Рішення № 137850225, 30.06.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Черкаси Справа № 917/401/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, справу

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області,

до відповідача - фізичної особи-підприємця Онищенка Валерія Григоровича,

про стягнення 1 404 грн.

16.03.2026 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - ГУ ДСНС України у Полтавській області) з вимогою стягнути з фізичної особи-підприємця Онищенко Валерія Григоровича (далі - ФОП Онищенко В.Г.) штрафні санкції у розмірі 1 404 грн.

Ухвалою від 23.03.2026 Господарський суд Полтавської області передав позовну заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області до Господарського суду Черкаської області за територіальною підсудністю.

13.04.2026 позовна заява надійшла до Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою від 29.04.2026 Господарський суд Черкаської області відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Постановив розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін 29.05.2026. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

Суд враховує, що копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 29.04.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже днем вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу є 29.04.2026.

Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. (ч. 1 ст. 251 ГПК України)

Таким чином строк для подання відзиву відповідачем сплив 14.05.2026, проте відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов суду не надав.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. (ч. 9 ст. 165 ГПК України)

Суд здійснює розгляд справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.12.2025 між позивачем та відповідачем укладено Договір про закупівлю № 339 щодо поставки зарядної станції LLE MAX 4000вт-8000вт у кількості 2 шт на загальну суму 234 000 грн. В граничний строк поставки товару від відповідача надійшов лист-відмова від 15.12.2025 з проханням розірвати договір від 10.12.2025 у зв`язку з недопоставкою необхідних комплектуючих для виготовлення зарядних станцій та неможливістю їх подальшого виготовлення.

19.12.2025 позивачем на адресу відповідача було направлено лист про розірвання (припинення) договору в односторонньому порядку та лист-претензію щодо невиконання умов Договору, в якому було зазначено, про те, що з 16.12.2025 по 19.12.2025 невиконання постачальником умов Договору продовжувалося протягом 4 днів. Проте лист-претензія була проігнорована відповідачем.

У подальшому, 29.01.2026 позивач направив відповідачу другий лист-повідомлення щодо невиконання умов Договору протягом 2 днів, з 20.12.2025 по 21.12.2025.

За доводами позивача, загальний строк невиконання відповідачем договірних зобов`язань з поставки товару склав 6 днів, у зв`язку з чим за розрахунком позивача відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в сумі 1 404 грн за порушення умов Договору.

Розглянувши матеріали справи суд встановив таке.

10.12.2025 ГУ ДСНС України у Полтавській області (Замовник) та ФОП Онищенко В.Г. (Постачальник) підписали Договір про закупівлю № 339 (далі - Договір).

Постачальник зобов`язується поставити Замовнику товар згідно з Додатком 1, що є невід`ємною частиною Договору (далі - Товар), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах Договору. (п. 1.1. Договору)

Найменування Товару: зарядна станція LLE MAX 4000вт-8000вт згідно коду CPV за ДК 021:2015 код 31310000-2- Електричні акумулятори (Додаток 1). (п. 1.2. Договору)

Ціна Договору становить: 234 000.00 грн (двісті тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок) без ПДВ відповідно до специфікації (Додаток 1). (п. 2.1. Договору)

Замовник здійснює оплату Постачальнику протягом 10 робочих днів після отримання партії Товару згідно з специфікаціями та накладними при умові надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Замовника. (п. 2.2. Договору)

Місце поставки Товару: м. Полтава, вул. Решетилівська, 26/1. (п. 4.1. Договору)

Поставка Товару здійснюється окремими партіями згідно з заявкою/замовленням Замовника за рахунок Постачальника. Обсяг кожної партії визначається Замовником залежно від фактичної потреби. Партією Товару за Договором вважається поставка Товару в обсязі, що визначений за кожною окремою заявкою Замовника. (п. 4.2. Договору)

Поставка партії Товару повинна здійснюватися Постачальником це пізніше 7 (семи) робочих днів з дати одержання відповідної заявки Замовника. (п. 4.3. Договору)

Здача-приймання Товару кожної поставки здійснюється у присутності представників Сторін, згідно накладної в місці постачання Товару. Під час приймання Товару уповноважений представник Замовника перевіряє кількість, якість, найменування, технічні характеристики Товару тощо. (п. 4.5. Договору)

Граничний строк поставки (передачі) Товару Замовнику - до "15" грудня 2025 р. (п. 4.9. Договору)

Замовник здійснює оплату Постачальнику протягом 10 робочих днів після постачання Товару, платежами у розмірах фактично поставленого Товару у межах отриманого фінансування з Державного бюджету України. (п. 5.1. Договору)

Замовник серед іншого зобов`язаний направляти офіційний лист-заяву із зазначенням усіх необхідних відомостей для здійснення поставки відповідної партії Товару. (п. 7.1.4. Договору)

Замовник серед іншого має право, зокрема: своєчасно та в повному обсязі отримувати Товар відповідно до специфікації (Додаток 1) та умов цього договору; достроково в односторонньому порядку, розірвати цей Договір у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань Постачальником шляхом направлення офіційного листа про це Виконавцю згідно з адресою, яка зазначена в розділі "Реквізити Сторін" цього Договору. Офіційний лист про розірвання цього Договору надсилається Виконавцю за 2 (два) дня до бажаною дати розірвання. Цей Договір вважатиметься розірваним з дати, що зазначена в офіційними листі про розірвання Договору. (п. 7.2.1. та 7.2.5. Договору)

Постачальник у свою чергу зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором. (п. 7.3.1. Договору)

За порушення строків виконання зобов`язань Постачальник сплачує на користь Замовника пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вад вартості непоставленого Товару. (п. 8.4. Договору)

Невиконання своїх зобов`язань Постачальником через відсутність на ринку Товару, потрібного для виконання зобов`язання, не звільняє Постачальника від виконання зобов`язання за Договором та відповідальності, передбаченої цим Договором. (п. 8.5. Договору)

Сторона, для якої склалася неможливість виконання обов`язків за даним Договором, повинна негайно, але не пізніше 10 днів з моменту її настання письмово повідомити про це другу Сторону, із наданням документів, визначених в п. 9 4. Договору. (п. 9.5. Договору)

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те особами та реєстрації у встановленому порядку. (п. 10.1. Договору)

Договір діє до 20 грудня 2025 року. Із закінченням строку дії Договору між Сторонами припиняються всі зобов`язання, окрім гарантійних зобов`язань Постачальника, встановлені розділом VІ Договору. (п. 10.2. Договору)

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії. (п. 10.3. Договору)

До Договору Замовник та Постачальник підписали Додаток 1 до Договору - Специфікацію, у якій сторони узгодили, що товаром, що постачається є "Зарядна станція LLE MAX 4000вт-8000вт" у кількості 2 шт за ціною 117 000 грн за 1 шт на загальну суму 234 000 грн без ПДВ.

Будь-яких листів-заявок на поставку відповідної партії товару, які складались позивачем та направлялись на адресу відповідача, матеріали справи не містять. Водночас у Специфікації до Договору сторони узгодили найменування товару, що постачається, його кількість та загальну вартість.

Отже з урахуванням положень п. 4.9. Договору, строк поставки товару за вказаною Специфікацією сплив 15.12.2025.

Товар, поставка якого була узгоджена сторонами умовами Договору та Специфікації до Договору, відповідачем поставлений позивачу не був.

Листом-відмовою від 15.12.2025 № 011 відповідач, у зв`язку з недопоставкою необхідних комплектуючих для виготовлення зарядних санкцій та неможливістю їх подальшого виготовлення, просив позивача розірвати договір № 339 від 10.12.2025.

19.12.2025 позивач надіслав на адресу відповідача лист про розірвання (припинення) договору в односторонньому порядку № 61-01-10497/61-05, в якому на підставі п. 7.2.5. Договору у зв`язку з невиконанням постачальником договірних зобов`язань, повідомив про розірвання (припинення) Договору про закупівлю від 10.12.2025 № 339 в односторонньому порядку з 22.12.2025.

Отже позивач на підставі п. 7.2.5. Договору скористався своїм правом на розірвання Договору в односторонньому порядку та Договір про закупівлю від 10.12.2025 № 339 є розірваним в односторонньому порядку 22.12.2025.

В цей же день, 19.12.2025 позивач надіслав відповідачу лист-претензію № 61-01-10498/61-05 щодо невиконання умов Договору про закупівлю від 10.12.2025 № 339, в якому на підставі п. 8.3. Договору вимагав від відповідача протягом визначеного законодавством строку розглянути лист-претензію та виплатити пеню у розмірі 936 грн за період прострочення з 16.12.2025 по 19.12.2025.

Ці листи залишились відповідачем без відповіді та без задоволення.

03.02.2026 позивач надіслав на адресу відповідача лист-претензію від 29.01.2026 № 61-01-773/61-05 щодо невиконання умов Договору про закупівлю від 10.12.2025 № 339, в якому у зв`язку із розірванням Договору в односторонньому порядку з 22.12.2025, вимагав від відповідача протягом визначеного законодавством строку розглянути лист-претензію від 19.12.2025 № 61-01-10468/61-05 та виплатити пеню у розмірі 936 грн та дану лист-претензію про сплату пені у розмірі 468 грн за період прострочення з 20.12.2025 по 21.12.2025.

Цей лист-претензія залишився відповідачем також без відповіді та без задоволення.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору та непоставкою у визначений строк товару позивачу, останній на підставі п. 8.3. Договору нарахував відповідачу пеню за порушення строків виконання зобов`язань за період прострочення з 16.12.2025 до 21.12.2025 в сумі 1 404 грн, за стягненням яких позивач і звернувся з цим позовом до суду.

Розглядаючи спір суд враховує такі положення чинного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 655 ЦК України)

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. (ч. 1 ст. 662 ЦК України)

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. (ст. 663 ЦК України)

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. (ч. 1 ст. 664 ЦК України)

Як встановлено судом вище, строк поставки відповідачем позивачу товару - двох зарядних станцій LLE MAX 4000вт-8000вт на загальну суму 234 000 грн без ПДВ сплив 15.12.2025, проте відповідач зобов`язання з поставки товару належним чином не виконав та листом від 15.12.2025 повідомив позивача про неможливість поставки товару.

Наведене свідчить про порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки відповідної партії товару та стало підставою для розірвання позивачем Договору в односторонньому порядку та нарахування відповідачу пені за порушення зобов`язань зі своєчасної поставки товару.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. (ст. 611 ЦК України)

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару в період з 16.12.2025 до 21.12.2025 позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 1 404 грн з розрахунку 234 грн (234 000 * 0,1% / 100) за один день прострочення терміну поставки товару.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків виконання зобов`язань Постачальник сплачує на користь Замовника пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вад вартості непоставленого Товару. (п. 8.4. Договору)

Щодо нарахування пені за невиконання відповідачем негрошового зобов`язання суд зазначає таке.

Як встановлено судом вище, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З викладеного випливає, що Цивільним кодексом України передбачено можливість стягнення пені лише у випадку невиконання / несвоєчасного виконання саме грошового зобов`язання.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України, який втратив чинність на підставі Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" з 28.08.2025), штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 230 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). (ч. 4 ст. 231 ГК України)

Верховний Суд у постанові від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18 дійшов висновку, що тлумачення норми ч. 4 ст. 231 ГК України дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

З викладеного випливає, що на момент чинності ГК України сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не були позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Така позиція є сталою та послідовною у практиці Вищого господарського суду України, Верховного Суду України та Верховного Суду.

Водночас суд зауважує, що з 28.08.2025 введено в дію Закон України № 4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб. Одним із наслідків введення в дію вказаного Закону стало те, що згідно зі ст. 17 зазначеного Закону з 28.08.2025 втратив чинність ГК України.

Таким чином із втратою чинності ГК України, нормами чинного законодавства не передбачено можливості здійснювати нарахування пені за невиконання чи несвоєчасне виконання негрошового зобов`язання. Нормою ст. 549 ЦК України, як встановлено вище, передбачено лише можливість нарахування штрафу та пені за невиконання грошового зобов`язання.

Щодо можливості застосування норми ч. 4 ст. 231 ГК України до спірних правовідносин сторін, суд зауважує, що відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Отже за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №920/51/23).

Вище суд встановив, що Договір про закупівлю № 339 був укладений між позивачем та відповідачем 10.12.2025, тобто після втрати чинності ГК України.

Отже чинним законодавством передбачена можливість нарахування пені виключно за неналежне викання виключного грошового зобов`язання. Приписи статей 230, 231 ГК України, якими була передбачена можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання господарського зобов`язання (як грошового так і негрошового) на час виникнення спірних правовідносин сторін за Договором від 10.12.2025 та Додатком 1 до Договору втратили чинність у зв`язку з скасуванням ГК України з 28 серпня 2025 року.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Разом із цим, у постанові Верховного суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.02.2026 у справі № 904/2953/24 викладено такий правовий висновок: "Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами".

Як уже було зазначено судом вище, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Іншого механізму нарахування пені ні приписами ст. 549 ЦК України, ні іншими нормами чинного законодавства не встановлено.

У свою чергу, у пункті 8.3. Договору сторони передбачили нарахування пені саме за порушення відповідачем негрошового зобов`язання, а саме за невиконання зобов`язання щодо несвоєчасної поставки товару, що не передбачено нормами чинного на момент укладення Договору законодавства.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 404 грн, яка обґрунтована посиланням на умови п. 8.3. Договору щодо відповідальності постачальника за порушення негрошового зобов`язання, не узгоджується з імперативними приписами ст. 549 ЦК України та суперечить вищенаведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені на підставі п. 8.3. Договору за порушення відповідачем негрошового зобов`язання.

З огляду на викладене господарський суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам за допомогою системи "Електронний суд".

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА