Ухвала суду № 137856100, 29.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 червня 2026 рокуСправа № 160/16416/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування обмеження максимального розміру підвищення (індексації) пенсії ОСОБА_1 при проведення індексацій з 01.03.2023 року та з 01.03.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 року та з 01.03.2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення (індексації) без обмеження розміру такого збільшення, та надалі (на майбутнє) здійснювати нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням щорічних індексацій в повному обсязі, без обмеження граничним (максимальним) розміром суми такого збільшення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) утворену заборгованість, яка станом на червень 2026 року становить 58 146,32 грн (п`ятдесят вісім тисяч сто сорок шість гривень 32 копійки), однією сумою, без застосування механізмів розстрочення чи відтермінування, з урахуванням подальших щомісячних донарахувань до моменту фактичного виконання рішення суду;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць відповідно до статті 371 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 16 червня 2026 року позовну заяву - залишено без руху. Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:

- заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії за період з 01.03.2023 по 10.12.2025.

19.06.2026 позивач надала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначила, що не володіє спеціальними знаннями у сфері розрахунку пенсій за Законом № 345-VI. Зарахування пенсії здійснюється загальною сумою, без деталізації складових (зокрема, без відображення окремих утримань чи незаконних обмежень індексацій). Продемонструвавши активну зацікавленість, позивач 20.03.2026 року звернулася до ГУ ПФУ із письмовою заявою про надання роз`яснень щодо складових пенсії. Офіційну відповідь разом із протоколами перерахунків (лист № 47312-30439/M-01/8-0400/26) відповідач надав лише 21.04.2026 року. Отже, саме 21.04.2026 року позивач вперше отримала документальне підтвердження того, що відповідач щомісячно штучно відраховує з її пенсії кошти. Оскільки позовну заяву подано 11.06.2026 року, шестимісячний строк звернення до суду (який почав спливати з дня отримання відповіді ПФУ) повністю дотримано. Щодо наявності непереборних об`єктивних обставин, то такими є:

- переміщення із зони активних бойових дій. Так, позивач є внутрішньо переміщеною особою. Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади, її зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 ), яке тривалий час перебуває в зоні ведення активних бойових дій під постійними обстрілами. Позивач була змушена рятувати своє життя та евакуюватися до сільської місцевості (с. Саївка Дніпропетровської області), що підтверджується довідкою ВПО від 06.10.2025 № 1230-7002322236. Тривала адаптація на новому місці, відсутність доступу до правової допомоги та постійний стрес через втрату домівки унеможливлювали судові процеси.

- тяжкий стан здоров`я, оскільки позивач є непрацездатною особою з інвалідністю І групи, що встановлено 27.11.2025 року згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №259/25/2290/В, має тяжкі хронічні захворювання, не може самостійно пересуватися та потребує постійного стороннього догляду;

- військова служба єдиного опікуна: син позивача, який здійснює за нею догляд та допомагає в оформленні всіх документів, у 2025 року був призваний до лав Збройних Сил України. Його мобілізація остаточно позбавила позивача можливості оперативно вирішувати будь-які юридичні питання до моменту отримання ним можливості дистанційно допомогти матері з Електронним судом.

Зазначені обставини (статус ВПО з м. Торецька, вік, тяжка інвалідність І групи та служба сина в ЗСУ) у своїй сукупності є винятковими, об`єктивними та непереборними причинами, які перешкоджали позивачу звернутися до суду в більш ранні строки.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

В ухвалі від 16 червня 2026 року суд дійшов висновку, що Разом з цим, позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2025.

Отже позивач, звернувшись до суду з даним позовом 11.06.2026 в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 10.12.2025 пропустила строк звернення до суду.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.

При цьому, суд зауважує, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом.

Розглянувши заяву позивача, суд враховує, що відповідно до доказів, наданих позивачем, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи, має статус внутрішньо переміщеної особи, відповідно до довідки №1230-7002322236 від 06.10.2025.

Разом з цим, позивачем не доведено той факт, що вона не знала або не могла дізнатися про порушення свого права протягом іншого часу пропуску (за виключенням днів медичного обстеження та операції) й саме із цієї причини не звернулась за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.

Слід наголосити, що Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2024 року у справі № 420/13235/24 дійшов висновку, що хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежали виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.

Також суд наголошує, що неознайомлення відповідачем позивача із приписами законодавства не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Водночас, суд зауважує, що звернення позивача до адвоката за наданням правової допомоги або звернення до відповідача із заявою не змінює моменту, з якого позивач повинна була дізнатися чи дізналась про порушення своїх прав, а може свідчити про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку на звернення до суду.

Оцінюючи доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, зумовлених перебуванням її сина у лавах Збройних Сил України, а також тяжким психоемоційним станом, суд зазначає, що сам по собі факт перебування сина на військовій службі не є об`єктивною підставою для звільнення від обов`язку дотримання процесуальних строків без належного обґрунтування неможливості вчинення процесуальних дій протягом усього часу пропуску.

Крім цього, на підтвердження тривалої адаптації на новому місці у зв`язку з переїздом, відсутність доступу до правової допомоги та постійного стресу, що унеможливило звернення до суду за поновленням порушених прав за період з 01.03.2023 по 10.12.2025 жодних доказів позивач не надала.

Жодних інших підтверджених та документально об`єктивних та переконливих причин, які завадили звернутись до суду із відповідним позовом щодо оскарження спірних дій у строк, встановлений законом, позивачем не наведено.

Верховний Суд у постанові від 09.02.2023 у справі №360/3398/21 наголосив, що відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб`єктивний характер та не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку (пункт 38).

Відтак, суд вважає, що відсутність у позивача юридичної освіти та необхідних знань не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для своєчасного подання позову самостійно або через представника, суд враховує надто тривалий проміжок часу, що минув з моменту виникнення права на звернення (березень 2023 року) до моменту фактичного подання позову (червень 2026 року), у зв`язку з чим констатує відсутність правових підстав для визнання причин пропуску строку поважними та відмовляє у його поновленні.

У зв`язку з цим, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 10.12.2025 належить повернути позивачеві, роз`яснивши йому, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 №186, суддя Калугіна Н.Є. з 22.06.2026 по 26.06.2026 перебувала у відпустці, тому питання щодо наявності підстав для повернення частини позовних вимог розглянуто з дотриманням розумного строку.

Керуючись ст. 122, ст. 169, ст. 294, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.

Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування обмеження максимального розміру підвищення (індексації) пенсії ОСОБА_1 при проведення індексацій з 01.03.2023 по 10.12.2025;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 по 10.12.2025 із застосуванням коефіцієнтів збільшення (індексації) без обмеження розміру такого збільшення, та надалі (на майбутнє) здійснювати нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням щорічних індексацій в повному обсязі, без обмеження граничним (максимальним) розміром суми такого збільшення - повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Калугіна