Рішення № 137855069, 01.07.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/927/26

Номер провадження 2/728/595/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Лободи Н.В.

за участі секретаря судового засідання - Кулик Л.І.

представника відповідача - адвоката Гуйвана І.В. (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення не виплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків,-

В С Т А Н О В И В:

21.04.2026 до Бахмацького районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі Позивачка) до АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (далі Відповідач) про стягнення не виплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків.

Вказана позовна заява мотивована тим, що Позивачка працювала у виробничому підрозділі «Пасажирське вагонне депо станції Бахмач» філії «Пасажирська компанія» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», звідки звільнилася 09.03.2026 за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах (на підставі ст.38 КЗпП України). Разом з тим, у день звільнення остаточного розрахунку з Позивачкою Відповідачем проведено не було, зокрема їй не було виплачено одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, які передбачені умовами Колективного договору і суми яких, виходячи із середньомісячного заробітку Позивачки та її трудового стажу становлять 94676.25 грн. та 56805.75 грн., відповідно. Вказані обставини змусили Позивачку звернутися до суду з даним позовом, у якому вона просить стягнути з Відповідача суми вищевказаних матеріальних допомог у судовому порядку.

Згідно з ухвалою від 22.04.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд на 20.05.2026.

20.05.2026 розгляд справи був відкладений до 30.06.2026 у зв`язку з відсутністю у представника Відповідача повноважень на участь у справі.

30.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у порядку абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 01.07.2026.

У судове засідання Позивачка та її представник не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні вимоги ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що Позивачка дійсно працювала у одному з підрозділів АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на посаді маляра 5 розряду та була звільнена 09.03.2026; також було прийнято рішення виплатити Позивачці одноразову матеріальну допомогу відповідно до п.7.13 Колективного договору в розмірі 5 середньомісячних заробітків після рішення правління та додаткову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 3 середньомісячних заробітків після рішення правління; виплата таких допомог призупинена у відповідності до положень ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»; Позивачка не позбавлена права на отримання матеріальних допомог, оскільки їх виплата лише відтермінована на період воєнного стану; у позові просив відмовити у повному обсязі.

При цьому, суд не бере до уваги відзив та додані до нього докази, які подані до суду 08.05.2026 представником Відповідача Кудлаєм О.Б., котрий у підтвердження своїх повноважень до заяви про залучення до участі у справі у якості представника відповідача та про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції додав копію довіреності від 06.11.2025, у якій визначений термін дії до 04.05.2026 включно. Оскільки до відзиву взагалі не додано документів у підтвердження повноважень вказаної особи, а дія довіреності від 06.11.2025 закінчилась 05.05.2026, тому відзив, який поданий до суду 08.05.2026, тобто поза межами строку дії довіреності, не є таким, що поданий належним чином уповноваженою особою (а.с.41, 44, 46-59).

Заслухавши пояснення представника Відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що Позивачка 28.04.2000 була прийнята на роботу у виробничий підрозділ Пасажирське вагонне депо станції Бахмач філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с.11-16, 22-30, 34).

Згідно з наказом (розпорядженням) виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Бахмач філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №30/ос від 09.03.2026, ОСОБА_1 маляра 5 розряду дільниці з ремонту внутрішнього устаткування вагонів (1 група) малярного цеху (2 група) було звільнено з посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах, за ст.38 КЗпП України, на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.02.2026 (а.с.21).

Також, у вказаному наказі про звільнення ОСОБА_1 , окрім іншого зазначено: виплатити одноразову матеріальну допомогу відповідно до п.7.13 Колективного договору у розмірі 5.0 (п`яти) середньомісячних заробітків після рішення правління; Додаткову матеріальну допомогу у розмірі 3.0 (трьох) середньомісячних заробітків після рішення правління. Стаж роботи на залізничному транспорті складає 25 років 10 місяців 10 днів (а.с.21).

Положеннями п.7.13 Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Бахмач на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2026 роки, визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15.05.2007) - надання вказаної виплати у залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: до 5 років 1 середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років 2 середньомісячні заробітки; від 10 до 15 років 3 середньомісячні заробітки; більше 15 років 5 середньомісячних заробітків.

У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи в галузі, зокрема для жінок: від 25 до 30 років 3 середньомісячні заробітки (а.с.18).

Згідно з розрахунком оплати середньої зарплати, виконаного Відповідачем, середня зарплата ОСОБА_1 становить 18935.25 грн. (а.с.32).

З повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 09.03.2026 у відношенні ОСОБА_1 вбачається, що у ньому відсутні виплати у виді матеріальних допомог, які передбачені п.7.13 Колективного договору (а.с.33).

Отже, Позивачка просить у судовому порядку стягнути з Відповідача дві матеріальні допомоги, які передбачені п.7.13 Колективного договору.

При цьому, для обрахунку вказаної суми Позивачкою взято розмір середньомісячної заробітної плати, який визначений у розрахунку, виконаному і виданому Відповідачем, а саме: 18935.25 грн. Тобто Позивачка не оспорює розмір середнього заробітку, яку визначив Відповідач і саме вказаний розмір вона використала для обрахунку сум обох матеріальних допомог (а.с.32).

Також, судом враховано, що станом на час розгляду даної справи ні одноразова матеріальна допомога в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, ні додаткова матеріальна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків Позивачці не виплачена.

Згідно з положеннями ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Положеннями ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно зі ст.10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Положеннями ст.13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі ст.18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно з положеннями ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, у редакції станом на дату звільнення Позивачки, у період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором.

Також, положеннями ст.9 КЗпП України передбачено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

У даному випадку Відповідач не заперечує право Позивачки на отримання матеріальних допомог, передбачених п.7.13 Колективного договору, у тому числі і виходячи з наказу про звільнення Позивачки, однак обумовив її виплату після рішення правління (а.с.21).

Проте, виходячи із вищенаведених норм законодавства, доводи представника Відповідача, які озвучені ним у судовому засіданні, жодним чином не підтверджують правомірності дій Відповідача щодо обмеження прав Позивачки, котра звільнилася з роботи у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах та щодо невиплати їй матеріальних допомог, які передбачені п.7.13 Колективного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги Позивачки є такими, що підлягають задоволенню і беручи до уваги, що Позивачка не заперечує розмір середнього заробітку, визначеного Відповідачем у відповідному розрахунку 18935.25 грн., суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі та стягнення з Відповідача на користь Позивачки одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 94676.25 грн. та додаткової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 56805.75 грн.

У зв`язку із задоволенням позову з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331.20 грн.

При цьому, суд не вбачає у даному випадку підстав для відшкодування Відповідачем Позивачці сплаченого останньою при подачі позову судового збору в сумі 1331.20 грн. з огляду на наступне.

Так, у даному позові Позивачкою заявлено вимоги про стягнення з Відповідача не виплачених при звільненні матеріальних допомог.

Положеннями ст.2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, від сплати судового збору за вимоги про стягнення не виплачених при звільненні матеріальних допомог Позивачка звільнена відповідно до положень п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», згідно з якими від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому сплатила вказаний судовий збір помилково, у зв`язку з чим підстав для стягнення вказаної суми судового збору з Відповідача суд у даному випадку не вбачає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 81, 83, 89, 265, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення не виплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків задовольнити повністю.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 невиплачені при звільненні: одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 94676 (дев`яносто чотири тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 25 коп. та додаткову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 56805 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот п`ять) грн. 75 коп., з утриманням установлених законодавством податків, зборів, обов`язкових платежів.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Позивачка ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця,5, код ЄДРПОУ 40075815.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода