Ухвала суду № 137848319, 29.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26131/26

Провадження № 2/761/13414/2026

У Х В А Л А

29 червня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр» про визнання недійсним договору в цілому та окремих частин,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла зазначена позовна заява.

Під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно позовної заяви позивач просить суд:

1. Визнати недійсним кредитний договір №03.01.2026-100001393 (кредитна лінія) від 05.01.2026, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр», у зв`язку з порушенням законодавства про захист прав споживачів.

2. В якості альтернативи або додатково - визнати недійсними окремі умови Договору, а саме:

- умову про нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 20% від суми кредиту (1 000,00 грн.) як такої, що суперечить ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»;

- умову про встановлення відсоткової ставки у розмірі 1% на день та сукупної ОРРПС у розмірі 7 910,03% як таких, що є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»;

- умову про нарахування процентів річних за прострочення у розмірі 170 000% річних як несправедливу умову договору.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

За змістом зазначених норм процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

Формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням ЦПК України.

Схожого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.02.2024 р. у справі № 990/150/23.

Тому, позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву, в якій чітко визначити позовні вимоги без зазначення альтернатив. Після виправлення недоліків уточнену позовну заяву з доказами надати для суду та докази направлення іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр» про визнання недійсним договору в цілому та окремих частин, - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Осаулов А.А.