Вирок № 137853011, 01.07.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3033/24

Провадження № 1-кп/346/244/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судових засідань: ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , потерпілої: ОСОБА_4 , обвинуваченого: ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12024091180000216, в якому ОСОБА_5 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Коломия Івано-Франківської області; РНОКПП: НОМЕР_1 ; громадянин України; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; не одружений; освіта професійно-технічна; має судимість; пенсіонер, одержує пенсію у розмірі 8000 гривень щомісячно) обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України,

а сторонами та іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 з боку захисту обвинувачений: ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

Щодо обвинувачення.

01.03.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 призвано на військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення.

Наказом Начальника Генерального Штабу Збройних Сил України від 06.03.2024 оку № 354-ЗС солдата ОСОБА_5 звільнено з займаної посади і призначено до 22 запасної роти військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу під час мобілізації, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 9,11,16,49, Статуту внутрішньої служби ЗСУ України, ст. ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватись Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватись вимог статутів ЗСУ. Згідно п.п. 1,3 ч.4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_5 , незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватись вищевказаних норм законодавства, вчинив кримінальне правопорушення, спрямоване на систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.

Так ОСОБА_5 протягом тривалого часу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, систематично вчиняв психологічне насильство щодо особи з якою перебував в сімейних відносинах своєї матері ОСОБА_4 , з якою він постійно проживав, що призводило до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_4 .

Зокрема, 07.12.2023 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем постійного проживання у господарстві, що розташоване по АДРЕСА_1 , діючи умисно, вчинив дії психологічного характеру, застосувавши до потерпілої ОСОБА_4 , яка є його матір`ю психологічне насильство, що виразилось в образах в бік матері, чим принизив її честь та гідність та завдав ОСОБА_4 морального і психологічного болю. За вказаним фактом працівниками Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, відносно ОСОБА_5 було складено та скеровано до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, за результатом розгляду якого 05.03.2024 року постановою судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 правопорушник ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

Надалі, ОСОБА_5 14.01.2024 року близько 15 год. 20 хв. перебуваючи за місцем постійного проживання у господарстві, що розташоване по АДРЕСА_1 , діючи умисно та повторно, вчинив дії психологічного характеру, застосувавши до потерпілої ОСОБА_4 , яка є його матір`ю, психологічне насильство, що виразилось в образах в бік матері, чим принизив її честь та гідність та завдав ОСОБА_4 морального і психологічного болю.

За вказаним фактом працівниками Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківської області, відносно ОСОБА_5 було складено та скеровано до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за результатом розгляду якого 04.03.2024 року постановою судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_7 , правопорушник ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень.

Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства в сім`ї ОСОБА_5 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив умисно, систематично вчиняти домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме 11.03.2024 року близько 13 год. знаходячись за місцем свого постійного проживання, що розташоване по АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив словесний конфлікт зі своєю матір`ю ОСОБА_4 під час якого кричав на неї, обзивав нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, а також виганяв із власного домогосподарства, чим принизив її честь та гідність, а також завдав їй морального і психологічного болю.

Внаслідок умисних систематичних, протиправних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_4 завдано психологічних страждань, що виразилось у втраті енергійності, втомі, фізичному дискофморті, відсутності позивтивних емоцій та негативних переживаннях, тобто дії ОСОБА_5 призвели до погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив умисні дії, які виразились в домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 126-1 КК України.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений безпосередньо у судовому засіданні. Вказані в обвинуваченні обставини він не оспорював і просив визнати недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин, як і потерпіла та прокурор через, що суд на підставі частини 2 статті 349 КПК України, попередньо виконавши всі умови для її застосування, визнав недоцільним дослідження доказів щодо вказаних обставин обвинувачення. І тому суд вважає, що діяння, у вчиненні якого ОСОБА_5 звинувачує прокурор, дійсно мало місце.

Таким чином, суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 в осудному стані, умисно, вчинив кримінальне правопорушення, яке правильно кваліфіковано прокурором за ст. 126-1 КК України. І у вчиненні цього правопорушення винний саме він.

Щодо покарання.

Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діяння ОСОБА_5 або звільняли її від кримінальної відповідальності чи від покарання судом не встановлені, а тому ОСОБА_5 підлягає покаранню за вчинене нею кримінальне правопорушення за ст.126-1 КК України.

Суд погоджується із прокурором у тому, що обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 та передбачені п.6 та п.13 ч.1 ст.67 КК України, є вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Але разом з цим, має місце обставина, яка на підставі п.1 ч.1 ст.66 КК України відноситься до обставин, які пом`якшують покарання, зокрема: щире каяття обвинуваченого.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (частина 3).

Разом з цим суд застосовує і положення статті 65 КК України за якими: суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу (частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини КК за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень.

При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за вчинене нею кримінальне правопорушення, передбачене статтею 126-1 КК України, суд виходить з наступного:

- санкція ст.126-1 КК України передбачає покарання у вигляді громадських робіт на строк від 150 до 240 годин або пробаційний нагляд на строк до 5 років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років;

- суд враховує положення Загальної частини КК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_5 та вказані судом вище і будуть вказані нижче;

- за ч.4 ст.59-1 КК України, пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п`яти років.

- суд враховує конкретні обставини (що вказані у формулюванні обвинувачення), за яких ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості, в силу положень частини 4 статті 12 КК України, є нетяжким злочином і кваліфікується за ст.126-1 КК України;

- ОСОБА_5 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення умисно, тобто з прямим умислом, і наслідком його діяння було посягання на здоров`я потерпілої. Разом з цим, ОСОБА_5 визнав свою вину добровільно;

- обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_5 та передбачені п. 6 та п. 13 ч.1 ст.67 КК України, є вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння;

- обставиною, яка на підставі п.1 ч.1 ст.66 КК України відноситься до обставин, які пом`якшують покарання, є щире каяття ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Коломия Івано-Франківської області; громадянин України; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; не одружений; освіта професійно-технічна; має судимість; на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра - не перебуває.

І тому з огляду на викладене та з урахуванням статті 56 КК України ОСОБА_5 слід призначити основне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, із покладенням на засудженого до пробаційного нагляду таких обов`язків: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Разом з цим, на підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України до обвинуваченого слід застосувати обмежувальний захід, строком на 3 місяці (для досягнення його дієвості) у вигляді направлення обвинуваченого для проходження програми для кривдників. При цьому, з огляду на положення статті 28 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" суб`єктами, відповідальними за виконання обвинуваченим програми для кривдників, слід визначити Виконавчий комітет Коломийської міської ради Івано-Франківської області, як орган місцевого самоврядування, який відповідає за це.

Разом з цим суд відзначає, що вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.06.2026 ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні ним 10.08.2025 та 11.08.2025 р. кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, яке він вчинив після даного кримінального правопорушення, і засуджено до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік (а.с.178-180). Вирок набрав законної сили 24.04.2026 (а.с.177).

Отже, ОСОБА_5 винен в кримінальному правопорушенні, яке він вчинив до постановлення вказаного попереднього вироку. А ч.4 ст.70 КК України передбачає, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

І тому суд застосовує ч.1 ст.70 КК України якою передбачено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Отже, з мотивів викладених вище, на підставі ч.4, з урахуванням ч.1, ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання (пробаційний нагляд на 1 рік) більш суворим покаранням (пробаційний нагляд на 2 роки), суд визначає остаточне покарання ОСОБА_5 у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 роки, із покладенням на засудженого до пробаційного нагляду таких обов`язків: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. А також із застосуванням обмежувального заходу, строком на 3 місяці (для досягнення його дієвості) у вигляді направлення обвинуваченого для проходження програми для кривдників. При цьому, із зарахуванням у строк покарання, остаточно призначеного цим судом за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання, яке частково відбуте за попереднім вироком, рахуючи день за день.

Щодо процесуальних витрат.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів. А згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

І хоча суд ухвалює обвинувальний вирок, в силу положень частини 2 статті 124 КПК України, оскільки сторона обвинувачення зазначила, що витрати на залучення експертів відсутні, підстав для розподілу судових витрат не має.

Щодо речових доказів і документів.

В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.

Однак, в матеріалах справи речові докази відсутні, а тому підстави для вирішення питань щодо їх долі, відсутні.

Інші процесуальні питання.

Підстави, для вирішення судом інших питань, передбачених ст.368 КПК України - відсутні.

Таким чином, на підставі всього вище викладеного та керуючись статтями 1-33,36,37,42,45-52,55,61-62,75-110,113-129,290-293,302,318-371,373-77,381,382,392-395,532 КПК України суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_5 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене статтею 126-1 Кримінального кодексу України основне покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 роки, із покладенням на засудженого до пробаційного нагляду таких обов`язків: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Застосувати до ОСОБА_5 , строком на 3 (три) місяці, обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників. Суб`єктом, відповідальним за виконання ОСОБА_5 програми для кривдників, визначити виконавчий комітет Коломийської міської ради Івано-Франківської області (ідентифікаційний код: 44382329).

На підставі ч.4, з урахуванням ч.1, ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання (пробаційний нагляд строком на на 1 рік, призначеного йому вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.06.2026) більш суворим покаранням (пробаційний нагляд строком на 2 роки, призначеного йому цим вироком), визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 роки, із покладенням на засудженого до пробаційного нагляду таких обов`язків: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також із застосуванням обмежувального заходу, строком на 3 місяці, у вигляді направлення ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників.

Початок строку відбуття покарання - день постановки ОСОБА_5 на облік уповноваженим органом з питань пробації. Зарахувати у строк покарання, остаточно призначеного цим судом за сукупністю кримінальних правопорушень, весь строк покарання, частково відбутого ОСОБА_5 за попереднім вироком, рахуючи день за день.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статтею 394 КПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати всім учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження, також, мають право отримати копію вироку в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.

Суддя: ОСОБА_1