Рішення № 137849169, 30.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/32452/25

Провадження № 2/127/7247/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за Кредитним договором №1291-4980 від 24.10.2023 в розмірі 64 965 000 гривень 00 копійок, з яких прострочена заборгованість за кредитом 15 000 гривень 00 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 49 965 гривень 00 копійок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.10.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_2 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1291-4980 від 24.10.2023. Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А6704 для підписання договору № 1291-4980. Укладення договору без отримання SMS-повідомлень, входу до особистого кабінету та без введення одноразового коду було б неможливим, що підтверджує свідоме волевиявлення відповідача. Відповідно до умов Кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15 000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1291-4980 від 24.10.2023 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 10.09.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором № 1323-9836 від 30.12.2023 становить 72 420 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 15 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 57 420 грн.

Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображено в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором, який додається до цієї Позовної заяви. Разом із тим повідомляємо, що Кредитодавець ухвалив рішення щодо можливості застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальника за нарахованими процентами у розмірі 7 455 грн за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором у сумі 64 965 грн.

Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника неповну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: 64 965 000 гривень 00 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 15 000 гривень 00 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 49 965 гривень 00 копійок.

16.10.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачка ОСОБА_1 , діючи через представника адвоката Григоренка Андрія Олександровича, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила поновити строк на його подання та заперечувала проти задоволення позовних вимог частково, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність.

Заперечуючи проти позову, відповідачка вказувала, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання нею грошових коштів за кредитним договором. На її думку, доказами перерахування кредитних коштів можуть бути виключно первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року. Відповідачка зазначала, що такі документи позивачем до матеріалів справи не подані.

Посилаючись на положення статей 7681, 89 ЦПК України, відповідачка наголошувала, що обов`язок доказування обставин, на які посилається позивач, покладений саме на нього, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, відповідачка заперечувала проти заявленого розміру заборгованості, вказуючи, що вимоги позивача у частині стягнення процентів є безпідставними. Зазначала, що умовами кредитного договору передбачено реальну річну процентну ставку на рівні 27 135 %, що, на її переконання, суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів», принципам добросовісності та розумності, а також створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Відповідачка вважала, що умови договору щодо розміру процентної ставки є нікчемними в силу закону, а тому не створюють правових наслідків з моменту укладення договору. Посилалася на правові позиції Верховного Суду та зазначала, що суд зобов`язаний враховувати нікчемність правочину або його окремих умов за власною ініціативою.

Також відповідачка зазначала, що вона здійснювала платежі на виконання зобов`язань за договором та не ухилялася від повернення отриманих коштів, а загальна сума здійснених нею платежів перевищує розмір фактично отриманого кредиту, у зв`язку з чим вважала, що її зобов`язання за кредитним договором припинені шляхом виконання.

З огляду на викладене відповідачка просила суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у повному обсязі, застосувавши наслідки нікчемності умов договору щодо розміру реальної річної процентної ставки, а також покласти судові витрати у справі на позивача.

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подав до суду додаткові письмові пояснення, у яких підтвердив позовні вимоги та заперечив проти доводів відповідача.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем 24 жовтня 2023 року було укладено кредитний договір № 1291-4980 в електронній формі, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статті 639 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України «Про споживче кредитування».

За твердженням позивача, укладення договору відбулося шляхом заповнення відповідачем заявки на сайті кредитодавця, ознайомлення з умовами договору, правилами надання споживчих кредитів, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, після чого відповідач прийняв оферту та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором A6704, що, відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», є належним способом підписання електронного правочину.

Позивач вказував, що кредитний договір був також засвідчений кваліфікованою електронною печаткою позивача з кваліфікованою позначкою часу, що підтверджується протоколом створення та перевірки електронного підпису, а час і дата підписання співпадають із зазначеними у договорі.

На підтвердження факту укладення договору та волевиявлення відповідача позивач посилався на електронні докази, зокрема роздруківку кредитного договору, моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, дані щодо надсилання одноразового ідентифікатора, а також направлення примірника договору та додатків на електронну адресу відповідача.

Позивач також зазначав, що кредитні кошти у розмірі 15000 грн були фактично перераховані відповідачці шляхом безготівкового переказу через платіжну систему LiqPay за участю АТ КБ «ПриватБанк» на банківську картку, реквізити якої були самостійно зазначені відповідачем під час оформлення заявки. Факт перерахування коштів підтверджується квитанцією платіжної системи та довідками про перерахування суми кредиту

Позивач звертав увагу суду, що він не є банківською установою та здійснює надання фінансових послуг без відкриття рахунків, у зв`язку з чим не має можливості надати банківські виписки по рахунку відповідача, оскільки така інформація є банківською таємницею відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». При цьому позивач вказував, що надані ним документи є належними та допустимими доказами фактичного перерахування кредитних коштів.

Також позивач зазначав, що відповідно до чинного законодавства первинними доказами у судовому процесі можуть бути будь-які документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, а не виключно бухгалтерські документи у вузькому розумінні.

Крім того, позивач наголошував, що банківська картка, на яку були перераховані кошти, належить відповідачу, оскільки її реквізити були надані останньою особисто, а інформація про такі реквізити є банківською таємницею і не могла бути отримана позивачем іншим шляхом.

Посилаючись на усталену практику Верховного Суду, позивач зазначав, що електронні договори, укладені відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», є дійсними та прирівнюються за правовими наслідками до договорів, укладених у письмовій формі, а підстави для визнання такого договору недійсним відсутні.

Таким чином, при заповненні заявки на отримання грошових коштів Відповідач самостійно обрав базовий період кредитування, а саме 14 днів, протягом якого він зобов`язувався сплачувати проценти за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний розміщувати на своєму офіційному вебсайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту, зокрема щодо наявних та можливих схем кредитування. Споживач до укладення договору має самостійно ознайомитися з такою інформацією з метою прийняття усвідомленого рішення.

Згідно з частиною другою статті 9 зазначеного Закону до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець безоплатно надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій, у тому числі з урахуванням обраного типу кредиту. Така інформація надається у формі паспорта споживчого кредиту відповідно до вимог законодавства, у паперовій або електронній формі.

Відповідно до пункту 3 частини дев`ятої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» надана інформація повинна містити, зокрема, відомості про тип процентної ставки (фіксована або змінювана), порядок її обчислення та сплати.

Пунктом 11.1 кредитного договору передбачено, що договір та Правила відкриття кредитної лінії становлять єдиний договір і визначають усі його істотні умови. Укладаючи договір, Позичальник підтвердив, що попередньо ознайомився з його умовами та правилами, розміщеними на вебсайті Кредитодавця, повністю їх зрозумів та добровільно погодився з ними.

Згідно з Паспортом споживчого кредиту, затвердженим наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 51-П від 28.07.2023 року, стандартна процентна ставка становить 1,50 % на день, знижена 1,20 % на день, тип процентної ставки фіксований, комісія за видачу кредиту 15 % від суми кредиту. Паспорт кредиту підписаний Відповідачем 24.10.2023 року шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором A6704.

Отже, умови кредитного договору, у тому числі щодо розміру процентів та строку кредитування, були погоджені сторонами добровільно та відповідають принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Положення договору не можуть вважатися несправедливими, оскільки Відповідач був належним чином поінформований про всі умови кредитування та свідомо з ними погодився.

Реальна річна процентна ставка, визначена у пункті 4.10 договору, розрахована відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» та нормативно-правових актів Національного банку України, зокрема Постанови Правління НБУ № 16 від 11.02.2021 року. Розрахунок здійснений із застосуванням методики, затвердженої регулятором, що виключає будь-які неправомірні дії з боку Позивача.

Згідно з додатками до договору, які є його невід`ємною частиною, визначено загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку за умовами застосування як стандартної, так і зниженої процентної ставки. Наведений розрахунок є складним математичним алгоритмом, залежить від багатьох показників та здійснюється виключно у відповідності до нормативних вимог.

До матеріалів справи долучено детальний розрахунок заборгованості за договором № 1291-4980 від 24.10.2023 року станом на 10.09.2025 року, який містить інформацію про кількість днів користування кредитом, суму основного боргу, нараховані проценти, комісію та здійснені платежі. Штрафи, пеня, проценти за статтею 625 ЦК України Позивачем не нараховувалися.

Станом на 10.09.2025 року загальна заборгованість dідповідача становить 72 420,00 грн, з яких 15 000,00 грн основний борг, 57 420,00 грн нараховані проценти. Водночас Позивачем було застосовано програму лояльності та зменшено суму нарахованих процентів, у зв`язку з чим до стягнення заявлено 64 965,00 грн.

Факт часткової сплати заборгованості відповідачем підтверджує вчинення ним конклюдентних дій щодо визнання кредитного договору та боргу, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 23.12.2020 року у справі № 127/23910/14-ц.

Після спливу строку кредитування, визначеного пунктом 4.9 договору, нарахування процентів за користування кредитом було припинено, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Таким чином, проценти за користування кредитом були нараховані виключно в межах строку дії договору, відповідно до статей 1048, 1054, 1056? ЦК України, не є неустойкою чи штрафною санкцією та не порушують вимоги статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначив про те, що представником відповідача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження їх фактичного понесення, зокрема договору про надання правової допомоги та актів виконаних робіт, а заявлений розмір витрат є явно неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаної роботи.

З огляду на викладене, представник позивача вважає доводи представника відповідача безпідставними, а позовні вимоги позивача законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд врахувати наведені пояснення, відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

05 березня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначає про наявність, на його думку, непропорційно високої процентної ставки за кредитним договором, що, як вказано, суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, визначеним статтею 3 Цивільного кодексу України.

У поданих поясненнях представник відповідача посилається на положення цивільного законодавства, Закону України «Про захист прав споживачів», практику Конституційного Суду України та Верховного Суду, а також зазначає, що умови кредитного договору є несправедливими у розумінні статті 18 зазначеного Закону.

Крім того, відповідач вказує на відсутність підстав для застосування до неї «Правил акції щодо обмеження нарахування відсотків», оскільки відсутні докази її добровільної участі в такій акції та виконання передбачених нею умов.

У зв`язку з викладеним, представник відповідача просить суд врахувати подані додаткові пояснення при вирішенні спору.

Сторони в судове засідання не з`явилися, попередньо зверталися із заявами про здійснено розгляду справи у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (credos.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

24.10.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1291-4980 (Кредитний договір).

Як вбачається із змісту Кредитного договору, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» - зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А6704 для підписання договору № 1291-4980. Укладення договору без отримання SMS-повідомлень, входу до особистого кабінету та без введення одноразового коду було б неможливим, що підтверджує свідоме волевиявлення відповідача.

Без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу.

Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ч. 2 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Умовами Кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована та процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом.

Позивач здійснює лише нарахування по процентам за користування кредитом в строк договору, що погоджений між сторонами та не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору.

Проценти за користування кредитом, правове регулювання яких передбачене відповідно ст. ст.ст.1048, 1056 ЦК України, що нараховуються протягом строку договору не є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором.

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі відповідач має прийняти виконання зобов`язання за Кредитним договором, запропоноване за Позивача третьою особою.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

В подальшому, відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 10.09.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором № 1323-9836 від 30.12.2023 становить 72 420 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 15 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 57 420 грн.

Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображено в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором, який додається до цієї Позовної заяви. Разом із тим повідомляємо, що Кредитодавець ухвалив рішення щодо можливості застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальника за нарахованими процентами у розмірі 7 455 грн за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором у сумі 64 965 грн.

Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника неповну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: 64965 000 гривень 00 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 15000 гривень 00 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 49 965 гривень 00 копійок.

У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк, фінансова установа).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Отже, згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Водночас вимоги договору не можуть суперечити імперативним нормам законодавства, що прямо передбачено статтями 203, 215 ЦК України.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір споживчого кредиту, відповідно до умов якого позивачем було визначено та застосовано до відповідача денну процентну ставку у розмірі 1,50 % від суми кредиту. Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилався на правомірність застосування такої ставки як погодженої сторонами договору.

Разом з тим, оцінюючи правомірність нарахованих позивачем процентів, суд виходить із положень Закону України «Про споживче кредитування», який має спеціальний характер та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець має право встановлювати проценти, комісії та інші платежі, однак їх розрахунок має здійснюватися у спосіб, визначений законом.

При цьому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Отже, закон прямо обмежує максимальний розмір денної процентної ставки, що може застосовуватися кредитодавцем. Це імперативна норма, яка не допускає договірного відступу.

Встановлена позивачем денна процентна ставка 1,50 % є такою, що у 0,5 рази перевищує гранично допустимий законом показник, а тому суперечить наведеній нормі закону та не може застосовуватися при визначенні розміру заборгованості.

Таким чином, нарахування позивачем процентів за користування кредитом, виходячи з розміру 1,50 % на день, є незаконним, оскільки порушує вимоги пункту 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими лише ті нарахування, які здійснені у межах максимально допустимого розміру 1 % на день, тоді як решта нарахувань підлягає визнанню такими, що ґрунтуються на нікчемній умові договору, і не можуть бути включені до розміру заборгованості.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: у частині стягнення основного боргу та процентів у межах встановленого законом граничного розміру. Нарахування процентів, здійснене виходячи з денної ставки 1,50 %, суд визнає протиправним та таким, що не підлягає стягненню.

Враховуючи те, що сума заборгованості (тіло кредиту): 15 000 грн., допустима денна ставка (п. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування»): 1 % на день, кількість днів нарахування: 300 днів, проценти = сума боргу ? 1 % ? кількість днів проценти = 15000 ? 0,01 ? 300, розрахунок 15 000 ? 0,01 = 150 грн на день 150 ? 300 = 45 000 грн.

Отже, сума процентів за 300 днів за максимально допустимою законом ставкою 1 % становить: 45 000 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливим стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором №1291-4980 від 24.10.2023 в розмірі 60000 гривень 00 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 15000 гривень 00 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 45 000 гривень 00 копійок.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання відповідача на нібито несправедливий та непропорційний характер встановленої договором процентної ставки саме по собі не є підставою для визнання умов договору недійсними або такими, що не підлягають застосуванню, оскільки відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов та ціни, у тому числі розміру процентів за користування кредитом, за умови відсутності порушення імперативних норм закону.

Доводи відповідача про несправедливість умов договору з посиланням на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими, оскільки саме по собі встановлення підвищеної процентної ставки у споживчому кредиті не свідчить про наявність істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін, якщо така умова була погоджена сторонами при укладенні договору та не оспорена у встановленому законом порядку.

Суд також враховує, що посилання на рішення Конституційного Суду України та правові позиції Верховного Суду є загальними та не підтверджують наявності у даній справі виняткових обставин, які б свідчили про необхідність відступу від принципу обов`язковості договору або обмеження права кредитора на стягнення передбачених договором платежів.

Посилання на Резолюції міжнародних організацій та директиви ЄС мають загально-декларативний характер і самі по собі не встановлюють безпосередніх підстав для зміни умов конкретного кредитного договору чи зменшення розміру заборгованості, визначеної умовами правочину та підтвердженої матеріалами справи.

Щодо доводів про застосування «Правил акції щодо обмеження нарахування відсотків», суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів його участі в зазначеній акції, а також виконання умов, які є необхідними для набуття права на відповідні пільги. Саме по собі існування таких правил не породжує автоматичного права відповідача на їх застосування без доведення факту акцептування умов акції та дотримання визначених нею вимог.

Таким чином, наведені доводи відповідача спрямовані фактично на переоцінку умов укладеного договору та зміну погодженого сторонами розміру відповідальності, однак не підтверджені належними доказами порушення позивачем вимог чинного законодавства чи наявності підстав для визнання відповідних умов договору нікчемними або недійсними.

За таких обставин суд відхиляє зазначені доводи як необґрунтовані та такі, що не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. 00 коп., ціна позову становила 64965 грн. 00 коп., позов задоволено на суму 60000 гривень 00 копійок, тобто на 92,37% (60000,00 х 100 : 64965,00), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2237 гривень 57 копійок (2422,40 х 92,37%) судового збору.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

Керуючись ст.12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263,265, 285,289 ЦПК України, ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1291-4980 від 24.10.2023 в розмірі 60000 гривень 00 копійок (шістдесят тисяч гривень 00 копійок), з яких прострочена заборгованість за кредитом 15000 гривень 00 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 45000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати у розмірі в розмірі 2 237 гривень 57 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 30.06.2026.

Суддя: