Ухвала суду № 137852695, 30.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/7243/21

Провадження № 6/522/901/26

УХВАЛА

30 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи ОСОБА_1 (боржник), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (первісний стягувач) Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа,-

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи ОСОБА_1 (боржник), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (первісний стягувач) Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа, у якій заявник просить:

- замінити стягувача у виконавчому листі у справі №522/7243/21, що виданий 12 квітня 2022 року Приморським районним судом м. Одеси з первісного стягувача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС»;

- видати дублікат виконавчого листа у справі №522/7243/21, що виданий 12 квітня 2022 року Приморським районним судом м. Одеси

За результатами автоматизованого розподілу заяви між суддями, заява передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Судове засідання по справі було призначено на 30 червня 2026 року.

Повістка на 30 червня 2026 року була направлена за зареєстрованим місцем проживання боржника листом із рекомендованим повідомленням про вручення, який повернувся до суду із відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

У судове засідання, призначене на 30 червня 2026 року учасники справи не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.

Будь-яких інших заяв або клопотань не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із неявкою учасників справи, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо заміни стягувача у виконавчому документі, суд зазначає наступне.

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №522/7243/21 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2021 року у справі №522/7243/21 позовну заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н 07.02.2011 у розмірі 24373,31 гривень та судовий збір в розмірі 1651,56 гривень.

Вказане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2022 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2021 року у справі №522/7243/21 набрало законної сили 23 березня 2022 року.

З метою виконання вказаного рішення, 12 квітня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у справі №522/7243/21 було видано виконавчий лист.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено договір факторингу №8-22-08/2025, за яким клієнт відступив належні йому права вимоги, а саме, права грошової вимоги до позичальників, зазначених в реєстрі боржників та за яким було відступлене право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н 07.02.2011, що підтверджується витягом з реєстру боргових зобов`язань №7.

У п.4 Договору сторони погодили, що моментом переходу до фактора права вимоги є день підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.

Акт приймання-передачі №7 реєстру боргових зобов`язань №7 до договору факторингу було підписано сторонами 11 вересня 2025 року.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

За вимогами статті 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді питання про розмежування юрисдикції чітко визначає, що онтологічні основи його вирішення полягають у критеріях розмежування судової юрисдикції, тобто передбачених законом умовах, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, якими є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17 (провадження № 14-79цс20).

Оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (частина перша статті 512 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20) вказано, що: «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що «наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього».

Крім того, у вказаній постанові зазначено, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України- 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Враховуючи те, що факт переходу прав вимоги підтверджується належними та допустимими доказами по справі, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача його правонаступником.

Щодо видачі дублікатів виконавчого документа, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, з метою виконання судового рішення, 12 квітня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у справі №522/7243/21 було видано виконавчий лист, що підтверджується відомостями з АСДС «Д-3».

В якості підстав для видачі дублікату виконавчого документу заявник посилається на те, що станом на дату укладання договору факторингу оригінал вказаного виконавчого листа ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не передавався, у зв`язку з чим, ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не може реалізувати свої прав як стягувача.

На підтвердження вказаної обставини позивачем було надано відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з якої вбачається, що оригінали документів, які надійшли до до банку в період до 05.10.2025 знаходилися в архівному приміщенні, яке 05.10.2025 було знищено, у зв`язку з чим, надати запитувані документи не вбачається за можливе.

З Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що відомості про відкриті виконавчі провадження, за якими стягувачами є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», боржником ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно п. 1 ч.4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються.

Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Суд звертає увагу на те, що заява про видачу дубліката виконавчого документу подана в межах встановленого законом строку.

Відповідно п. 1 ч.4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються.

У ч.5 ст.12 Закону відзначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Зі змісту виконавчого листа вбачається, що строк його пред`явлення встановлений до 23 березня 2025 року.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Проте, відповідно до п.4 ч.10-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки, правовий режим воєнного стану не припинений та не скасований, стягувач звернувся із заявою про видачу дублікату виконавчого документа в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Отже, виходячи з системного аналізу вказаних вище цивільних процесуальних норм, суд приходить до висновку, що дублікат виконавчого листа може бути виданий судом лише у разі втрати отриманого раніше оригіналу виконавчого листа. Будь-які інші підстави для видачі судом дублікату виконавчого листа, законодавець не передбачив.

ЄСПЛ неодноразового наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Доведення втрати виконавчого документа і факту подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання це не право, а обов`язок стягувача і невиконання останнім своїх процесуальних обов`язків, дає лише правові підстави для висновку про недобросовісне користування та зловживання своїми процесуальними правами.

Постанова КЦС ВС від 02.08.2023 у справі № 753/17390/20 містить висновки про те, що положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі у справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу; під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Підставою для видачі дубліката є заява стягувача або подання державного виконавця, в залежності від того, хто втратив оригінал виконавчого документа. Водночас, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено.

Тому, беручи до уваги той факт, що виконавчий документи було втрачено, будь-які виконавчі провадження на підставі зазначеного виконавчого листа не відкривалися, а заява про видачу дубліката виконавчого документа подана в межах строку для пред`явлення його до виконання, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого документу.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.512, 514 ЦК України, ст.442 ЦПК України, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", п.17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи ОСОБА_1 (боржник), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (первісний стягувач) Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому листі, що виданий Приморський районний суд м. Одеси 12 квітня 2022 року у справі №522/7243/21 з первісного стягувача Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», м. Київ, просп. Степана Бандери, 28А, ЄДРПОУ 43513923.

Видати дублікат виконавчого листа, що виданий Приморським районним судом м. Одеси 12 квітня 2022 року у справі №522/7243/21, боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 07.02.2011 у розмірі 24 373,31 гривень та судового збору у розмірі 1 651,56 гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.

Повний текст ухвали складено та підписано 30 червня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

30.06.26