Рішення № 137849161, 01.07.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. Справа153/819/26

Провадження2/153/436/26-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Дзерина М.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №09.11.2022-100001149 від 15.11.2022 року в розмірі 6360 грн. та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору. Свої вимоги мотивує тим, що 15 листопада 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №09.11.2022-100001149, який відповідач підписав електронним цифровим підписом. Під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації позичальника ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи. Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачеві надано кредит у розмірі 3000,00 гривень, строком на 42 днів. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, перерахувавши відповідачеві кошти в загальній сумі 3000,00 гривень відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 6360 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 грн., по процентах - в розмірі 3360 грн. Добровільно сплатити вказану заборгованість відповідач не бажає. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

11 травня 2026 року відповідно до ухвали судді відкрито спрощене позовне провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр».

Відповідачу ОСОБА_1 надіслано копію ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу зареєстрованого місця проживання рекомендованим листом з повідомленням, однак до суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній».

Враховуючи норми п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не подала.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст.178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що на підставі кредитного договору №09.11.2022-100001149 від 15 листопада 2022 року ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 3000,00 гривень на строк 42 днів.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній кредитний договір №09.11.2022-100001149 від 15 листопада 2022 року який, за твердженням позивача, був укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 .

За відсутності кредитного договору суд позбавлений можливості встановити факт його укладення, перевірити дотримання передбаченої законом форми правочину, а також з`ясувати його істотні умови, зокрема щодо розміру кредиту, строку його повернення, порядку нарахування процентів, комісій та інших платежів.

Надані позивачем дані BankID НБУ щодо ТОВ Споживчий центр та ідентифікація позичальника, копію договору ТОВ «Споживчий Центр» із платіжною системою, що підтверджують здійснення еквайрінгу, копію квитанції про перерахунок коштів від 15.11.2022 року та розрахунок заборгованості за кредитним договором 09.11.2022-100001149 самі по собі не є належними та достатніми доказами укладення кредитного договору №09.11.2022-100001149 від 15.11.2022 року та не дають можливості встановити його зміст і погоджені його сторонами умови.

Відповідно до ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Оскільки факту укладення кредитного договору не підтверджений позивачем, тому суд вважає недоцільним у межах даної справи досліджувати обставини щодо заявленого позивачем розміру заборгованості, оскільки за відсутності кредитного договору та належних доказів його укладення і змісту неможливо встановити правову підставу виникнення зобов`язання, а також перевірити порядок та умови нарахування заявлених до стягнення сум та їх обґрунтованість.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 року у справі №753/8671/21 (провадження №61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво21)).

Оскільки позивач не довів наявності у нього права вимоги до відповідача за кредитним договором №09.11.2022-100001149 від 15.11.2022 року, а отже й порушення свого права, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у цій справі не підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А), код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 01 липня 2026 року.

Суддя М.М. Дзерин