Рішення № 137856549, 30.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокуСправа №160/13597/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням заяви від 10.06.2026 року, просить суд про визнання протиправними дій виконуючої обов`язки начальника відділу Солонянського відділу ДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Грабар Людмили Юріївни щодо винесення постанови від 18.05.2026 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 80952671 та скасування постанови від 18.05.2026 року ВП № 80952671 про накладення штрафу на Миколаївську сільську раду у розмірі 5 100,00 гр; визнати протиправними дії державного виконавця Солонянського відділу ДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Суліми Ганни Сергіївни щодо винесення постанови від 09.06.2026 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 80952671 та скасувати постанову державного виконавця Солонянського відділу ДВС Суліми Г.С. від 09.06.2026 року ВП № 80952671 про накладення штрафу на Миколаївську сільську раду за невиконання рішення суду у розмірі 10 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність оскаржених постанов, які на його думку прийняті передчасно не зважаючи на обставини, що унеможливлюють виконання рішення суду у справі №160/29862/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 року позовну заяву прийнято до провадження суддею Букіною Л.Є. та відкрито провадження у справі у порядку, визначеному ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву від 10.06.2026 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 року продовжено строк розгляду справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

На адресу суду надійшла заяви ОСОБА_1 про вступ у справу як третьої особи, однак судом не встановлено необхідних передумов для цього, адже рішення у справі не вплине на права та обов`язки останньої, позаяк предметом спору є постанови про накладення штрафу на боржника, а не рішення чи дії, які могли би вплинути на процедуру виконання судового рішення (відкриття виконавчого провадження, зупинення виконавчого провадження тощо).

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що 08.05.2026 року відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №80952671 на підставі виконавчого листа №160/29862/25 від 06.05.2026 року, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника фінансово-економічного відділу Миколаївської сільської ради Дніпровського району з 12.09.2025 року. Вказану постанову отримано позивачем 09.05.2026 року.

Позивач направив на адресу Солонянського відділу ДВС лист від 11.05.2026 року за № 423, у якому заявив про повну готовність виконати рішення, але й неможливість його виконання з об`єктивних причин. Просив роз`яснити, яким саме чином практично виконати це рішення за наявності об`єктивних законодавчих перешкод та правової колізії, оскільки посада зайнята особою зі статусом УБД, рівнозначних вакансій немає, а сам працівник, який обіймає посаду, перебуває у плановій відпустці до 14.06.2026 року, що відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України створює пряму заборону на його звільнення.

18.05.2026 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу ВП № 80952671, якою за невиконання боржником рішення суду без поважних причин на Миколаївську сільську раду накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

09.06.2026 відповідачем прийнято постанову про накладення на позивача штрафу за повторне невиконання рішення суду у сумі 10200 грн.

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).

Як визначено п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 6 статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

За змістом вказаних норм підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин.

Отже, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №160/29862/25 від 06.05.2026 року, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника фінансово-економічного відділу Миколаївської сільської ради Дніпровського району з 12.09.2025 року. Вказану постанову отримано позивачем 09.05.2026 року.

При цьому, судом встановлено, що рішення суду у справі №160/29862/25 допущено до негайного виконання, а тому таке рішення мало бути виконано позивачем протягом трьох робочих днів.

Між тим, у постанові про відкриття виконавчого провадження №80952671 від 08.05.2026 року відповідачем зазначено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Судом враховується, що у означений спосіб відповідачем помилково визначені строки виконання рішення суду, відмінні від тих, які закріплені в статті 26 Закону № 1404-VIII.

Водночас, суд вважає, що означена вимога відповідача про виконання рішення суду протягом десяти робочих днів хоча і є такою, що не узгоджується із вимогами спеціального законодавства, однак не є вагомою для скасування постанови про накладення штрафу.

Однак, знову ж таки, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити не лише сам факт виконання чи невиконання рішення, а й причини невиконання та лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Судом встановлено, що позивач направив на адресу Солонянського відділу ДВС лист від 11.05.2026 року за № 423, у якому заявив про повну готовність виконати рішення, але й неможливість виконання з об`єктивних причин. Просив роз`яснити, яким саме чином практично виконати це рішення за наявності об`єктивних законодавчих перешкод та правової колізії, оскільки посада зайнята особою зі статусом УБД, рівнозначних вакантних посад немає, а сам працівник, який обіймає посаду, перебуває у плановій відпустці до 14.06.2026 року, що відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України створює пряму заборону на його звільнення.

Проте, у постанові про накладення штрафу державним виконавцем взагалі не надано оцінку означеним причинам неможливості виконання рішення суду, які вочевидь є поважними, зважаючи, що посада начальника фінансово-економічного відділу Миколаївської сільської ради Дніпровського району не є вакантною, а чинний працівник перебуває у плановій відпустці.

Отже, постанова державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 5100 грн та похідна від неї постанова про накладення штрафу у сумі 10200 грн, прийняті відповідачем необґрунтовано та без надання оцінки викладеним боржником причинам неможливості виконати рішення суду, у зв`язку з чим такі постанови не відповідають переліку критеріям, визначеним ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню.

Згідно позовних вимог позивача, він просить визнати неправомірними дії відповдіача щодо винесення постанов про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 80952671.

Разом з тим, діями суб`єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.

У розглянутому випадку, права позивача порушуються не сукупністю вчинків відповідача, а постановами про накладення штрафу, внаслідок чого суд вважає необхідним залишити вимогу про визнання протиправними дій відповідача без задоволення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу у ВП № 80952671 від 18.05.2026 року та від 09.06.2026 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за рахунок бюджетних асигнувань Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 324,80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна