Рішення № 137857224, 01.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р.ч справа № 300/8102/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Дирбавка Роман Мирославович (далі - представник позивача), звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.04.2025 по особовому рахунку № НОМЕР_1 про відмову у призначенні пенсії позивачці за віком згідно із Законом України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'';

- зобов`язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком відповідно до Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' з 10.04.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням цього виду пенсії, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки та зарахувати до страхового стажу позивачки період перебування у Словацькій Республіці з 15.02.1999 по 06.02.2002, згідно довідки від 06.02.2002 № 59-23.

В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що вона маючи достатньо трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, звернулася із відповідною заявою до Пенсійного органу. Проте, рішенням відповідача їй відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з тим, що розмір призначеної пенсії згідно Закону України ''Про державну службу'' № 889 станом на 10.04.2025 становить 9 008,23 грн, розмір пенсії за віком згідно Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' становитиме 6 861,26 грн, перехід на пенсію за віком є недоцільним, оскільки зменшується розмір пенсії.

Також їй не зараховано до страхового стажу період часу перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби її чоловіка у Словацькій Республіці, який з 15.02.1999 по 06.02.2002 перебував у довгостроковому закордонному відрядженні, згідно довідки від 06.02.2002 № 59-23, оскільки, на думку органу пенсійного фонду, така довідка не відповідає встановленому зразку.

На переконання позивачки, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії). Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону 1058-IV викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №876/5312/17 (провадження № 11-731апп18). Тому, при призначенні пенсії за віком згідно із Законом України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'', відповідач зобов`язаний застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням: пенсії, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки.

Вважає зазначене рішення таким, що порушує її права, а тому звернулась до суду із даним позовом, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.42).

13.11.2025 Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області отримало копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 44).

Відповідач правом на подання відзиву на позов, у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 29.06.2017 отримує пенсію відповідно Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Позивач звернулася до відділу обслуговування громадян № 6 Пенсійного фонду в Івано-Франківській області із заявою від 10.04.2025 про призначення їй пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV (а.с.20-22).

За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії передана на розгляд до ГУ ПФУ в Сумській області.

Так, рішенням відповідача від 17.04.2025 за № 926160813868 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю підстав для проведення перерахунку, так як: "Згідно наданих документів для перерахунку пенсії за віком згідно Закону України №889 розмір призначеної пенсії станом на 10.04.2025 року становить 9 008, 23 грн, розмір пенсії за віком становить 6 8621,26 грн, отже перехід на пенсію за віком є недоцільним, оскільки зменшується розмір пенсії" (а.с.36).

Вважаючи таку відмову органу Пенсійного фонду протиправною, а свої права порушеними, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з такого.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина 3 статті 45 Закону № 1058-ІV).

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Суд зазначає, що зі змісту наведених норм слідує, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 з 29.06.2017 отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, який визначає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Відтак, судом встановлено, що позивачка має право на довічну пенсію, тому їй призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, щодо недоцільності у призначені пенсії за віком на підставі Закону №1058-ІV, оскільки пенсійним фондом не надано розрахунку/чи вихідних даних, які підтверджують розраховану суму пенсії за віком в розмірі 6 861,26 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що правові норми Закону №1058-IV не передбачають "недоцільність" як самостійну підставу для відмови у призначенні пенсії за віком та не наділяють територіальні органи Пенсійного фонду України повноваженнями на відмову призначенні пенсії за віком, або на переведення на пенсію за віком "за недоцільністю".

Зазначене свідчить, що на день звернення (10.02.2025) ОСОБА_1 до територіального відділення Управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, вона мала право на призначення такої пенсії з 10.02.2025.

Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.04.2025 року №064450000977 про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, судовому захисту підлягає саме порушене право позивача. Для такого висновку правовідносини між сторонами мають виникнути та набути ознак спірних станом на дату звернення до суду позовною заявою. Повноваження суду в межах надання правової оцінки реалізованим повноваженням суб`єктів владних повноважень та не допускає його заміну щодо виконання владних функцій замість таких відповідачів.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача застосувати при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням цього виду пенсії, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки є не доведені та передчасні, оскільки правовідносини щодо методики обчислення вказаного показника не виникли на дату звернення позивача до суду, не набули статусу спірних та стосуються обов`язку його визначити саме відповідачем під час призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання здійснити зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби у Словацькій Республіці з 15.02.1999 по 06.02.2002, згідно довідки від 06.02.2002 № 59-23, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Приписами частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, органи Пенсійного фонду України в межах своїх повноважень мають право перевірити надані заявником документи на предмет обґрунтованості їх видачі, зокрема довідки на підтвердження стажу.

Частиною 1 статті 22 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Записи трудової книжки серії НОМЕР_2 від 17.09.1979 позивачки виконані зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про звільнення з роботи з 15.02.1999, у зв`язку з виїздом в службове відрядження чоловіка за кордон (а.с.23-35).

Відповідачем при розгляді поданих позивачем документів зауважень до записів трудової книжки позивача не висувалось, з чого можна зробити висновок, що вказані записи у трудовій книжці оформлені належним чином та мають необхідні реквізити.

Період перебування позивачки за кордоном як дружини працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби підтверджено також довідкою за №59-23 від 06.02.2002, відповідно до якої ОСОБА_2 з 15.02.1999 по 06.02.2002 року перебував у довгостроковому закордонному відрядженні на посаді головного економіста торговельно-економічної місії у складі Посольства України в Словацькій Республіці (а.с.38).

Частиною 7 статті 37 Закону України ''Про дипломатичну службу'' від 20.09.2001 (втратив чинність 19.12.2018, підстава - Закон України-2449-VIII) встановлено, що час перебування за кордоном дружини (чоловіка) працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до страхового стажу, про що Міністерство закордонних справ України робить запис у трудовій книжці зазначених осіб.

Аналіз даної норми свідчить про те, що зарахування до загального стажу роботи періоду перебування за кордоном повинно відбуватись без додаткових обставин, зокрема, таких як невідповідність довідки встановленому зразку.

Тобто частина 7 статті 37 Закон України ''Про дипломатичну службу'' є спеціальною нормою щодо обрахунку стажу дружини дипломатичного працівника, яка має відмінність від загального обрахунку страхового стажу, визначеного Законом України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування''.

Водночас, суд зауважує, що вказаною нормою врегульовані правовідносини стосовно того, що час перебування за кордоном дружини (чоловіка) працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до страхового стажу, які раніше не були врегульованими. Будь-яких застережень, що таким особам зарахування до страхового стажу здійснюється лише з моменту набрання чинності цим Законом, останній не містить, тому на переконання суду підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду перебування дружини працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби в Словацькій Республіці з 15.02.1999 по 06.02.2002 відсутні.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що спірний період перебування дружини працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби в Словацькій Республіці з 15.02.1999 по 06.02.2002, підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 58 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'', органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.

Як встановлено, саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо зарахування страхового та пільгового стажу для призначення або перерахунку пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення або переведення з одного виду пенсії на інший, самостійно зарахувати пільговий стаж для призначення пенсії, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

З огляду на наведене, у розглядуваному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зарахувати до страхового стажу позивачки період перебування за місцем довготривалого відрядження її чоловіка, у зв`язку з його роботою на посаді головного економіста торговельно-економічної місії у складі Посольства України в Словацькій Республіці з 15.02.1999 по 06.02.2002, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням правових висновків суду викладених в цьому рішенні.

Підсумовуючи свої попередні висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0722646 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2-ої групи і має права на пільги, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору (а.с.39).

З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

Сторонами справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, вул. Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 за період з 15.02.1999 по 06.02.2002 перебування її за місцем довготривалого відрядження її чоловіка, у зв`язку з його роботою на посаді головного економіста торговельно-економічної місії у складі Посольства України в Словацькій Республіці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, вул. Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009) здійснити зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) період з 15.02.1999 по 06.02.2002 перебування за місцем довготривалого відрядження її чоловіка, у зв`язку з його роботою на посаді головного економіста торговельно-економічної місії у складі Посольства України в Словацькій Республіці.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 17.04.2025 за № 926160813868 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' від 09.07.2003 №1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, вул. Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) від 10.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.