Рішення № 137849901, 01.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1085/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Кочуровської К.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до відповідача: Комунального закладу Херсонської обласної ради "Каховський геріатричний пансіонат" (вул. Велика Куликовська, буд. 88, м. Каховка, Каховський район, Херсонська область)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Херсонська обласна рада

про стягнення 1682484,87 грн

за участю представників:

від позивача - Єфременко О.

від третьої особи - Глущенко А.

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального закладу Херсонської обласної ради "Каховський геріатричний пансіонат" про стягнення 1682484,87 грн заборгованості за договором № 20-1155/21-БО-Т від 13.11.2021, з яких - 1193120,01 грн заборгованості за природний газ за період листопад 2021 року - серпень 2022 року, а також 252545,79 грн пені, 43200,83 грн 3% річних та 193618,24грн інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.03.2024 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 17.04.2024. Крім того, суд звернув увагу відповідача на обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст. 6 ГПК України, що ним так і не виконано.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача є м. Каховка Херсонської області вул. Велика Куликовська 88, що наразі є окупованою територією і Укрпошта там не працює.

З огляду на викладене, суд повідомив відповідача про розгляд справи шляхом розміщення 15.03.2024 оголошення на сайті суду.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на викладене, відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи. Відзиву на позовну заяву відповідач не надав суду, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Крім того, суд додатково направляв ухвали на електронну пошту відповідача nah_pansion@ukr.net, яка зазначена в позовній заяві.

Ухвалою від 17.04.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 29.05.2024.

Ухвалою від 29.05.2024 суд повернувся до підготовчого провадження. Провадження у справі зупинено до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі №908/1162/23 у касаційному порядку об`єднаною палатою КГС у складі Верховного Суду.

Ухвалою від 16.10.2025 провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 12.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою від 10.12.2025 суд зупинив провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22.01.2026 повернула справу №280/5808/23 колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Отже, провадження у справі поновлено ухвалою від 24.02.2026. Крім того, цією ухвалою суд повернувся до підготовчого провадження, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Херсонську обласну раду (73000, Херсонська обл., м. Херсон, пл. Свободи, буд. 1, код ЄДРПОУ 24121079). Суд встановив третій особі - подати письмові пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

09.03.2026, у встановлений строк, третя особа подала пояснення, в яких просить врахувати, що інформація занесена в акти приймання - передачі базувалась виключно на інформації товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» щодо остаточної алокації відборів газу споживачем з ЕІС-кодом 56ХТ0000359JN00N. При цьому сама позовна заява не містить посилань на код користувача та обсяги природного газу спожитого ним. Варто звернути увагу, що з листа товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 14 лютого 2024 року №ТОВВИХ-24 2218 вбачається, що відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається відповідно до цього розділу, несе суб`єкт, на якого покладається обов`язок щодо надання інформації оператору газотранспортної системи. Тобто, ані Позивач ані оператор газотранспортної системи України не можуть підтвердити повноту та достовірність наданої інформації щодо остаточної алокації відборів спожитого газу.

Також третя особа зазначає, що позивачем не доведено обсяги використаного природного газу Каховським геріатричним пансіонатом, оскільки акти приймання - передачі природного газу складалися постачальником на підставі інформації оператора ГТС щодо остаточної алокації відбору газу споживачем, тоді як відповідно до роз`яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Щодо оплати послуг розподілу природного газу та визначення обсягів споживання природного газу в умовах дії воєнного стану», оператори ГРМ не мали підстав для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по таких об`єктах споживачів та їх передачі на інформаційну платформу Оператора ГСМ для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача у зв`язку з доведеним фактом пошкодження газорозподільної інфраструктури та втратою контролю над комунальним закладом Херсонської обласної ради «Каховський геріатричний пансіонат».

За поясненнями третьої особи, роздруківка електронної переписки Позивача (паперова копія знімку екрана монітора комп`ютера про направлення Відповідачу рахунків, тощо) не є належним доказом відправлення Позивачем та отримання Відповідачем таких документів. Окрім цього, у договорі про постачання природного газу, наданого Позивачем, не наведено умов щодо можливості електронного листування під час його виконання, щодо погодження між сторонами відповідних адрес для електронного листування та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування.

Третя особа вважає, що не підлягає стягненню заборгованість відповідача за природний газ за період окупації.

За поясненнями третьої особи з 24.02.2022 відповідач втратив можливість переказувати кошти внаслідок окупації, тобто через форс-мажор він не сплатив кошти і тому безпідставно позивач нарахував 3% річних, інфляційні і пеню.

Ухвалою від 18.03.2026 розгляд справи відкладено.

Ухвалою від 08.04.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 20.05.2026.

20.05.2026 позивач подав пояснення та до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1218/23.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі, оскільки ухвалою від 27.05.2026 справу № 916/1218/23 разом з касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго`на рішення Господарського суду Одеської області від 28 червня 2023 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2024 року повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Отже, підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

Ухвалою від 20.05.2026 розгляд справи відкладено на 10.06.2026.

В засіданні 10.06.2026 оглошено перерву до 01.07.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

13.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Позивач) та Комунальним закладом Херсонської обласної ради "Каховський геріатричний пансіонат" ЕІС-код 56ХТ0000359JN00N (далі - Відповідач) укладено договір № 20-1155/21- БО-Т постачання природного газу (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1).

Строк договору (п. 13.1) - з дати укладення і до 31.12.2022.

Ціна природного газу за 1000 куб. м (п. 4.1) становить 16554 грн з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу.

Загальна вартість договору відповідно до п. 4.3 становить 2979720 грн з ПДВ.

Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа включно місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного відповідачем газу розраховується відповідно до п. 3.5.4.

Підпунктами 3.5.1. - 3.5.3 Договору визначено, що Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем. На підставі даних отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірник акту приймання-передачі за відповідний період. Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу (п. 3.5.4).

Пунктом 2.1 договору, сторони узгодили замовлені обсяги постачання природного газу з листопада 2021 по грудень 2022 року по місяцях, а всього 180 тис. куб. м газу.

Позивач в позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору відповідно до п. 2.1 Договору Позивач передав Відповідачу в період з листопада 2021 по серпень 2022 року замовлений Відповідачем обсяг (об`єм) природного газу, в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об`єму) наведено в п. 2.1 Договору.

На підтвердження обсягу поставленого газу позивач надає лист оператора ГТС від 14.02.2024 № ТОВВИХ-24-2218 та інформацію про остаточну алокацію відборів споживача.

Так, в листі оператора ГТС від 14.02.2024 № ТОВВИХ-24-2218 зазначено, що по ЕІС-коду 56XT0000359JN00N (це код відповідача) обсяг природного газу, використаний відповідачем за період з 24.11.2021 по 31.08.2022, внесений в алокацію постачальника ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг» становить:

з 24.11.2021 по 30.11.2021 - 4693,45 куб м,

з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 21911,60 куб м,

з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 24805,90 куб м,

з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 19394,70 куб м,

з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 21257,08 куб м,

з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 6187,26 куб м,

з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 3145,66 куб м,

з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 2768,58 куб м,

з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 3239 куб м,

з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 2834 куб м.

Підпунктами 3.5.1. - 3.5.4 Договору визначено, що Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Звірену копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем. На підставі даних отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірник акту приймання-передачі за відповідний період. У випадку не повернення підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу.

Так, на підтвердження постачання газу відповідачу позивач додав до позову акти приймання - передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 77695,34грн, 31.12.2021 на суму 362724,53грн, 31.01.2022 410636,75грн, від 28.02.2022 321059,77грн, від 31.03.2022 з урахуванням коригуючого акту від 25.04.2022 на суму 351572,89грн, акт від 30.04.2022 на суму 102331,69грн, від 31.05.2022 52073,24грн, 30.06.2022 45831,06грн, 31.07.2022 53618,39грн, 31.08.2022 46914,02грн. Загальна вартість природного газу відповідно до наданих актів становить 1824457,68грн.

Акти направ позивач на електронну пошту відповідача.

Відповідач частково сплатив вартість газу 16.12.2021 - 25606,71грн, 24.12.2021 - 52088,63грн, 30.12.2021 - 553642,33грн (всього - 631337,67грн, на підтвердження чого позивачем надано інформацію Ощадбанка.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 1193120,01грн заборгованості за природний газ, яка залишилась несплаченою.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

На час звернення позивача з позовом 14.03.2024 був чинний Господарський кодекс України.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Суд враховує, що місцезнаходження відповідача - м. Каховка Херсонської області.

26.04.2022 набрав чинності наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022, яким затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року.

До цього Переліку станом на 25.04.2022 було включено і Каховську міську територіальну громаду.

В цьому Переліку не зазначено конкретно, які території є окупованими, а в яких бойові дії.

В подальшому цей Перелік втратив чинність, оскільки 27.12.2022 набрав чинності наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

В цьому переліку зазначено, що з 24.02.2022 Каховська міська територіальна громада окупована.

Далі, цей Перелік також втратив чинність, оскільки 20.03.2025 набрав чинності наказ Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, яким затверджено новий Перелік.

Так, відповідно до чинного на день розгляду справи Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, Каховська міська територіальна громада перебуває в тимчасовій окупації з 24.02.2022.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції станом на 01.03.2022 - початок окупації міста Херсон) тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

2. Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю.

3. На адміністративній межі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України запроваджується тимчасовий прикордонний контроль.

Статтею 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції станом на 01.03.2022 - початок окупації міста Херсон) на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

20.03.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", яким було внесено зміни до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме:

1. Статтю 1 доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України".

2. У статті 3:

у частині першій:

пункт 3 викласти в такій редакції:

"3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України";

доповнити пунктом 4 такого змісту:

"4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями";

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією, передбаченою пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю.

Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією, передбаченою пунктом 3 частини першої цієї статті, та іншою територією України визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України".

3. Частину третю статті 4 доповнити абзацом другим такого змісту:

"В умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України".

Статтю 13-1 доповнити новою частиною першою такого змісту:

"1. Положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями".

У зв`язку з цим частини першу - п`яту вважати відповідно частинами другою - шостою.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.

Так, Верховний Суд зазначив (п. 7.25, 7.26) "Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України") правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Враховуючи викладене, об`єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"."

З огляду на викладене, загальновідомим є факт окупації Каховської міської територіальної громади з 24.02.2022, тому з цього часу мають застосовуватись положення ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якою заборонено на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2025 у справі № 916/1650/23 та від 05.11.2025 у справі № 916/4148/23.

Отже, період за який позивач просить стягнути з відповідача заборгованість (листопад 2021 - серпень 2022 року) включає період тимчасової окупації м. Каховки Херсонської області, який розпочався з 24.02.2022.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за природний газ за період з 24.02.2022 по серпень 2022 року включно.

Вартість природного газу за період листопад-грудень 2021 року, та січень та 23 дні лютого 2022 року становить 77695,34+362724,53+410636,75263727,67=1114784,29грн.

Оскільки відповідач частково сплатив позивачу 631337,67грн, то основний борг становить 483446,62грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати 483446,62грн основного боргу. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 1193120,01грн основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 483446,62грн.

Суд відхиляє посилання третьої особи на те, що позивач не надав доказів надсилання відповідачу актів, оскільки відповідно до п. 5.1 договору у разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного відповідачем газу розраховується відповідно до п. 3.5.4, що і було здійснено позивачем.

До того ж суд зауважує, що додані позивачем до позову скріншоти з електронної пошти взагалі неможливо прочитати і встановити, що і кому саме надсилалось позивачем.

У зв`язку з простроченням оплати, позивач просить стягнути з відповідача 252545,79 грн пені, 43200,83 грн 3%річних та 193618,24грн інфляційних, нарахованих станом на 31.07.2023.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На час звернення позивача з позовом був чинний Господарський кодекс України.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2 Договору, за прострочення строку здійснення остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити 3% річних, інфляційні та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми прострочення за кожен день такого прострочення.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, які нараховані за вартість газу за період з 24.02.2022 по серпень 2022 року включно, оскільки суд відмовив в стягненні такої вартості, про що зазначено вище.

Таким чином, за прострочення оплати газу спожитого в січні 2022 року позивач просить стягнути 41114,53грн пені, 9083,72грн 3% річних та 49143,21грн інфляції, які нараховані обгрунтовано, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо прострочки оплати за 23 дні лютого 2022 року, то їх розміри становлять наступні суми:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 16/04/2022 до 31/07/2023263 727,67 грн.Всього:263 727,67 грн.Інфляційні витрати:

Останній період (16/04/2022 - 31/07/2023)Індекс інфляціїтравень 2022102,70червень 2022103,10липень 2022100,70серпень 2022101,10вересень 2022101,90жовтень 2022102,50листопад 2022100,70грудень 2022100,70січень 2023100,80лютий 2023100,70березень 2023101,50квітень 2023100,20травень 2023100,50червень 2023100,80липень 202399,40Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (102,70 : 100) (103,10 : 100) (100,70 : 100) (101,10 : 100) (101,90 : 100) (102,50 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,80 : 100) (100,70 : 100) (101,50 : 100) (100,20 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (99,40 : 100) = 1.18687087

Інфляційне збільшення:

263 727,67 x 1.18687087 - 263 727,67 = 49 283,02 грн.

3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 16/04/2022 до 31/07/2023 263 727,67 x 3 % x 472 : 365 : 10047210 231,19 грн.Всього розмір 3% річних становить 10 231,19 грн.

Розрахунок пені має такий вигляд:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 16/04/2022 до 16/10/2022263 727,67 грн.Всього:263 727,67 грн.Подвійна облікова ставка:

Період 1 (16/04/2022 - 16/10/2022)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення263 727,6716.04.2022 - 02.06.20224810,000.0556 936,40263 727,6703.06.2022 - 16.10.202213625,000.13749 132,83Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період 1 (16/04/2022 - 16/10/2022)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума16.04.2022 - 02.06.2022 : 10,00 (облікова ставка НБУ) 263 727,67 (Сума боргу) x (2 x 10,00 : 365) x 48 днів (прострочення) : 100486 936,40 грн.03.06.2022 - 16.10.2022 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 263 727,67 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 136 днів (прострочення) : 10013649 132,83 грн.Всього штрафних санкцій за період: 56 069,23 грн.Всього розмір пені становить 56 069,23 грн.

Отже, за прострочення оплати за газ спожитий за 23 дні лютого 2022 року розмір 3% річних становить 10231,19грн, інфляційних - 49 283,02 грн, пені - 56069,23грн, які підлягають стягненню з відповідача.

При цьому суд враховує, що згідно з ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків. Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору хоча би одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК України та у статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки і критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначив, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у даному випадку є виняткові обставини, які свідчать про можливість зменшення судом штрафних санкцій. Так, суд враховує, що за наслідком розгляду позовних вимог суд визнав обгрунтованими вимоги позивача про стягнення 97183,76грн пені, нарахованої за прострочення оплати відповідачем заборгованості за спожитий природний газ в січні 2022 року та 23 дні лютого місяця 2022 року. При цьому загальновідомим фактом є окупація м. Каховка Херсонської області з 24.02.2022, тобто прострочення оплати відповідачем пов`язано з фактом окупації його місцезнаходження, що несе ризик перешкоди у здійсненні і платежів в тому числі. До того ж, відповідач є комунальним закладом Херсонської обласної ради, тобто фінансується з бюджету територіальної громади

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Приймаючи до уваги наведене, та те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, те, що в Україні введено воєнний стан, який об`єктивно вплинув на господарську діяльність відповідача, оскільки у останнього дійсно з незалежних від нього причин виникли труднощі з оплатою за спожитий природний газ, суд вважає, що пеня в сумі 97183,76грн є надмірно обтяжливою для відповідача.

А тому, у зв`язку із тим, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, суд, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає, що наявні підстави для зменшення пені на 50%, тобто з відповідача підлягає стягненню 48591,88грн пені.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру вимог, які визнані судом обгрунтованими (20189,82/1682484,87*698371,52=8380,46грн).

В даній справі суд врахував, що у разі зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 917/2013/17 (п. 4.30).

Крім того, в постанові Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 910/12603/23 викладено такі висновки:

"3.3 Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін (пункт 1); у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2).

3.4 Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 цього Кодексу серед основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

3.5 Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

3.6 За результатами розгляду справи по суті (постанова Верховного Суду від 06.11.2024) вбачається, що спір між сторонами у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

…3.8 Отже, справедливим, і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, є застосування частини 9 статті 129 ГПК України та необхідність покладення на відповідача сплаченого позивачем судового збору до суду першої, апеляційної, касаційної інстанцій, оскільки спір у даному випадку виник внаслідок неправильних дій відповідача".

В постанові Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23 зазначено (п. 5.40, 5.42), що розподіл судового збору залежить від правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог. Водночас Верховний Суд зазначає, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального закладу Херсонської обласної ради "Каховський геріатричний пансіонат" (код 03189707, вул. Велика Куликовська, буд. 88, м. Каховка, Каховський район, Херсонська область,74800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (код 42399676, м. Київ вул. Шолуденка 1) 483446,62грн основного боргу, 19314,91грн 3% річних, 48591,88грн пені, 98426,23грн інфляційних та 8380,46грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 липня 2026 р.

Суддя В.В. Литвинова