Рішення № 137854176, 01.07.2026, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2/714/309/26

ЄУН: 714/445/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :

головуючого-судді Єфтемій С.М.за участю: секретаря судових засідань Якобан І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі ТОВ «Деал Фінанс Груп») звернулося до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 , 28 жовтня 2021 року уклав із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики № 77882237, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10 000 грн., строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.

04 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 025-040122, у відповідності до умов якого, до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників в додатку до договору факторингу, в т.ч. і щодо кредитного договору №77882237 від 28.10.21 року укладеного з відповідачем ОСОБА_1 .

Крім цього, 05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу №05/12/25-01, відповідно до якого до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №77882237 від 28.10.21 року.

Оскільки ОСОБА_1 на порушення умов вищевказаного договору, свої зобов`язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати відсотків не виконував, за ним утворилася заборгованість на загальну суму 33 681 грн., з яких 10 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 23 681 грн. сума заборгованості за відсотками, яку позивач як правонаступник первісного кредитору, просив стягнути з відповідача, а також витрати по сплаті судового збору та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2026 року було відкрито провадження по справі яку призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Втім, за змістом позовної заяви представник позивача Велікданов С.К. розгляд справи просив провести у його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим, суд в силу ст. 280 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

За наведених обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, згідно ч.8 ст.178 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 , було укладено договір позики №77882237 у відповідності до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 10 000 грн., строком на 30 днів, з процентною ставкою 1,99 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, а у разі порушення строків повернення кредиту нараховується 2,70% за понадстрокове користування кредитом на тіло за кожен день понадстрокового користування (а.с.11)

За змістом п. 12 Договору, він укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Додатком № 1 до Договору є графік платежів, згідно з яким визначені до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом (зворот а.с.11).

Сума позики становить - 10 000 грн. Дата надання позики - 28.10.2021 року, строком на 30 днів. Дата повернення позики (останній день) - 27.11.2021року, з процентною ставкою 1,99 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту (п.п.п. 2.1.,2.2.,2.3. Договору).

Згідно п.4 Договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.

Відповідно до пункту 5.2. Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання коштів у позику, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору.

Договір позики підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора A1Kqya3J2L. У вказаному договорі також зазначені анкетні та паспортні дані позичальника ОСОБА_1 , його РНОКПП, номер мобільного телефону, електронна адреса, номер банківської картки НОМЕР_1 , на який банком було перераховані кредитні кошти, що у свою чергу підтверджує факт укладення відповідачем з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитного договору в електронній формі.

Факт надання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК«ФІНЕКСПРЕС», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, за допомогою API інтерфейсу ініціатором платіжної операції - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», отримувач Лис Андрій ЕПЗ номер НОМЕР_1 , сума 10 000 грн., дата 28.10.2021 року ( а.с.13).

Разом з тим, як вбачається з досліджених письмових доказів, відповідач умови кредитного договору не виконав, а саме не здійснив погашення кредиту та відсотків за його використання, в результаті чого, за ним, рахується заборгованість на загальну суму 33 681 грн., з яких 10 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 23 681 грн. сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 04 січня 2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено Договір факторингу №025-040122, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало за плату, а ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» прийняло належні первісному кредиторові права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимог, який підписаний ними 10.06.2022 р. Перехід права вимоги відбувається після підписання реєстру прав вимог.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №025-040122 від 04 січня 2022 р. ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за договором про надання позики №77882237 від 28.10.2021 р. в розмірі 33681 грн., з яких: 10 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 23 681 грн. сума заборгованості за процентами.

05 грудня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «СІРОКО ФІНАНС».

Згідно з Реєстру прав вимог №30/01/26 до даного Договору факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №77882237 від 28.10.2021 р. на загальну суму 33681 грн., з яких: 10 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 23 681 грн. сума заборгованості за процентами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з метою отримання позики пройшов реєстрацію на сайті ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», шляхом заповнення відповідної заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, що у свою чергу свідчить про його ознайомлення з усіма істотними умовами отримання позики. Зважаючи на те, що договір було укладено та підписано в електронній формі, то в силу приписів ст. ст. 6, 627 ЦК України, ст. ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з відповідачем ОСОБА_1 договір позики в електронній формі, за яким первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти, а останній зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти у відповідності до умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сукупність письмових доказів, наданих позивачем та досліджених судом, свідчить про те, що до позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп» як правонаступника ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перейшло право вимоги за договором позики № 77882237 від 28 жовтня 2021 року, укладеним між зазначеним Товариством і відповідачем ОСОБА_1 . Тобто, позивач набув право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за вказаним договором позики.

Відтак, ураховуючи що позичальник відповідач, отримав та використав кредитні кошти та в обумовлені договорами строки добровільно їх не повернув, з огляду на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то суд знаходить вимогу позивача як правонаступника ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про стягнення з відповідача заборгованості в частині заборгованості щодо тіла кредиту за договором позики № 77882237 від 28 жовтня 2021 року, в частині тіла кредиту в розмірі 10 000 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Втім, що стосується стягнення заборгованості за відтоками за користування кредитними коштами, то такі вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано проценти за користування за період з 29.10.2021 р. по 24.02.2022 р. в сумі 23 681 грн.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 вказала на наступне.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Тобто позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує "чужі" грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Поняття "користування кредитом" є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Як вбачається зі змісту Договору позики №77882237 від 28.10.2021 року, який укладений строком на 30 днів, тобто з 28.10.2021 року по 27.11.2021 року, то ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виключно у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 27.11.2021 року має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами зі сплатою відсотків у розмірі 1,99 % на день, яка становить 5970 грн. (10 000 грн.*1,99% : 100 * 30 днів).

Зважаючи на те, що після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заборгованість по нарахованих процентах за користування кредитом, що розрахована позивачем після закінчення такого строку, виходить за межі строку користування позикою.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 28.10. 2021 року № 77882237 в розмірі 15 970 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредитом у розмірі 10 000 грн. та заборгованості за відсотками у сумі 3618 грн. 41 коп.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

За положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновком, викладений у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З огляду на викладене склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, з договору №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року про надання правової допомоги вбачається, що адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною надано ТОВ «Деал Фінанс Груп» правову допомогу (а.с.23).

Згідно з Витягом з Акту №8-ДІЛ прийому-передачі наданої правничої допомоги від 16.02.2026 року, підписаного сторонами Договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, адвокатом наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість щодо вирішення спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , загальна сума яких становить 4 500 грн. (зворот а.с.23).

Отже позивачем понесено витати на правову допомогу всього у розмірі 4 500 грн.

Зменшення суми судових витрат на правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю виконаної роботи. Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду у справі № 910/16803/19 (постанова від 19.07.2021) та Великої Палати Верховного Суду у справі 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

З огляду на наведене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та відсутність заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем судових витрат, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» 4 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача слід стягнути на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1262 грн. 24 коп. (47.41%*2662,40 грн).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265, 274-280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ: 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, реквізити IBAN: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) заборгованість на загальну суму 15 970 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ: 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, реквізити IBAN: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1262 грн. 24 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Герцаївський районний суд протягом 30-и днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено «01» липня 2026 року.

Суддя :