Рішення № 137856282, 30.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокуСправа №160/10796/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 24.04.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.04.2026 року №045550035210 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу по Списку №1 ОСОБА_1 період роботи з 01.10.2023 року по 31.03.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, починаючи з 14.04.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працювала за пільговим Списком №1, була зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», на момент звернення досягла до Пенсійного фонду за призначенням пенсії досягла 47-річного віку, тому на зазначені обставини справи розповсюджуються висновки, зроблені Верховним судом та Великою палатою у зразковій справі № 360/3611/20 і саме тому ПФУ зобов`язано призначити позивачу пенсію за віком за Списком №1. Крім того позивач зазначає, що відповідач безпідставно та необґрунтовано не зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 01.10.2023 року по 31.03.2026 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 28.04.2026 року передана судді Пруднику С.В.

04.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву, розпочато спочатку розгляд даної справи та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.04.2025 року звернулася із заявою про призначення/перерахунок пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 встановленого зразка, через портал електронних послуг Пенсійного фонду України, що підтверджується заявою про призначення пенсії з переліком доданих документів.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 22.04.2026 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за №045550035210 у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 на дату звернення відсутній необхідний пільговий стаж та пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV.

З тексту згаданого рішення області №045550035210 від 22.04.2026 року убачається наступне. Заявник (ця) - ОСОБА_1 . Шифр та вид пенсії пенсія за віком. Умови призначення - Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Податковий номер 2863405265. Дата народження, стать ІНФОРМАЦІЯ_1 , жінка. Дата реєстрації звернення (заяви), вік, ознака роботи - 14.04.2026, 47 р 10 м 19 д. Працює. Адреса проживання заявника (ці): АДРЕСА_1 . Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. В результаті розгляду документів доданих до заяви, встановлено, що до пільгового стажу не враховано періоди роботи з 01.10.2023 по 08.04.2026 згідно довідки від 08.04.2026 №825, оскільки назви посад та характер роботи не відповідає Постанові КМУ від 24.06.2016 № 461. За наданими документами страховий стаж складає 47 років 0 місяців 26 днів, з них на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України - 17 років 11 місяців 12 днів. Додатковий коментар: На даний час відмовлено в призначенні пенсії згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Відповідно до Порядку подання і оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" оскаржувати рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте уповноваженою особою територіального органу Пенсійного фонду України, в адміністративному порядку до керівника цього органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови в задоволені скарги - до Пенсійного фонду України з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру та/або у судовому порядку. 3 Згідно із статтею 74, 75 Закону України "Про адміністративну процедуру рішення набирає чинності з дня доведення його до відома особи, яка звернулась за призначенням (перерахунком) пенсії. Якщо час отримання адміністративного акта, надісланого поштою, або електронною поштою, або переданого використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, не зафіксовано, такий адміністративний акт вважається доведеним до відома особи на п`ятий календарний день з дня його надсилання адміністративним органом, крім випадків якщо адміністративний акт не надійшов до особи або надійшов пізніше. Відповідно до статті 105 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статей 79, 80, 82 Закону України "Про адміністративну процедуру" скарга на адміністративний акт може бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома особи, до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; email:04001@dp.pfu.gov.ua). У разі відмови в задоволенні скарги - до адміністративного органу вищого рівня, Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, буд. 9, м. Київ-14, 01601) через адміністративний орган, що його прийняв, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; email:04001@dp.pfu.gov.ua), та/або до адміністративного суду.

Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є Закон № 1058, який був прийнятий на зміну положенням Закону № 1788.

Отже, оскільки і Закон № 1058, і Закон № 1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.

Згідно з пунктом "а" частини першої статті 13 Закону № 1788 (в редакції до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ, далі - Закону № 213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213 раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким, зокрема, жінки, дати народження яких припадали з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року, набували право на пенсію по досягненню 49 років 6 місяців.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058 правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону № 1788.

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону № 2148 (11.10.2017), яким текст Закону № 1058 був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому Законом № 2148 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 49 років 6 місяців - які народилися з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі № 2148 наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції Закону № 213 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.

Таким чином, вимоги вищевказаних законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.

Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

ПФУ у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 101211541), в якій вказано, що оскільки норми Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, та Закону № 1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що ПФУ протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином позивач має право на пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Щодо неправомірного незарахування роботи до пільгового стажу за Списком №1.

ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії (із визначенням пільгового стажу за Списком № 1 у розмірі 17 років 11 місяців 12 днів), безпідставно не зарахувало період роботи позивача з 01.10.2023 по 31.03.2026 до пільгового стажу.

Зазначене рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та без належної оцінки поданих доказів.

Згідно записів трудової книжки (належним чином оформленої, без виправлень і перекреслень):

01.10.2023 - позивач переведена/прийнята на посаду рентгенолаборанта відділення променевої діагностики КП «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» Дніпропетровської обласної ради (наказ № 520-к від 29.09.2023);

Робота здійснюється безперервно до теперішнього часу, включаючи спірний період:

01.10.2023 31.03.2026.

Разом із заявою до Пенсійного фонду подано повний пакет документів, що підтверджують пільговий характер роботи, зокрема:

Документи щодо атестації робочих місць:

наказ №169 від 11.12.2009;

наказ №168 від 10.12.2014;

наказ №207 від 07.10.2019;

наказ №348 від 30.11.2020;

наказ №147 від 17.04.2024;

наказ про продовження атестації від 30.09.2022 №273/1;

наказ від 29.09.2023 №273/1 (реорганізація/продовження дії атестації);

наказ від 17.09.2025 №330 (зміна найменування/продовження атестації).

Уточнююча довідка:

довідка №825 від 08.04.2026, видана роботодавцем, підтверджує:

роботу на посаді рентгенолаборанта;

повну зайнятість;

роботу в умовах дії іонізуючого випромінювання;

належність до Списку №1 (розділ XIX «Охорона здоров`я»).

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка.

Порядок № 637 (Постанова КМУ від 12.08.1993 № 637) встановлює:

п. 1 - трудова книжка є основним документом;

п. 20 - уточнююча довідка подається лише за відсутності записів або документів, що визначають пільговий стаж.

У даному випадку:

трудова книжка наявна;

записи належним чином оформлені;

підтверджені додатковими документами.

Отже, підстав для неврахування стажу немає.

2.3. Порядок № 383 (наказ Мінпраці № 383 від 18.11.2005):

п. 3 - застосовуються Списки, чинні на момент роботи;

п. 10 - достатньо:

трудової книжки;

наказів про атестацію;

уточнюючої довідки (за потреби).

Позивач надала повний комплект документів, передбачений законом.

Постанова КМУ № 461 від 24.06.2016 (Список № 1):

Розділ XIX «Охорона здоров`я» передбачає право на пільгову пенсію для: молодших спеціалістів з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів); працівників інтервенційної радіології; осіб, зайнятих повний робочий день у шкідливих умовах.

ГУ ПФУ відмовило у зарахуванні періоду 01.10.202331.03.2026, мотивуючи тим, що: «назва посади та характер роботи не відповідає Постанові КМУ №461».

Цей висновок є помилковим з таких підстав.

Посада прямо відповідає Списку №1, посада: рентгенолаборант включена до: Національного класифікатора професій ДК 003:2010; категорії «молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень».

Отже, формальна назва посади не виключає її зі Списку №1.

Фактичні умови праці мають вирішальне значення.

Згідно з Порядком №383 та усталеною судовою практикою: визначальним є не назва посади, а: зайнятість повний робочий день; робота в умовах іонізуючого випромінювання;

підтвердження атестацією робочих місць.

Усі ці умови документально підтверджені.

Атестація робочих місць підтверджує пільговість.

На підприємстві неодноразово проведено атестацію: 2004, 2009, 2014, 2019, 2020, 2024 роки; продовження дії атестації у 2022, 2023, 2025 роках.

Отже, протягом усього періоду робоче місце офіційно визнане шкідливим.

Помилкове посилання ПФУ на Постанову №461.

Пенсійний орган помилково звів правове регулювання лише до формального співставлення назв посад, хоча: Список №1 включає категорії працівників, а не лише точні назви посад; застосовується принцип фактичної зайнятості у шкідливих умовах.

Аналогічна правова позиція підтверджена судами, зокрема: постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №280/3280/24.

Суди зазначають, що: рентгенолаборанти, зайняті повний робочий день у відділеннях променевої діагностики, підлягають включенню до Списку №1 незалежно від формальної зміни структурних підрозділів.

Таким чином встановлено, що: період роботи з 01.10.2023 по 31.03.2026 підтверджений трудовою книжкою; підтверджений уточнюючою довідкою №825 від 08.04.2026; підтверджений наказами про атестацію робочих місць; відповідає вимогам Списку №1 (розділ XIX «Охорона здоров`я»); здійснювався повний робочий день в шкідливих умовах.

Отже, незарахування зазначеного періоду до пільгового стажу є протиправним, таким, що порушує: ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; Порядок №637; Порядок №383; Постанову КМУ №461.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.04.2026 року №045550035210 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відновленням порушеного права позивача буде зобов`язання зарахувати до пільгового стажу по Списку №1 ОСОБА_1 період роботи з 01.10.2023 року по 31.03.2026 року.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, починаючи з 14.04.2026 року, суд зазначає наступне.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 14.04.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 1064,96 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.04.2026 року №045550035210 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу по Списку №1 ОСОБА_1 період роботи з 01.10.2023 року по 31.03.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14.04.2026 року за Списком №1 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник