Рішення № 137855822, 30.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3632/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення №033050002668 від 13 березня 2026 року про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до заяви від 05 березня 2026 року; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, установленого на 01 січня 2025 року, а також здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2026 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, установленого на 01 січня 2026 року та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, з вересня 2019 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Позивач вказала, що 05 березня 2026 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01 січня 2025 року та в подальшому з 01 січня 2026 року у зв`язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вищевказаний період, оскільки відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн, а відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.

Однак рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 13 березня 2026 року №033050002668 їй відмовлено у задоволенні такої заяви. Вказане рішення мотивоване тим, що обрахунковою величиною для обрахування грошової винагороди судді є базова величина у розмірі 2102 грн.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням, посилаючись на зміну прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025-2026 роках, що створює підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З наведених підстав просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 02 квітня 2026 року (а.с.18), відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У додаткових поясненнях представник позивача зауважив, що довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер, видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд України про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці з 06 вересня 2019 року (а.с.26-28).

05 березня 2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, обчисленого з 01 січня 2025 року та з 01 січня 2026 року, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (а.с.24-25).

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 13 березня 2026 року №033050002668 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії. У рішенні вказано, що з 18 лютого 2020 року визначення розміру довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону України від 02 червня 2016 року за №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII), згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норми частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Статтею 135 зазначеного Закону визначено, що розмір посадового окладу судді встановлюється, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

З урахуванням статті 58 Конституції України, статті 91 Закону України «Про Конституційний суд України» обставини, які дають право на перерахунок згідно зі статті 142 Закону №1402-VIII повинні виникнути після 18 лютого 2020 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишено без змін порівняно з 01 січня 2020 року і становить 2102 грн з 01 січня 2021 року.

Так, як базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то з 2021 року перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді не проводиться (а.с.12).

Вважаючи вказане рішення ГУ ПФУ у Волинській області протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці чітко залежить від встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

У рішенні від 08 квітня 2016 року №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 03 червня 2013 року у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04 грудня 2018 року у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3- рп/2013, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

Згідно із статтею 46 Конституції України, визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Отже, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. При цьому, судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (Закон №1082-ІХ) було установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 2270,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, 2102 гривні. Таким чином, вперше для визначення базового розміру посадового окладу судді була запроваджена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Аналогічним чином, відповідними нормами Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, разом із встановленням на 01 січня 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 років прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн (2022 рік), 2684,00 грн (2023 рік), 3028,00 грн (2024 та 2025 роки), 3328,00 грн (2026 рік), відповідно, був передбачений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно інших, непрофільних законів.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5- рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас, Закон №1082-ІХ фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402- VIII.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21 вказав, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді». При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Окрім того, Верховний Суд України, зауважував що Закон про Державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25, вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відступила від таких висновків і сформулювала наступні:

1) у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

2) для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня, наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За наведеного, заміна при обчисленні складових суддівської винагороди гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн) є протиправною.

Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України від 03 грудня 2025 року №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік», в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01 січня 2026 року на рівні 3328 грн.

На переконання ОСОБА_1 , саме зазначені показники прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн на 2025 рік та 3328 грн на 2026 рік, мають застосовуватися як належна розрахункова величина для обчислення її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідних бюджетних періодах.

Проте рішенням ГУ ПФУ у Волинській області було відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2025 року та 01 січня 2026 року, оскільки пенсійний орган вважає правомірним застосування розрахункової величини на рівні 2102 грн.

При цьому, Пенсійний орган у спірних правовідносинах не врахував, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Оскільки з 01 січня 2025 року, з 01 січня 2026 року підвищився розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 3028 грн, до 3328 грн, відповідач, маючи в своєму розпорядженні відомості щодо складових суддівської винагороди, його відсоткового розрахунку виходячи зі стажу роботи на посаді судді, був зобов`язаний здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Не проводячи такий перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2025 року, на 01 січня 2026 року (3028 грн, 3328 грн) відповідач діяв протиправно.

Щодо відсутності обов`язку позивача пред`явлення до Пенсійного органу довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід зауважити на такому.

Матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 містять відомості про суд, де суддя проходив службу, вислугу років (стаж роботи на посаді судді), позаяк такі подавалися до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.

Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону. За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.

Конституційним Судом України у Рішенні від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 (частина шоста пункту 16) висловлено юридичну позицію про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди. Положення пунктів 1, 3 Розділу ІІ та пункту 2 Розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року №3-1 (Порядок №3-1), які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року.

Таким чином, на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі №640/10564/21, від 12 вересня 2023 року у справі №540/7777/21, від 28 листопада 2023 року у справі №640/16655/21, від 11 березня 2026 року у справі №440/559/25.

Враховуючи наведені та інші норми права, обставини справи, суд вважає, що позивач має право на обчислення з 01 січня 2025 року, з 01 січня 2026 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі у 2025 році 3028 грн, у 2026 році 3328 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 13 березня 2026 року №033050002668 про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до заяви від 05 березня 2026 року.

Таким чином, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити позивачу перерахунок та виплату (з у рахуванням раніше виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, установленого на 01 січня 2025 року, та з 01 січня 2026 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн, установленого на 01 січня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1332,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24 березня 2026 року №2.588913653.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с. 6, 15), тоді як сплаті підлягав судовий збір в сумі 1064,96 грн (1331,20 грн х 0,8, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору). З огляду на задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1064,96 грн.

Питання про повернення надміру сплаченого судового збору, за подання даного адміністративного позову може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13 березня 2026 року №033050002668 про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату (з у рахуванням раніше виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», та перерахунок та виплату (з у рахуванням раніше виплачених сум) з 01 січня 2026 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепепюк