Ухвала суду № 137852320, 01.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/27410/26

Провадження № 1-кс/947/9290/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного-адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СВ ОРУП№1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12026162480001214 від 29.06.2026 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гандрабури Ананьївського (наразі Подільського) району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженого, має двох дітей, офіційного не працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відносно якого:

-06.06.2024 скеровано обвинувальний акт до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя, за ч. 5 ст. 407 КК України;

-28.04.2026 скеровано обвинувальний акт до Хаджибейського районного суду міста Одеса, за ч. 1 ст. 309 КК України;

раніше судимого:

-05.03.2024 Суворовским районним судом міста Одеси за ч. 1 ст. 263 КК України, якому призначено покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання сторони обвинувачення про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання слідчого, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.01.2023 №9 ОСОБА_4 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду командира відділення розвідувально-сигналізаційних засобів взводу управління розвідувальної роти підрозділів забезпечення військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.09.2023 №253 ОСОБА_4 призначено на посаду розвідника 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , та присвоєно військове звання «молодший сержант».

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу для військовозобов`язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Проходячи військову службу на вищевказаній посаді молодший сержант ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Однак ОСОБА_4 , 29 червня 2026 року приблизно о 13 годині 35 хвилин, перебуваючи поблизу прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 , помітив раніше незнайому йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалася попереду нього. На шиї останньої знаходився належний їй ланцюжок із підвіскою-іконкою, виготовлені із металу жовтого кольору.

У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме зазначеного ланцюжка з підвіскою-іконкою, що перебували на шиї потерпілої, з метою подальшого протиправного безоплатного обернення на свою користь.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи відкритий характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного особистого збагачення, в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» дію якого на момент вчинення кримінального правопорушення було продовжено у встановленому законом порядку, ОСОБА_4 прослідував за ОСОБА_7 , яка рухалася попереду по вул. Героїв Крут у м. Одесі.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 29 червня 2026 року приблизно о 13 годині 40 хвилин, перебуваючи поблизу будинку № 2/5 по вул. Героїв Крут у м. Одесі, ОСОБА_4 швидко наблизився до ОСОБА_7 та, діючи відкрито, в присутності потерпілої, яка усвідомлювала протиправний характер його дій, шляхом ривка зірвав із її шиї належні їй ланцюжок плетіння «Бісмарк» масою 10 грамів із підвіскою-іконкою масою 1 грам, виготовлені із металу жовтого кольору, після чого відкрито заволодів зазначеним майном.

Після цього ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, отримавши реальну можливість розпорядитися ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 43065 гривень.

29.06.2026 затримано в порядку ст.208 КПК України та 30.06.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий просить враховувати, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник та підозрюваний в судовому засіданні заперечували проти заявленого клопотання, просили застосувати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою у зв`язку з дотриманням вимог інших запобіжних заходів, міцних соціальних зв`язків, наявності родини, позитивні характеристики, наявності житла.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_4 29.06.2026 затримано в порядку ст.208 КПК України та 30.06.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які наявні в матеріалах клопотання, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом допиту потерпілої, протоколами допитів свідків, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом проведеного обшуку, протоколом огляду предмета, протоколом затримання в порядку ст.208 КПК України та іншими доказами у сукупності.

Таким чином, враховуючи вагомість наявних доказів та обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним тяжкого злочину, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, враховуючи спосіб, у який злочин був вчинений, в умовах воєнного стану, а також те, що підозрюваний не має достатніх соціальних зв`язків, не працює, слідчий суддя приходить до переконання, що існують ризики передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризик можливого переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на потерпілу та свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення. Зазначене також обгрунтовується специфікою інкримінованого правопорушення та наявністю інших кримінальних проваджень, де підозрюваний є обвинуваченим.

Що стосується посилання сторони обвинувачення на наявність в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, у вигляді можливих спроб знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення слідчий суддя приходить до переконання, що вказані доводи сторони обвинувачення не знайшли свого підтвердження. Будь-які відомості, які б могли свідчити про існування вищенаведеного ризику у слідчого судді на теперішній час відсутні.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Зазначене обумовлено високим ступенем встановлених ризиків.

Слідчий просив визначити заставу у розмірі 150 (ста п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На переконання слідчого судді, підозрюваному має бути визначена застава у розмірі 130 (ста тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ ОРУП№1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12026162480001214 від 29.06.2026 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 26.08.2026 року включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 130 (ста тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 432 640 (чотириста тридцять дві тисячі шістсот сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , обов`язки строком до 26.08.2026 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

-не відлучатися за межі м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-заборонити спілкуватися з свідками кримінального провадження.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1