від 20.07.2018 № 623 керівники органів управління (підрозділів) мають право в межах фонду преміювання та економії грошового забезпечення здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби. Преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі, визначеному наказом ДСНС на відповідний рік, але не менше 10 відсотків фонду посадових окладів.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що відповідно до Розрахункового листа ОСОБА_1 , його посадовий оклад становить 4650 грн. 00 коп.

4650 грн. 00 коп. (посадовий оклад) * 12 місяців - 55800 грн. 00 коп. (посадовий оклад за рік).

55800 грн. 00 коп. (посадовий оклад за рік) * 10 % = 5580 грн. 00 коп. (фонд посадових окладів ОСОБА_1 за календарний рік).

5580 грн. 00 коп. : 12 місяців = 465 грн. 00 коп. (фонд посадового окладу за місяць).

Отже, Головне управління ДСНС у Київській області відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС від 20.07.2018 № 623 має виплатити премії ОСОБА_1 за один календарний рік проходження служби на суму не менше ніж 5580 грн. 00 коп. (фонд посадових окладів ОСОБА_1 ).

Відповідно до п. 3 Інструкції № 623 рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом керівника органу управління (підрозділу) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим особам рядового і начальницького складу. У рапортах із клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково), поданих у кінці кожного місяця, рапортах безпосередніх керівників 1з клопотанням про виплату премії (позбавлення повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставами для цього

Відповідно до п. 8 Інструкції № 623 виплата премій здійснюється щомісяця за минулий місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць.

Розмір премій визначається наказом керівника органу управління (підрозділу), керівникам органу управління (підрозділу) - наказами вищих керівників.

Таким чином, премія особам рядового і начальницького складу не збільшується чи зменшується, а встановлюється щомісячно.

Таким чином, суд зазначає, що законодавство не зобов`язує суб`єкта владних повноважень при нарахуванні щомісячного грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу встановлювати відповідно до посади, звання тощо конкретний відсоток премії, а надає право регулювати мінімальний та максимально допустимий розмір встановлення щомісячної премії з урахуванням особистого вкладу під час проходження служби, тощо у кожному конкретному місяці.

Так, відповідно до Постанови Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18 зазначено: «Преміювання та встановлення відповідних надбавок провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця. Крім того, право встановлення надбавок та премій належить саме до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких, роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх або не встановлювати.

Верховний Суд зазначає, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким».

Разом з тим, суд зазначає, що з наказів відповідача від 15.02.2021 № 46, від 09.03.2021 №27, від 07.04.2021 № 121, від 05.05.2021 № 148 вбачається, що останні не є рішенням про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, із зазначенням конкретного виду дисциплінарного стягнення та з відповідним цьому стягненню зменшенням розміру премії та надбавки.

Крім того, нарахування та виплата позивачу премії у розмірі 27% не свідчить про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за відсутності відповідного рішення про це.

Таким чином, твердження позивача, що у період з лютого 2021 року по травень 2021 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення із зменшенням розміру премії та надбавки, є безпідставними. Самі по собі дії без прийняття відповідних рішень не тягнуть для позивача настання будь-яких наслідків.

Крім того, позивачем в даному випадку обрано невірний спосіб захисту, враховуючи наступне.

Так, варто відзначити, що при обранні позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Проте, позивачем у позовній заяві не заявлено позовної вимоги щодо оскарження наказів ГУ ДСНС у Київській області від 15.02.2021 № 46, від 09.03.2021 № 27, від 07.04.2021 № 121, від 05.05.2021 № 148.

Тобто, вказані накази станом на час судового розгляду цього спору є чинними, тому правові підстави для нарахування передбачених позовом премій відсутні, а позовні вимоги не ґрунтуються на законі та локальних нормативних актах юридичної особи.

З огляду на наведене, суд вважає, що у даному випадку позивачем заявлено позовні вимоги, задоволення яких призведе до виходу суду за межі своїх повноважень та перебере дискреційні повноваження іншої особи, що у свою чергу суперечить засадам цивільного судочинства, що регулює питання обрання способу захисту порушеного права.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Оскільки позовні вимоги щодо перерахунку матеріальної допомоги на оздоровлення з урахуванням премії в 75 % за березень 2021 року, перерахунку одноразової грошової виплати при звільненні зі служби з урахуванням премії в 75 % є похідними, вони також не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди, слід зазначити наступне.

За приписами ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

За приписами п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пунктах 9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

У даному випадку позивачем не виконано свого процесуального обов`язку та не надано жодного доказу на доведення стверджуваних ним обставин заподіяння моральної шкоди та її розміру.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд вказує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

А згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.