Рішення № 137853660, 01.07.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 345/7482/25

Провадження № 2/626/758/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участі секретаря Скачко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Калуської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що з 25 квітня 2022 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Калуської міської ради, як внутрішньо переміщена особа. Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування, згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2617-7500577714 від 25.04.2022 - АДРЕСА_2 .

25 квітня 2022 року з використанням мобільного додатку Єдиного державного вебпорталу електронних послуг Портал Дія, ОСОБА_1 подала заяву про надання допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання. Керуючись вищенаведеними нормами Порядку №332, рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 10.05.2022 ОСОБА_1 допомогу на проживання було призначено з 01.03.2022 по 31.05.2022 у розмірі 2000,00 грн. щомісячно. Розпорядженням на продовження строку виплати допомоги ВПО від 20.05.2022, строк виплати допомоги ОСОБА_1 продовжено з 01.06.2022 по 31.06.2022, розпорядженням від 21.06.2022 - з 01.07.2022 по 30.09.2022, розпорядженням від 21.09.2022 з 01.10.2022 по 31.12.2022, у розмірі 2000,00 грн. щомісячно.

03 листопада 2022 року ОСОБА_1 зверталась до управління з заявою №1039 про зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб у зв`язку з поповерненням на постійне місце проживання. Згідно витягу з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - ЄІБДВПО), ОСОБА_1 за її заявою знято управлінням з обліку внутрішньо переміщених осіб 03.11.2022 .

Враховуючи вищевикладене, в електронній особовій справі ОСОБА_1 №1170487826 в ЄІССС, управлінням 08.11.2022 за ручним блокуванням виплату допомоги відповідачці призупинено, причина блокування - «Вибув в інший район». Відповідно до витягу з ЄІССС по типу допомоги: допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам, електронна особова справа ОСОБА_1 №1170487826.

В ході проведення інвентаризації, спеціалістами управління виявлено, що при міграції даних в Єдину інформаційну систему соціальної сфери, в програмному комплексі ЄІССС виникла помилка, допомогу на проживання було помилково продовжено ОСОБА_1 програмним забезпеченням ЄІССС 3 01.12.2022 по 28.02.2023 у розмірі 2000 грн. щомісячно.

Враховуючи вищевикладене, згідно з витягом з ЄІССС по типу допомоги: допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам, електронна особова справа ОСОБА_1 №1170487826, 15.02.2023 за ручним блокуванням управлінням повторно призупинено виплату допомоги відповідачці, причина блокування «Вибув вінший район».

У зв`язку з помилкою в програмному комплексі ЄІССС при міграції даних особової справи одержувача допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 , за період з 01.12.2022 по 28.02.2023 ОСОБА_1 помилково та неправомірно виплачено допомогу на проживання у розмірі 6000 грн.

Відповідно до пункту 11 Порядку №332, в редакції чинній на час виникнення переплати, у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період, суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Повернення одержувачами коштами виплаченої їм допомоги проводиться на рахунок Мінсоцполітики, відкритий в органах Казначейства.

З метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про відшкодування допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за вихідним реєстраційним №04-18/2375/10 від 19.05.2023 та запропоновано добровільно повернути надміру виплачену допомогу за період з 01.12.2022 по 28.02.2023 у розмірі 6000 грн., у відповідності з чинним законодавством. Однак, до цього часу, належна до повернення надміру виплачена відповідачці допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам не відшкодована та надежить до відшкодування.

На підставі викладеного просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму незаконно отриманої допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи у розмірі 6000,00 грн. та витрати на судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, раніше направила до суду заяву в якій просить розглядати справу без участі представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву, в якій в задоволені позову просила відмовити, оскільки надлишково сплачені кошти були виплачені їй не з її вини, так як вона письмово повідомляла позивача, про те, що повертається додому. Важаює, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши обставини справи, надані докази та надавши їм належну оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 25 квітня 2022 року з використанням мобільного додатку Єдиного державного вебпорталу електронних послуг Портал Дія, ОСОБА_1 подала заяву про надання допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання. Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2617-7500577714 від 25.04.2022 - ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за АДРЕСА_2 .

Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання УПСЗН Калуської міської ради від 10.05.2022 ОСОБА_1 допомогу на проживання було призначено з 01.03.2022 по 31.05.2022 у розмірі 2000,00 грн. щомісячно.

Відповідно до п. 29 Порядку №332, у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку.

Посилаючись на викладене, ст. 1212 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача надмір нараховані грошові кошти у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам у розмірі 6000 на користь Управління соціального захисту населення Калуської міської ради .

Порядок призначення та виплати допомоги регулюються Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» в редакції на момент звернення та виплати допомоги, враховуючи гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначені Законом України від 20.10.2014 № 1706- VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон №1706-VII).

Частинами 1-4 ст. 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закон №1706-VII, на момент їх виникнення.

Згідно з пунктом 3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

При зверненні до суду представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилалася на ч.1 ст.1212 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Судом встановлено, що отримані відповідачем кошти у розмірі 6000 грн. є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому питання повернення вказаних коштів регулюється саме ст.1215 ЦК України, а не ст.1212 ЦК України, як стверджує позивач.

Велика Палата Верховного Суду у свої й постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15 дійшла висновку, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце по даній справі.

Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 року у справі №501/2500/15-ц дійшов висновку, що рахунковою помилкою може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики, - не більш того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.

Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Судом встановлено, що доказів отримання відповідачем допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам внаслідок недобросовісності відповідачки матеріали справи не містять, і на такі обставини позивач у позові не посилається.

Доказів про набуття відповідачем 6000 грн. у результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять, разом з тим на такі обставини представник позивача посилається.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) зроблено висновок, що Державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізуютьризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Приписами п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що у разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов`язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як затри дні до дня виїзду.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дїї довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: повернулась до покинутого місця проживання.

Судом встановлено, що відповідач 03.11.2022 знята з обліку, як внутрішньо переміщена особа, отже 04 листопада 2022 року позивач повинен був припинити виплату соціальної допомоги.

Судом встановлено, що з боку відповідача відсутні будь-які зловживання, введення в оману чи інші недобросовісні дії.

За таких обставин, виплата позивачем щомісячної допомоги відповідачу здійснювалась добровільно за відсутності рахункової помилки і одночасно її виплаті не передували жодні недобросовісні дії відповідача, що унеможливлює наявність будь-яких підстав для стягнення з відповідача надміру сплачених сум допомоги.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, в задоволенні позову відмовлено, то судові витрати з відповідачки стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст.12,13,23,247,258,259,265,268,279,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову Управління соціального захисту населення Калуської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.Г.Рибальченко