Рішення № 137849733, 01.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 Справа № 914/1265/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/1265/26

за позовом: Приватного підприємства «Самбірський керамзитовий завод», с. Викоти, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД», м. Львів,

про: стягнення боргу в розмірі 121 994,35 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Самбірський керамзитовий завод», до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» про стягнення боргу в розмірі 121 994,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов`язків за Договором поставки, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 121 994,35 грн, що складається з 94 031,6 грн основного боргу, 19 502,32 грн пені, 6555,4 грн інфляційних втрат та 1905,03 грн трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Копія ухвали суду від 29.04.2026 доставлена в Електронний кабінет відповідача у системі Електронний суд ЄСІТС 29.04.2026 об 17:30 про що сформовано Довідку про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2025 між Приватним акціонерним товариством «Самбірський керамзитовий завод» (далі Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» (далі Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №22/07-078, відповідно до умов якого Позивач зобов`язався поставляти відповідачу гравій керамзитовий різних фракцій, а Відповідач приймати поставлений товар та своєчасно оплачувати його вартість на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов`язався здійснювати поставку (передачу у власність) Покупця товару гравію керамзитового фракцій 0 5 мм, 5 10 мм, 10 20 мм та 20 40 мм.

Згідно з пунктом 1.2 Договору обсяг поставки визначався відповідно до заявок Покупця та виставлених рахунків на оплату.

Пунктом 1.3 Договору сторони погодили, що кількість кожної партії товару визначається відповідними видатковими накладними.

Відповідно до пункту 1.4 Договору Покупець зобов`язався прийняти поставлений товар та оплатити його повну вартість протягом п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 827 193,60 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та рахунками на оплату за період липень-жовтень 2025 року. В свою чергу, згідно платіжних інструкцій Відповідач оплатив поставлений товар лише на суму 733 162,00 грн.

Непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 94 031,60 грн

Враховуючи відсутність оплати заборгованості за поставлений товар, позивач завернувся до суду з матеріально правовою вимогою про стягнення з Відповідача 94 031,60 грн основного боргу, 19 502,32 грн пені, 6 555,40 грн інфляційних втрат та 1 905,03 грн трьох процентів річних.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, що підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір поставки №22/07-078 від 22.07.2025, який укладений між Приватним акціонерним товариством «Самбірський керамзитовий завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД».

Матеріали справи не містять доказів визнання зазначеного договору недійсним, його розірвання чи припинення, а відтак він є чинним та обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов`язується прийняти його та сплатити визначену грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо інший строк оплати не встановлений договором або актами цивільного законодавства.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору поставки №22/07-078 від 22.07.2025 позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 827 193,60 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками на оплату, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Дослідивши зазначені документи, судом встановлено, що вони містять усі необхідні реквізити первинних документів, підписані уповноваженими представниками сторін, а окремі документи скріплені печатками юридичних осіб.

Видаткові накладні підтверджують факт передачі товару позивачем та його прийняття відповідачем без будь-яких зауважень щодо кількості, асортименту, комплектності чи якості поставленої продукції.

Доказів повернення поставленого товару, пред`явлення претензій щодо його якості або кількості, відмови від його прийняття чи оспорення підписаних первинних документів відповідачем суду не подано.

Наведене свідчить про належне виконання позивачем своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару.

Водночас із досліджених судом доказів вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару виконав лише частково.

Так, загальна сума коштів, сплачена відповідачем на користь позивача, становить 733 162,00 грн, у зв`язку із чим неоплаченою залишилася вартість поставленого товару у розмірі 94 031,60 грн.

Відповідач не подав суду доказів повного проведення розрахунків за поставлений товар, а також не спростував правильність поданого позивачем розрахунку основної заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Пунктом 1.4 Договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплатити поставлений товар протягом п`яти банківських днів із моменту отримання рахунку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом такого зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та невиконання відповідачем обов`язку щодо його повної оплати у строки, визначені договором, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 94 031,60 грн основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник зобов`язаний сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Судом встановлено, що Договором поставки №22/07-078 від 22.07.2025 сторони погодили, що у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару останній сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у відповідний період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару, а відтак у позивача виникло право на нарахування пені відповідно до умов договору.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він здійснений відповідно до умов Договору, вимог статей 546, 549 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розрахунок пені є арифметично правильним, здійснений у межах визначеного законом строку її нарахування та відповідає встановленим судом обставинам справи.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 19 502,32 грн пені є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 6555,4 грн інфляційних втрат та 1905,03 грн трьох відсотків річних суд зазначає таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що при його здійсненні позивачем не повною мірою враховано порядок застосування офіційних індексів інфляції, у зв`язку з чим заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат підлягає коригуванню.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат із застосуванням офіційних індексів інфляції, оприлюднених Державною службою статистики України, та виходячи із встановленого судом періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 5 812,64 грн інфляційних втрат.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у сумі 5 812,64 грн, тоді як у стягненні решти інфляційних втрат в розмірі 742,76 грн слід відмовити як необґрунтованої.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд встановив, що такий проведено правильно, із дотриманням вимог чинного законодавства, а тому вимога про стягнення 1 905,03 грн трьох процентів річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування, а обставини, які відповідно до законодавства повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу суду дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт поставки відповідачу товару, його прийняття останнім, а також факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої продукції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Самбірський керамзитовий завод» підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 94 031,60 грн основного боргу, 19 502,32 грн пені, 5 812,64 грн інфляційних втрат та 1 905,03 грн трьох процентів річних. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у решті заявленої суми слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 3307,70 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» (79020, місто Львів, вулиця Панча, 7А, офіс 27, код ЄДРПОУ 40452418) на користь Приватного акціонерного товариства «Самбірський керамзитовий завод» (81454, Львівська область, Самбірський район, село Викоти, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 03585024) 94 031,60 грн основного боргу, 19 502,32 грн пені, 5 812,64 грн інфляційних втрат, 1 905,03 грн трьох процентів річних та 3307,70 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.