Ухвала суду № 137852689, 30.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16652/21

Провадження №6/522/723/26

УХВАЛА

30 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.;

розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Щукіна Олександра Сергійовича про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника,-

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Щукіна Олександра Сергійовича про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, у якій заявник просив стягнути з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку середній заробіток за посадою директора Навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку за час вимушеного прогулу за період з 03 вересня 2025 року по дату фактичного розгляду заяви із розрахунком 1 384,21 гривень за 1 робочий день.

За результатами розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Засідання по справі було призначено на 18 червня 2026 року та було відкладено на 23 червня 2026 року та пізніше на 30 червня 2026 року.

30 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ДУІТЗ адвоката Джулай Дмитра Олександровича надійшло заперечення на заяву про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, у якому заявник просив відмовити у її задоволенні.

У судове засідання, призначене на 30 червня року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із неявкою учасників справи, що належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду та надходженням від них заяв про розгляд справи без участі, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2021 року у справі № 522/16652/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку, третя особа: в.о. ректора Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку ОСОБА_2 про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково, та, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку.

Статтею 235 КЗпП України, серед іншого, передбачено, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Постанова КЦС ВС від 16.02.2024 у справі № 947/7076/22 містить висновок про те, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

У заяві про зупинення провадження у справі заявник посилається на те, що на виконання рішення суду від 22.10.2021 року виконано у повній мірі шляхом прийняття наказу від 12.06.2024 року №01-05-168 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

Касаційний цивільний суд у складі ВС у постанові від 16.09.2020 р. у справі №709/1465/19, аналізуючи положення ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», виклав правовий висновок, відповідно до якого виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника до роботи та можливості виконання своїх обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 26.02.2020 р. у справі №702/725/17, постанові від 17.06.2020 р. у справі №521/1892/18.

У запереченні на заяву представник ДУІТЗ посилається на те, що наказом від 12.06.2024 №01-05-165 ОСОБА_1 поновлено на роботі. Заявник посилається на те, що вказана обставина встановлена у постанові Одеського апеляційного суду від 03.11.2025 у справі №522/7927/25-Е.

Проте, ДУІТЗ не надав доказів на підтвердження того, що такий наказ дійсно приймався.

На надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом такого наказу.

Згідно ч. 1 ст. 29 КЗпП України роботодавець до початку роботи працівника зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб здійснити певні заходи та поінформувати працівника про певні обставини його подальшої роботи, зокрема повідомити працівника про трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків)

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 була фактично допущена до виконання трудових обов`язків директора Навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії або іншої, рівнозначної посади, що свідчило б про належне виконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він повідомляв ГУ ДПС в Одеській області в порядку, встановленому чинним законодавством про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії або на іншій рівнозначній посаді.

Щодо посилання представника ДУІТЗ на постанову Одеського апеляційного суду від 03.11.2025 у справі №522/7927/25-Е, якою встановлено, що ОСОБА_1 було поновлено на роботі.

Проте, у постанові Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року у справі №522/16652/21, предметом якої була апеляційна скарга ДУІТЗ на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Щукіна Олександра Сергійовича про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, апеляційний суд зазначив, що Державний університет інтелектуальних технологій і зв`язку хоч і видав від 12.06.2024 року №01-05-168 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », проте фактично не допустив її до виконання трудових обов`язків, тобто рішення суду рішенням від 22 жовтня 2021 року у справі № 522/16652/21 про поновлення позивача на роботі не виконав. Суд зазначив, що оскільки, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 була фактично допущена до виконання трудових обов`язків директора Навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії або іншої, рівнозначної посади, що свідчило б про належне виконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він повідомляв ГУ ДПС в Одеській області в порядку, встановленому чинним законодавством про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії або на іншій рівнозначній посаді.

Тому, з урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду від 22.10.2021 року виконано належним чином.

Як частиною першою ст. 94 КЗпП України, так і частиною першою ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення ст.236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка» (синонім зволікання), за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (див. постанову Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок).

Відповідно до положень п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: з) вимушеного прогулу. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Посилання представника Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на те, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується тримісячним строком позовної давності суд не бере до уваги, оскільки, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зробила висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України, мають різну правову природу. Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що увесь цей час перебувала в трудових відносинах. Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.

Відтак, оскільки у випадку несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення на роботі з вини роботодавця працівник позбавлений можливості приступити до виконання попередніх трудових обов`язків та отримувати заробітну плату, тому він має право на стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який за своїм змістом є заробітною платою, й таке право не обмежується будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

Тобто, середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Враховуючи те, що невиконання рішення суду про поновлення на роботі призводить до порушення гарантованого Конституцією України права на працю та на оплату праці, що в свою чергу призводить до погіршення матеріального становища особи, права якої було порушено та/або позбавлення джерела доходу, що може бути єдиним засобом існування.

Тому, суд вважає, що заявник має право звернутися із заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду на будь-якому етапі виконання рішення по справі, при цьому, часові межі строку, за який може бути стягнуто такий середній заробіток обмежується моментом належного виконання рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2021 року, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 складає 1 384,21 гривня.

Розрахунковий період 03.09.2025 року по 30.06.2026 року.

Кількість робочих днів у періоді 215 днів.

Розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 297 605,15 (215*1 384,21).

З врахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час невиконання рішення суду, а саме, у період з 03.09.2025 року по 30.06.2026 року у розмірі 297 605,15 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.236 КЗпП України, ст.ст.260,353-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Щукіна Олександра Сергійовича про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника задовольнити.

Стягнути з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку, м. Одеса, вул. Кузнечна, 1, ЄДРПОУ 43997335, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в період з 03.09.2025 року по 30.06.2026 року у розмірі 297 605 (двісті дев`яносто сім тисяч шістсот п`ять) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.

Текст ухвали складено та підписано 30 червня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

30.06.26