Рішення № 137854878, 01.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1203/26

Провадження № 2/950/836/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі судді - Косолапа В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Лебедині цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 04.02.2023 № 6336672 в розмірі 30846,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , в електронному вигляді, укладено договір про надання споживчого кредиту № 6336672. За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 8500,00 грн., строк кредиту 360 днів до 30.01.2024. Кредитні кошти надані відповідачу в безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .

У подальшому, між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

На момент звернення до суду заборгованість відповідача складає 30846,95 грн., з яких: 8500,00 грн. тіло кредиту та 22346,95 грн. проценти. Звернувшись до суду позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним кредитним договором, оскільки останній своїх зобов`язань не виконав, суми отриманих коштів не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.

Ухвалою від 07.05.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Також у АТ КБ «ПриватБанк» витребувано необхідні для розгляду справи докази.

27.05.2026 представник відповідача, адвокат Василець С.О., подав до суду відзив у якому проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні. Представник зазначає, що кредитний договір № 6336672 є неукладеним (нікчемним). Позивач не надав доказів, які б підвереджували, що саме відповідач був зареєстрований у особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Авентус Україна», не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що саме відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідач був ознайомлений усіма істотними умовами договору. Жодних договорів з ТОВ «Авентус Україна» відповідач не укладав, інших осіб на їх укладення не уповноважував, ніколи до даного товариства за отриманням кредитних коштів не звертався.

Також представник зазначає, що позивач не надав доказів видачі ТОВ «Авентус Україна» кредитних коштів відповідачу на підставі договору № 6336672.

Крім того, у період з 04.02.2023 по 26.11.2023 відповідачем сплачувалися грошові кошти в сумі 8776,65 грн. в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором. При цьому позивач просить стягнути з відповідача проценти на загальну суму 22346,95 грн., в тому числі 11521,35 грн. процентів за користування кредитом та 10825,60 грн. процентів, нарахованих за 64 календарних дні позивачем.

Відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Представник зазначає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Отже у даному випадку заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами в сумі 22346,95 грн. при начебто наданому кредиті 8500,00 грн. є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак і положення кредитного договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Представник вважає, що положення договору № 6336672 щодо встановлення стандартної процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 1,99 % за кожен день користування кредитом є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Заперечуючи проти стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, представник зазначає, що такі мають бути співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідати критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень судами України першої інстанції, на день підготовки відзиву, ухвалено понад 4700 судових рішень, де представником ТОВ «Фінансова компанія «Фінтрас Капітал» є адвокат Столітній М.М., тобто він є постійним учасником такої категорії справ і відповідно дана справа не вимагає значних затрат часу та зусиль, зокрема для проведення попереднього аналізу спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Фінансова компанія «Фінтрас Капітал». Крім того велика кількість аналогічних цивільних справ про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», представником у яких є адвокат Столітній М.М., на даний час перебувають на розгляді судів України.

Тому зазначений позивачем розмір начебто понесених витрат на правничу допомогу є завищеним та не відповідає ні критерію розумності їхнього розміру, ні співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На указаний відзив представник позивача подав відповідь у якій зазначив, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожен примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Таким чином електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в тому числі електронну. Електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.

Договір було підписано 04.02.2023 о 13:51:38 одноразовим ідентифікатором «A7856». Інформація про прізвище, ім`я та по батькові відповідача, який підписав договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання договору згенеровано в момент його підписання та містяться у розділі 10 та у відповідному розділі додатку № 1 до договору.

Крім того, укладаючи кредитний договір, сторони передбачили нарахування процентів за стандартною процентною ставкою - 1,99 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту, зазначеного у п. 1.4 договору. У період з 04.02.2023 по 26.11.2023 відповідачем здійснено оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі 8776,65 грн., які спрямовані на погашення процентів.

Враховуючи те, що на момент укладання договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023 строк договору № 6336672 не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 64 календарні дні з 28.11.2023 по 30.01.2024.

Посилання відповідача на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 902/417/18, вважає помилковим.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма стосується вимог про нарахування неустойки (пені, штрафу), яку позивач не заявляв. Аналіз наведених норм та обставин справи не надають суду право зменшувати розмір відсотків встановлених кредитним договором, з урахуванням застосування до них розміру, визначеного Законом України «Про споживче кредитування».

Нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 04.02.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , в електронному вигляді, укладено договір про надання споживчого кредиту № 6336672. Договір підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (А7856), надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , зазначений у п. 10 договору (а.с. 12-16).

Згідно з п. 1.3, 1.4 договору сума кредиту становить 8500,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Відповідно до п. 1.5, 1.5.1 договору тип процентної ставки фіксована, стандартна процента ставка 1,99 % в день; знижена процентна ставка 1,692 % в день.

Згідно з п. 2.1. договору, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання платіжної картки № НОМЕР_1 .

Кредитні кошти в розмірі 8500,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача, що підтверджується відомостями АТ КБ «ПриватБанк» та випискою по рахунку ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_2 ) (а.с. 114, 115).

27.11.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 27.11/23-Ф, відповідності до якого «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до боржників (а.с. 29-33).

Відповідно до копії Реєстру боржників, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6336672 на суму 20021,35 грн. (а.с. 56-57).

Рішенням від 25.11.2024 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», останнє змінило найменування на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (а.с. 78).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі;

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо не укладення ОСОБА_1 спірного договору.

Зокрема, кредитний договір № 6336672 містить ідентифікаційні дані відповідача, в тому числі паспортні дані, РНОКПП, номер телефону ( НОМЕР_3 ).

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк», власником картки № НОМЕР_2 , на яку перераховано кредитні кошти, є саме ОСОБА_1 .

У межах даної справи судом достовірно встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що 04.02.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було дійсно укладено кредитний договір № 6336672, кредитні кошти за яким перераховані на рахунок відповідача.

В силу положень ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, є таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а тому не може бути визнаний судом нікчемним з цих підстав.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідачем та його представником не надано жодних доказів на спростування тверджень позивача про укладення спірного договору, зокрема не спростовано належність ОСОБА_1 номеру мобільного телефону ( НОМЕР_3 ), отримання на такий номер одноразового ідентифікатора для підписання договору, а також отримання кредитних коштів.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на несправедливість умов договору в частині сплати процентів за користування кредитом з огляду на наступне.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

В межах даної справи представник відповідача ставить питання щодо несправедливості процентів, які ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 , однак такі не є компенсацією за невиконання умов договору, такі є процентами, розмір яких визначено умовами спірного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У даному випадку договором № 6336672 встановлено розмір процентів за користування кредитом, який становить 1,99 % в день. Розмір таких процентів, в тому числі загальний розмір за увесь строк кредитування, наведені у таблиці обчислення вартості кредиту, із якою також ознайомився ОСОБА_1 , підписавши останню електронним підписом.

Таким чином, встановлений договором № 6336672 розмір процентів за користування кредитом не є компенсацією за невиконання такого договору, натомість є законним правом на отримання позикодавцем вигоди від підприємницької діяльності, яка полягає в наданні фінансових послуг, в тому числі передачі грошових коштів у позику.

За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 обов`язку з повернення коштів не виконав, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з останнього боргу в загальному розмірі 30846,95 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат про надання правничої допомоги позивач надав: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 81); копію договору про надання правової допомоги від 10.12.2024 № 10/12/2024 (а.с. 82-83); копію акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.04.2026 на суму 10000,00 грн. (а.с. 86).

Представник відповідача заперечував проти стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, вважаючи її завищеною.

Так, акт приймання-передачі наданих послуг від 27.04.2026 містить загальну суму правничої допомоги - 10000,00 грн. Детальний опис робіт містить:

- п. 8: складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи), 1 год., вартість 840,00 грн.;

- п. 10: представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6336672, в тому числі участь у судових засіданнях, 2 год., вартість 1640,00 грн.

Суд зазначає, що дана справа була розглянута за правилами загального позовного провадження, представництво ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» адвокатом безпосередньо у судовому засіданні не здійснювалось. У вартість наданих послуг (пункт 8 акту виконаних робіт) також включено послуги, які є обов`язком позивача, пов`язаними зі зверненням до суду, як то подання доказів та направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками у разі звернення через систему «Електронний суд».

Суд також враховує, що у провадженні Лебединського районного суду Сумської області перебувають інші справи за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» зі схожим предметом позову, у яких правничу допомогу надавав адвокат Столітній М.М. Тобто правовідносини з надання правничої допомоги мають постійну основу, про що також свідчить укладений у 2024 році договір про надання правової допомоги, а тому час, витрачений на складання позовної заяви у даній справі, не відповідає критерію розумності та пропорційності виконаній роботі.

Враховуючи обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, комплексність надання правничої допомоги, з огляду на складність даної справи, зважаючи на принципи співмірності судових витрат та співвідношення їх розміру до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 7000,00 грн. таких витрат.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 2662,40 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2; код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором від 04.02.2023 № 6336672 в загальному розмірі 30846,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2; код ЄДРПОУ 44559822) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.07.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП