Рішення № 137855308, 29.06.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2069/26

Єдиний унікальний № 369/3832/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлов В.Г.,

секретаря судового засідання Рубан Ж.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Прилуки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

УСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

26.02.2026 р. представник ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №668131875 від 27.07.2021 р. у розмірі 20 420,51 грн., сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» посилалось на те, що 27.07.2021 р., між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредитної лінії №668131875. Відповідно до умов яких відповідачу відкрито кредитну лінію в розмірі кредитного ліміту на суму 13 500,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити відповідні нарахування за користування кредитом у встановлений термін.

Товариство свої зобов`язання виконало та надало грошові кошти ОСОБА_1 тоді як відповідач не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість.

У подальшому, за договорами факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон плюс», договором №30/1023-01 від 30.10.2023 р. укладеним між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», договором №11/07/25-Е від 11.07.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем - ТОВ «ФК «ЕЙС», до останього перейшло право вимоги до відповідача за Договором №668131875 від 27.07.2021 р.

За вищенаведених обставин, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вище зазначеним договором у сумі 20 420,51грн, що складається з тіла та відсотків за користування кредитом, а також судових витрат.

Відповідач відзиву на позов не подав.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, проте при подачі позову до суду просила слухати справу у її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення матеріалів позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання, який повернутий до суду із зазначенням причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 р. у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.03.2026 р. матеріали справи передано за підсудністю до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.05.2026 р. прийнято до розгляду дану справу та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що на підставі договору кредитної лінії №668131875 від 27.07.2021 р., укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 останньому було надано кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 13 500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 11 днів, тобто до 07.08.2021 р. /а.с.40 зв.-41/.

Вказаний вище кредитний договір відповідач підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора - MNV5KF46, який був надісланий 27.07.2021 р. на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» /а.с.27/.

З наданого Позивачем Порядку дій Споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Алгоритму дії ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику та виконання певного набору дій, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, заповненням Заявки на отримання грошових коштів /а.с.31/ позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

З інформаційних довідок ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за період з 27.07.2021 р. по 02.01.2022 р. вбачається, що було здійснено перерахування коштів у загальному розмірі 13 500 грн на платіжну карту ОСОБА_1 НОМЕР_3 /а.с.38/. Що також підтверджується платіжними дорученнями за період з 27.07.2021 р. по 02.01.2022 р.., із призначенням платежу - переказ коштів згідно договору №668131875 від 27.07.2021 р./а.с.24-26 зв./.

28.11.2018 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11. 2019 р. /а.с. 69-71/.

У період з 28.11.2018 р. по 31.12.2023 р. «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди №19, № 26, №27, №31 та №32 якими продовжувався строк дії договору та остаточно такий продовжено до 31.12.2024 р. /а.с. 72 зв.-75/.

Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме: 28.11.2018 - 31.12.2024.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5 Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Згідно з п. 4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 р. до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. (з урахуванням додаткових угод до нього) до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача з ОСОБА_1 /а.с.68/.

30.10.2023 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01 /а.с. 64-66/. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 р. до Договору факторингу до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача /а.с. 63/.

11.07.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №668131875 від 27.07.2021 р. /а.с.59-62 зв./. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 р. до Договору факторингу № 11/07/25-Е до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі 20 420,51 грн., яка складається з тіла кредиту та відсотків /а.с. 54/.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №668131875 від 27.07.2021 р. заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 р. становить - 20 420,51 грн., з яких: тіло кредиту - 13 259,25 грн. та проценти - 7 161,26 грн. /а.с.58/.

Відповідно до інформації наданої АТ «УніверсалБанк» на виконання ухвали суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 . Також, банком надано інформацію про рух коштів по картці за період з 27.07.2021 по 02.01.2022 р., з якої вбачається, що уперіод з 27.07.2021 по 02.01.2022 р. на рахунок ОСОБА_1 були нараховані грошові кошти у загальному розмірі 13 500 грн. /а.с.96/.

V. Оцінка Суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) дозволеною стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із системного аналізу положень зазначеного вище закону вбачається, що з урахуванням особливостей електронного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з положеннями ст. 1049 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від фінансових факторів на дату укладення договору.

Судом установлено, що 27.07.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 668131875, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 13 500 грн. Грошові кошти надійшли у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем на картковий рахунок позичальника, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладено в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Первісний кредитор виконав свої зобов`язання в повному обсязі, однак позичальник отримані в борг кошти у встановлений строк не повернув, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 20 420,51 грн.

Обґрунтовуючи право вимоги на стягнення зазначеної заборгованості, позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» посилається на те, що воно набуло статусу нового кредитора внаслідок послідовного відступлення права грошової вимоги за договорами факторингу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Судом встановлено, що 28.11.2018 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 р. до цього договору сторони внесли зміни до порядку відступлення права вимоги, визначивши, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги за встановленою формою, а право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника без додаткового оформлення (пункт 4.1). Вказані зміни внесено до укладення кредитного договору з відповідачем ОСОБА_1 , що узгоджується з приписами статей 1077, 1078 ЦК України. Надалі, на підставі наступних договорів факторингу, право грошової вимоги до ОСОБА_1 було відступлено на користь позивача - ТОВ «ФК «ЕЙС».

Аналізуючи правову природу договорів факторингу, укладених на кожному з етапів відступлення права вимоги, суд зазначає, що сутнісною та визначальною рисою договору факторингу є те, що відступлення права вимоги за ним може відбуватися виключно за плату, а метою договору є саме отримання клієнтом фінансування (грошових коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

З огляду на викладене, за відсутності належних доказів фактичного перерахування грошових коштів фактором клієнту суд позбавлений можливості встановити факт належного переходу права вимоги у порядку та на умовах, визначених договором факторингу. Оскільки договір факторингу за своєю правовою природою є оплатним правочином, факт передачі права вимоги нерозривно пов`язаний із фактом надання фінансування.

У постановах Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 905/306/17, від 29.06.2021 р. у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 р. у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 р. у справі № 5026/886/2012 викладено висновки про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються (за умови, що він містить ідентифікуючі дані за кредитним договором), а також обов`язково - докази на підтвердження оплати за договором факторингу.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 07.01.2026 р. у справі № 727/279/25, зазначивши, що майбутня вимога повинна піддаватися індивідуалізації та мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. Цивільний кодекс України не містить імперативних вимог щодо конкретних способів ідентифікації права вимоги в правочині про його майбутнє відступлення, проте важливо, щоб за допомогою обраних ознак майбутня вимога набувала характеру чітко визначеної.

З матеріалів справи вбачається, що укладаючи договори факторингу, сторони обумовили умову, за якою передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, що є невід`ємним додатком до договорів, у якому зазначається конкретний перелік кредитних договорів та боржників за ними. Окрім цього, невід`ємними додатками є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи на підтвердження здійснення оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., який є першою ланкою у ланцюгу відступлення права вимоги.

Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. (з урахуванням додаткової угоди № 26 та додаткової угоди № 32 від 31.12.2023 р.) визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1 передбачено, що розмір фінансування, яке підлягає сплаті Фактором Клієнту, встановлюється сторонами у кожному окремому Реєстрі прав вимоги. Згідно з п. 3.1.3 договору, фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 договору, а сума фінансування вважається отриманою виключно після її зарахування на рахунок клієнта.

Проте, всупереч наведеним умовам договору, позивачем не надано суду доказів оплати, зокрема, платіжних інструкцій чи виписок по рахунках, які б підтверджували реальне перерахування фактором грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Наявний у матеріалах справи Акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2022 р., підписаний між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у якому зазначено, що Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 р., суд не може визнати належним та допустимим доказом здійснення розрахунків.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Сама по собі наявність акта звірки розрахунків не є первинним бухгалтерським обліковим документом, оскільки він не фіксує безпосередній факт здійснення господарської операції (руху грошових коштів з рахунку на рахунок), а є лише двостороннім інформаційним документом, який відображає порівняння внутрішніх даних бухгалтерського обліку сторін на певну дату.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18, де чітко вказано, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не має статусу первинного облікового документа.

Усі укладені між сторонами додаткові угоди не змінюють імперативну вимогу закону щодо оплатності факторингу. Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 р. у справі № 905/306/17 наголосив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду беззаперечні докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, включаючи докази фактичного фінансування (оплати).

Аналогічна правова позиція є сталою та послідовною у судовій практиці Чернігівського апеляційного суду, який неодноразово наголошував на тому, що належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є не лише договір факторингу та реєстр боржників, а й первинні фінансові документи, які підтверджують реальність проведення господарської операції з перерахування коштів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок надати належні та допустимі докази на підтвердження наявності права вимоги покладено саме на позивача.

Враховуючи, що позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення фінансування за первісним договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, суд доходить висновку, що безперервність переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача належним чином не доведена. Отже, факт належного набуття ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги та статусу кредитора стосовно відповідача ОСОБА_1 є недоведеним.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» відсутні.

VІ. Розподіл судових витрат.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956 (вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13, м. Київ, 02090);

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя В.Г. Павлов