Рішення № 137849193, 29.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5507/26

Провадження № 2/127/1497/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Сичука М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 червня 2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 46-008-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами) шляхом приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Зазначений договір складався з публічної частини, розміщеної на офіційному сайті банку та у місцях обслуговування клієнтів, а також індивідуальної частини, підписаної відповідачем.

Позивач зазначає, що підписанням кредитного договору відповідач підтвердила ознайомлення з умовами кредитування, прийняття публічної пропозиції банку, отримання паспорта споживчого кредиту, тарифів та інших документів, що регулюють правовідносини сторін. Укладений договір набрав чинності з моменту його підписання та діяв до 15 червня 2026 року, а в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору банк надав відповідачу кредитні кошти на споживчі цілі у визначеному договором розмірі шляхом видачі готівкових коштів через касу банку, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими документами та виписками по рахунках позичальника.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов`язувалася своєчасно та в повному обсязі здійснювати щомісячні ануїтетні платежі, сплачувати проценти за користування кредитом, а також передбачені договором комісійні платежі. Кінцевий строк повернення кредиту був визначений сторонами до 15 червня 2026 року.

Разом із тим, як зазначає позивач, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим допустила прострочення виконання грошових зобов`язань. Згідно з наданими виписками по рахунках останній платіж на погашення кредитної заборгованості був здійснений 02 травня 2022 року, після чого відповідач припинила належне обслуговування кредиту.

Посилаючись на умови кредитного договору, позивач зазначає, що тривале прострочення виконання відповідачем своїх обов`язків надало кредитору право вимагати дострокового повернення всієї суми заборгованості, у тому числі тієї її частини, строк виконання якої на момент пред`явлення вимоги ще не настав.

З цією метою кредитором на адресу відповідача була направлена письмова вимога про усунення порушень умов кредитного договору та дострокове повернення кредитних коштів у повному обсязі. Однак зазначена вимога залишилася без виконання, а заборгованість погашена не була.

Позивач вказує, що станом на дату переходу права вимоги за кредитним договором за відповідачем обліковувалася заборгованість у загальному розмірі 167 205 грн 84 коп., яка складається із 70 779 грн 28 коп. заборгованість за тілом кредиту; 16 829 грн 74 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; 79 596 грн 82 коп. заборгованість за комісійними платежами.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості, довідку кредитора та виписки з особових рахунків позичальника.

Крім того, позивач зазначає, що право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово переходило до інших кредиторів.

Так, 03 вересня 2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, було укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. За умовами зазначеного договору ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло усіх прав кредитора щодо боржників, визначених у відповідному реєстрі, у тому числі й щодо відповідача за кредитним договором № 46-008-869-2-21-Г від 16 червня 2021 року.

У подальшому, 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшли усі права первісного кредитора за договорами, включеними до реєстру боржників. Серед таких договорів був і кредитний договір, укладений із відповідачем.

Позивач наголошує, що ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є фінансовою установою та має необхідні дозвільні документи для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема послуг факторингу та надання коштів у кредит, а тому набуття ним права вимоги відповідає вимогам законодавства України, зокрема положенням Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому позивач зазначає, що після переходу права вимоги ні ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювали додаткових нарахувань за кредитним договором та не змінювали його умов в односторонньому порядку. Розмір заборгованості визначений у тому обсязі, в якому вона існувала на дату відступлення права вимоги.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, наявність підтвердженої документами заборгованості та набуття позивачем статусу нового кредитора у спірному зобов`язанні, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 46-008-869-2-21-Г від 16 червня 2021 року у розмірі 167 205 грн 84 коп., а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29.10.2025 року у справі відкрито відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено відповідачу в установленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Калініна С.К. подала відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного отримання нею кредитних коштів за кредитним договором № 46-008-869-2-21-Г від 16 червня 2021 року. Посилаючись на умови договору, відповідач вказувала, що кредит мав бути наданий шляхом видачі готівкових коштів через касу банку, однак первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт видачі кредитних коштів, зокрема видаткові касові документи, меморіальні ордери, платіжні документи чи належним чином оформлені банківські виписки, матеріали справи не містять.

Також відповідач вважала, що позивачем не доведено належними доказами розмір заявленої до стягнення заборгованості, оскільки до позову не додано детального та обґрунтованого розрахунку заборгованості, який би дозволяв перевірити правильність її нарахування.

Крім того, відповідач заперечувала проти стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 79 596,82 грн, посилаючись на те, що відповідна умова кредитного договору є нікчемною. Зазначала, що кредитний договір не містить конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг, за які встановлено щомісячну комісію в розмірі 3,30 % від суми кредиту, а тому така умова суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування» та правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Відповідач зазначала, що протягом дії кредитного договору нею було сплачено на користь банку комісію за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 26 303,18 грн, яка, на її думку, була нарахована без належних правових підстав. У зв`язку з цим вважала, що зазначені кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Посилаючись на наведені обставини, відповідач стверджувала, що заявлена позивачем сума заборгованості у розмірі 167 205,84 грн є необґрунтованою та завищеною, оскільки не підлягає стягненню заборгованість за комісією у сумі 79 596,82 грн, а також повинні бути враховані раніше сплачені нею кошти в сумі 26 303,18 грн. На думку відповідача, розмір заборгованості за кредитним договором за таких умов становить 61 365,84 грн.

З урахуванням викладеного відповідач просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» у повному обсязі. Також просила стягнути з позивача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн.

У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заперечив проти доводів відповідача та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач зазначив, що між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 було належним чином укладено кредитний договір № 46-008-869-2-21-Г від 16 червня 2021 року, умови якого відповідачем були прийняті шляхом підписання індивідуальної частини договору. На виконання умов договору банк надав позичальнику кредитні кошти, а відповідач прийняв на себе зобов`язання щодо їх своєчасного повернення, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

Позивач вказував, що право вимоги за кредитним договором на законних підставах перейшло від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а в подальшому до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на підставі договорів відступлення права вимоги, укладених відповідно до вимог цивільного законодавства України, у зв`язку з чим саме позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Щодо доводів відповідача про відсутність належних доказів видачі кредитних коштів позивач зазначав, що матеріали справи містять кредитний договір, документи кредитної справи, а також виписки та розрахунок заборгованості, які підтверджують факт виникнення кредитних правовідносин, отримання відповідачем кредитних коштів та подальше користування ними.

Також позивач не погоджувався із твердженнями відповідача щодо нікчемності умов договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості. На думку позивача, відповідна комісія була прямо передбачена умовами кредитного договору, з якими відповідач ознайомився та погодився під час його укладення. Крім того, на момент укладення договору законодавство не містило заборони на встановлення відповідних платежів, а тому підстави для визнання таких умов нікчемними відсутні.

Позивач вважав безпідставними доводи відповідача щодо необхідності виключення із суми боргу нарахованої заборгованості за комісією та проведення перерахунку платежів, оскільки всі нарахування здійснювалися відповідно до умов кредитного договору та погодженого сторонами графіка платежів.

Крім того, позивач зазначав, що розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, містить відомості про рух коштів за договором, суми здійснених платежів, залишок заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією, а тому підтверджує розмір заявлених позовних вимог.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, позивач просив суд відхилити доводи, викладені у відзиві, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до наказу ДСА «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814, у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, складання внутрішнього опису здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Дослідивши представлені письмові докази в справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16 червня 2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 46-008-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами).

Зі змісту наданого суду кредитного договору вбачається, що його укладення здійснювалося шляхом приєднання позичальника до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «МЕГАБАНК», що відповідає положенням статті 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив факт ознайомлення із його умовами, погодження з порядком надання кредитних коштів, строками їх повернення, розміром процентної ставки, графіком платежів, а також іншими істотними умовами кредитування.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідженим судом кредитним договором підтверджується, що первісний кредитор АТ «МЕГАБАНК» прийняв на себе зобов`язання надати відповідачу кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених договором, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кошти, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин підтверджується не лише самим договором, але й розрахунком заборгованості, інформацією про рух коштів за кредитним рахунком та здійсненням відповідачем окремих платежів на виконання кредитного договору.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Разом із тим судом встановлено, що відповідач належним чином взяті на себе договірні зобов`язання не виконував, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитним договором.

Вирішуючи питання щодо належності позивача як кредитора у спірних правовідносинах, суд виходить із такого.

З матеріалів справи вбачається, що після укладення кредитного договору право вимоги за ним неодноразово відступалося іншим особам у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Так, 03 вересня 2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» було укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Зазначений договір укладений за результатами відкритих торгів (аукціону), проведених у межах процедури реалізації активів неплатоспроможного банку, що підтверджується протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року.

Згідно з умовами вказаного договору АТ «МЕГАБАНК» передало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» усі належні йому права вимоги до боржників, визначених у відповідних реєстрах боржників, у тому числі права вимоги за кредитним договором № 46-008-869-2-21-Г від 16 червня 2021 року.

У подальшому, 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Згідно з умовами зазначеного договору ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» передало, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло усі права кредитора за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатках до договору.

Із наданого суду реєстру боржників убачається, що до переліку переданих прав вимоги включено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 46-008-869-2-21-Г від 16 червня 2021 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правова позиція щодо відсутності необхідності отримання згоди боржника на відступлення права вимоги неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 та від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19.

Таким чином, досліджені судом договори відступлення права вимоги, реєстри боржників та інші письмові докази свідчать про безперервність переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача та підтверджують набуття ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» статусу належного кредитора у спірних правовідносинах.

Доводи відповідача про відсутність у позивача права вимоги за кредитним договором суд відхиляє як безпідставні, оскільки вони спростовуються належними та допустимими доказами, дослідженими під час розгляду справи.

Водночас доводи відповідача щодо неправомірності нарахування комісії за обслуговування кредиту заслуговують на увагу та підлягають частковому прийняттю судом, з огляду на що суд окремо надає оцінку правомірності заявленої до стягнення заборгованості за комісією.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 79 596 грн 82 коп., суд зазначає таке.

На спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», оскільки кредитний договір № 46-008-869-2-21-Г від 16 червня 2021 року укладений між банком та фізичною особою для задоволення споживчих потреб останньої та передбачає надання кредиту на строк понад один місяць.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, зокрема проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 зазначеного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, чинне законодавство передбачає можливість встановлення кредитодавцем комісії за обслуговування кредиту, однак така комісія повинна бути пов`язана з конкретними додатковими або супутніми послугами, що фактично надаються позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що якщо кредитним договором не визначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, а також не надано доказів погодження таких послуг із позичальником, то умова договору про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено обов`язок позичальника щомісячно сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,30 % від суми кредиту.

Разом із тим, ні умовами кредитного договору, ні іншими матеріалами справи не визначено конкретний перелік додаткових чи супутніх послуг, які надавалися відповідачу та за які встановлено відповідну комісію.

Позивачем також не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-80 ЦПК України на підтвердження фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових послуг, за які останній був зобов`язаний сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Суд звертає увагу, що саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема щодо правомірності нарахування спірної комісії та наявності підстав для її стягнення.

Оскільки позивач не зазначив та не довів існування конкретних послуг, за які здійснювалося нарахування комісії, а умови договору не містять їх переліку та змісту, суд доходить висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин вимога позивача про стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями за кредитним договором № 46-008-869-2-21-Г від 16 червня 2021 року у розмірі 79 596 грн 82 коп. задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи, факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання ним взятих на себе договірних зобов`язань щодо їх повернення, а також відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за комісією, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Разом із тим судом встановлено, що за період виконання кредитного договору відповідачем здійснювалися платежі, які кредитором були зараховані в рахунок сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Із наданих матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь кредитора комісію за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 26 303 грн. 18 коп.

Оскільки суд дійшов висновку про нікчемність умов кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, сплачені відповідачем грошові кошти не можуть вважатися належним виконанням зобов`язання зі сплати такої комісії та підлягають врахуванню при визначенні дійсного розміру заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі така сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Отже, кошти, сплачені відповідачем у розмірі 26 303 грн. 18 коп. як комісія за обслуговування кредитної заборгованості, повинні бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за основним боргом та процентами за користування кредитом у порядку, визначеному статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що станом на дату відступлення права вимоги та звернення до суду позивачем визначено заборгованість за кредитним договором № 46-008-869-2-21-Г від 16 червня 2021 року у загальному розмірі 167 205 грн. 84 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 70 779 грн. 28 коп., заборгованості за процентами у розмірі 16 829 грн. 74 коп. та заборгованості за комісією у розмірі 79 596 грн. 82 коп.

Разом з тим судом встановлено, що протягом строку дії кредитного договору відповідачем було здійснено платежі на загальну суму 26 303 грн. 18 коп.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, вказані кошти були зараховані кредитором, зокрема, в рахунок погашення комісійних платежів, правомірність нарахування яких є предметом оцінки суду.

Надаючи правову оцінку вимогам про стягнення комісії, суд дійшов висновку про їх безпідставність та відмову в задоволенні позову в цій частині з підстав, наведених вище.

Оскільки умови кредитного договору щодо сплати комісії є нікчемними, а відповідні вимоги не підлягають судовому захисту, фактично сплачені відповідачем кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за основним зобов`язанням, а саме за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами.

Загальний розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами становить 70 779 грн. 28 коп. + 16 829 грн. 74 коп. = 87 609 грн. 02 коп.

Після зарахування фактично сплачених відповідачем коштів у сумі 26 303 грн. 18 коп. в рахунок погашення основного боргу та процентів залишок заборгованості становить: 87 609 грн. 02 коп. 26 303 грн. 18 коп. = 61 305 грн. 84 коп.

Таким чином, суд доходить висновку, що належними, допустимими та достатніми доказами, оціненими відповідно до вимог статей 7680, 89 ЦПК України, підтверджено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 46-008-869-2-21-Г від 16 червня 2021 року у розмірі 61 305 грн. 84 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» підлягають частковому задоволенню.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позов заявлено на 167 205 грн. 84 коп., а суд дійшов висновку про стягнення 61 305 грн. 84 коп., рівень задоволення позовних вимог становить 61305,84 грн. ? 100 % : 167 205,84 грн. = 36,67 %.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі: 2 422,40 грн. ? 36,67 % = 888 грн. 30 коп.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн., на підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги, ордер адвоката, акт наданих послуг та документи щодо оплати послуг адвоката.

Водночас відповідачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн., що також підтверджується наданими до справи доказами.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує висновки, викладені у постановах Велика Палата Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, а також практику Верховного Суду, відповідно до якої відшкодуванню підлягають лише фактичні, необхідні та розумні витрати, підтверджені належними доказами.

Оскільки позов задоволено частково на 36,67 %, витрати позивача на правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 11 200 грн. ? 36,67 % = 4 107 грн. 04 коп.

Разом з тим відповідач є стороною, на користь якої ухвалено рішення щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог у розмірі: 167 205,84 грн. 61 305,84 грн. = 105 900,00 грн., що становить 63,33 % від заявлених вимог.

Тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають компенсації за рахунок позивача пропорційно частині вимог, у задоволенні яких відмовлено: 11 000 грн. ? 63,33 % = 6 966 грн. 30 коп.

Оскільки обидві сторони заявили вимоги про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд проводить зустрічне зарахування таких витрат.

Таким чином, після взаємозаліку: 6 966,30 грн. 4 107,04 грн. = 2 859 грн. 26 коп.

Отже, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 859 грн. 26 коп.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 46-008-869-2-21-Г від 16 червня 2021 року у розмірі 61305 (шістдесят одна тисяча триста п`ять) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 888 (вісімсот вісімдесят вісім) гривень 30 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 859 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 26 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 273 ЦПК України.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» , код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 29.06.2026.

Суддя