Ухвала суду № 137848277, 11.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24215/24

Провадження № 4-с/761/95/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Мальцев Д.О., вивчивши скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Мошко Ніни Василівни на дії/бездіяльність органу примусового виконання Головного державного виконавця Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченка Дмитра Володимировича, боржник ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла вказана скарга.

Разом з тим, проаналізувавши зміст скарги, вивчивши додані до неї матеріали, суддя вважає, що скарга підлягає залишенню без розгляду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Конституційний Суд України у рішенні №9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Але при цьому Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 §1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 §1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

За таких обставин, конституційне право на доступ до правосуддя не є безмежним. Метою правосуддя є захист порушених прав, свобод та інтересів, належних безпосередньо особі, яка звертається за їх відновленням.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Положеннями ч. 1 ст. 74 вказаного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України).

Згідно положень ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Так, вказану скаргу подано до суду засобами системи «Електронний суд» 07.05.2026 року. У поданій скарзі ОСОБА_2 просить: визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченка Дмитра Володимировича у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 02.06.2025 Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 761/24215/24 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 7 012,07 грн, 3% річних у розмірі 236,69 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 618,00 грн, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн за період 10.09.2025 до 22.04.2026; зобов`язати головного державного виконавця Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченка Дмитра Володимировича вжити належних і повних дій виконання рішення суду.

Як вбачається зі змісту скарги та доданих до неї матеріалів, її вимоги ґрунтуються, зокрема, на листі Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 6389 від 25.03.2026 року. Із копії зазначеного листа вбачається, що він зареєстрований ПрАТ «АК «Київводоканал» за вхідним № 5405/0/36/01-26 від 30.03.2026 року, а відтак не пізніше цієї дати скаржнику стало відомо про обставини, які покладені ним в основу поданої скарги.

Однак до суду із зазначеною скаргою заявник звернувся лише 07.05.2026 року, тобто після спливу десятиденного строку, встановленого частиною першою статті 449 ЦПК України.

При цьому клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску до скарги не додано. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому, суд не вправі безпідставно поновлювати строк для вчинення процесуальної дії без наявності поважних причин, обґрунтованих та підтверджених скаржником у своїй заяві.

За наведених обставин суддя дійшов висновку, що оскільки строк на вчинення процесуальної дії сплинув, а клопотання про поновлення вказаного строку не подано, скарга представника Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Мошко Ніни Василівни на дії/бездіяльність органу примусового виконання Головного державного виконавця Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченка Дмитра Володимировича, боржник ОСОБА_1 - підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє скаржника можливості повторно звернутися до суду з вказаною скаргою, одночасно подавши клопотання про поновлення строку для звернення до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 19, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 13, 126, 259-261, 447-449 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В :

Скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Мошко Ніни Василівни на дії/бездіяльність органу примусового виконання Головного державного виконавця Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченка Дмитра Володимировича, боржник ОСОБА_1 , - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Суддя: