Ухвала суду № 137857040, 01.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

01 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4385/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Льва Толстого, буд.44 кв.26, код ЄДРПОУ 45042721) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393), яким просить суд: « 1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної податкової служби України Рішення від 17.06.2026р. №1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» про припинення дії ліцензії на право ферментації тютюнової сировини №990111202500171, виданої ТОВ «Закарпатський ферментаційний завод». 2. Зобов`язати Державну податкову службу України відновити дію ліцензії на право ферментації тютюнової сировини №990111202500171 та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу підакцизних товарів. 3.Стягнути з Державної податкової служби України на користь позивача понесені судові витрати».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року було вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року №1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

30 червня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод», із заявою про забезпечення адміністративного позову, якою просив суд: «1. Доповнити заходи забезпечення позову, застосовані Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 року у справі №260/4385/26. 2. В якості додаткових заходів забезпечення позову заборонити Державній податковій службі України, її територіальним органам, структурним підрозділам, посадовим та службовим особам до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію рішення ДПС України від 17.06.2026р. №1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності», у тому числі, але не виключно: вносити будь-які зміни до державних реєстрів, інформаційних систем або баз даних, що ґрунтуються на зазначеному рішенні; анулювати, припиняти або змінювати відомості щодо ліцензії позивача; виключати або припиняти реєстрацію акцизних складів позивача; приймати будь-які індивідуальні адміністративні акти чи інші рішення, похідні від зазначеного рішення; -направляти будь-які документи, доручення, повідомлення або вимоги, спрямовані на реалізацію наслідків зазначеного рішення; вчиняти будь-які інші юридично значимі дії, правовою підставою яких є рішення ДПС України від 17.06.2026р. №1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності».

В обґрунтування заяви зазначено, що ТОВ «Закарпатський ферментаційний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення ДПС України від 17 червня 2026 року № 1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності». Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі №260/4385/26 зупинено дію оскаржуваного рішення Державної податкової служби України до набрання законної сили судовим рішенням у справі №260/4385/26. Однак, ДПС України після постановлення ухвали суду, якою зупинено оскаржуване рішення, виключила відомості про чинність ліцензії позивача з Єдиного державного реєстру ліцензіатів, фактично реалізувавши саме ті правові наслідки, застосування яких було заборонено судом. Виключення відомостей про ліцензію з державного реєстру не є самостійною технічною дією, а є безпосереднім наслідком припинення дії ліцензії. Тому здійснення такої дії після зупинення рішення судом означає фактичне виконання рішення, дію якого суд заборонив реалізовувати. Таким чином, відповідач своїми діями фактично нівелював застосований судом захід забезпечення позову. Окрім того, своїми діями відповідач посилив негативні наслідки від прийнятого ним рішення від 17 червня 2026 року № 1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності», який оскаржено у цьому спорі і дію якого призупинено на період розгляду спору у суді.

Статтею 154 частиною 1 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 154 частини 1 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку із наведеним, на підставі статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, дослідивши необхідні для розгляду заяви, матеріали адміністративної справи, суд вважає, що у задоволенні такої необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 частини 1 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно зі статтею 150 КАС України, її частиною 2, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Судом встановлено, що рішенням Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року № 1457-р/ лєр припинено дію ліцензії на право ферментації тютюнової сировини, реєстраційний номер 990111202500171, виданої ТОВ «Закарпатський ферментаційний завод».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року було вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року №1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Вирішуючи попередню заяву позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову в ухвалі від 19 червня 2026 року було зазначено, що: «…такий захід забезпечення позову, як заборона Державній податковій службі України та її територіальним органам вчиняти дії, спрямовані на виключення або відображення припинення дії ліцензії №990111202500171 ТОВ «Закарпатський ферментаційний завод» у відповідних реєстрах, а також застосовувати до позивача негативні наслідки, пов`язані з припиненням дії ліцензії, не підлягає задоволенню з огляду на необґрунтованість заявником підстав для застосування такого заходу.

Суд зауважує, що вчинення відповідних дій, зокрема Державною податковою службою України та її територіальними органами, зокрема щодо дій спрямованих на виключення або відображення припинення дії ліцензії №990111202500171 ТОВ «Закарпатський ферментаційний завод» у відповідних реєстрах, а також застосовувати до позивача негативні наслідки, пов`язані з припиненням дії ліцензії, є можливим лише у випадку, коли дія відповідного рішення є чинною. Тобто зупинення дії рішення Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року №1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» до набрання законної сили судовим рішенням у справі позбавляє відповідні органи (Державну податкову службу України та її територіальні органи) здійснювати відповідні дії спрямовані на реалізацію зупиненого судовим рішенням індивідуального акту».

Однак як судом встановлено з витягу з електронного кабінету позивача, ДПС України після постановлення ухвали суду виключила відомості про чинність ліцензії позивача з Єдиного державного реєстру ліцензіатів, фактично реалізувавши саме ті правові наслідки, застосування яких було заборонено судом.

Тобто суд констатує, що відповідачем було повністю проігноровано судове рішення з приводу забезпечення позову, яке відповідачем було отримано 19 червня 2026 року об 17:49 годин (а.с. 59).

Виключення відомостей про ліцензію з державного реєстру не є самостійною технічною дією, а є безпосереднім наслідком припинення дії ліцензії. Тому здійснення такої дії після зупинення рішення судом означає фактичне виконання рішення, дію якого суд заборонив реалізовувати. Таким чином, відповідач своїми діями фактично нівелював застосований судом захід забезпечення позову, тобто проявив явну неповагу до судового рішення.

Суд зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в статті 150 частині 2 пункті 1 КАС України.

Аналізуючи вищенаведену поведінку відповідача, судом резюмується, що відповідач, знаючи про постановлення ухвали про забезпечення позову та зупинення дії рішення Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року №1457-р/лєр Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, умисно вчинив дії спрямовані на обхід встановлених ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року заходів забезпечення позову, шляхом виключення відомостей про чинність ліцензії позивача з Єдиного державного реєстру ліцензіатів.

Так, з огляду на надані заявником докази, суд приходить до висновку, що припинення вказаної ліцензії суттєво впливає на ведення господарської діяльності позивача, а саме: фактично блокує діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» в частині ферментації тютюнової сировини, зберігання сировини тощо. Як наслідок, неможливість провадження господарської діяльності зумовить невиконання договірних зобов`язань перед добросовісними контрагентами, що призведе до розриву відповідних господарських зав`язків, втрати очікуваного прибутку, що очевидно вплине на результати господарської діяльності підприємства, заблокує формування доходу та виплати заробітної плати працівникам, а надалі і вивільнення працівників, що значно ускладнить відновлення господарської діяльності у разі вирішення спору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод».

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для припинення ліцензій.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 14.12.2021 (справа № 240/16920/21), від 15.04.2022 (справа №440/6755/21), 13.07.2022 (справа №240/26736/21), від 11.01.2023 (справа №640/10679/22), від 15.03.2024 (справа №500/5854/23), від 22.10.2024 (справа №580/1433/24), від 15.01.2025 (справа №400/10628/23), від 18.03.2025 (справа №380/18610/24), від 27.01.2026 (справа №500/453/25), від 28.01.2026 (справа №420/24135/25).

Вирішуючи питання забезпечення позову суд виходить й з того, що положення воєнного стану та руйнування економіки України в нинішніх складних для країни умовах вимагають здійснення безперервного виробництва матеріальних активів та насичення коштами фінансової системи країни, тому особливого значення набуває збереження функціонування виробничих потужностей та збереження суб`єктів економічної системи.

Фактично, у разі задоволення позову у справі щодо оскарження рішення Державної податкової служби України, неможливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову. У даному разі суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.

Таким чином, забезпечення даного позову шляхом заборони Державній податковій службі України до вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію рішення ДПС України від 17 червня 2026 року № 1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності», безпосередньо пов`язаний з предметом спору.

Правовим наслідком зупинення дії індивідуального акта є тимчасове припинення можливості породження ним будь-яких юридичних наслідків. Після постановлення ухвали про забезпечення позову відповідач був зобов`язаний утриматися від будь-яких дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваного рішення. Натомість ДПС України фактично продовжує реалізовувати зазначене рішення.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію рішення ДПС України від 17 червня 2026 року № 1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Обрання такого способу забезпечення позову є логічним, відповідає негативній поведінці відповідача щодо ігнорування попередніх заходів вжитих судом в якості забезпечення позову, не вжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявника, у разі задоволення позову.

При цьому зміст таких заходів забезпечення позову свідчить про те, що ці заходи спрямовано виключно на збереження існуючого становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» до вирішення судом спору по суті і є тимчасовим заходом, покликаним запобігти виникненню ускладнень та докладенню значних та невиправданих зусиль для відновлення господарської діяльності підприємства у разі ухвалення рішення на його користь.

Також суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення позову, поданого після пред`явлення заяви про забезпечення позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» про забезпечення позову, необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити Державній податковій службі України до вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію рішення ДПС України від 17 червня 2026 року № 1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» до набрання законної сили рішенням суду у справі № 260/4385/26, а саме:

вносити будь-які зміни до державних реєстрів, інформаційних систем або баз даних, що ґрунтуються на зазначеному рішенні;

анулювати, припиняти або змінювати відомості щодо ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод»;

виключати або припиняти реєстрацію акцизних складів Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод»;

приймати будь-які індивідуальні адміністративні акти чи інші рішення, що є похідними від оскаржуваного рішення;

направляти будь-які документи, доручення, повідомлення або вимоги, спрямовані на реалізацію наслідків зазначеного рішення;

вчиняти будь-які інші юридично значимі дії, правовою підставою яких є рішення ДПС України від 17 червня 2026 року № 1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності».

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.Є. Гаврилко