Рішення № 137848231, 18.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 753/3272/25

Провадження № 2/761/2845/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 березня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого-судді: Кондратенко О.О.

при секретарях: Войновському О.І., Лазуренко А.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просив суд:

-позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги обґрунтовує тим, що під час перебування у пологовому будинку ОСОБА_2 заявила про свій намір відмовитися від новонародженої дитини. Свою відмову обґрунтувала післяпологовою депресією та відсутністю материнського інстинкту. Вона не виявила бажання забирати немовля додому, не брала участі у процесі його виписки, не ініціювала жодних дій, спрямованих на забезпечення його потреб, та не виявляла інтересу до стану здоров`я дитини або умов її майбутнього проживання. ОСОБА_1 самостійно здійснив усі необхідні юридичні та організаційні процедури, пов`язані з випискою дитини з медичного закладу, та забрав її до себе. Від моменту народження і до теперішнього часу дитина безперервно проживає разом із батьком, який забезпечує її догляд, турботу, виховання та повне матеріальне утримання. Протягом усього часу відповідач не виявляла жодного інтересу до життя своєї дитини. Вона не здійснювала жодних спроб встановити з нею контакт, не навідувала сина, не цікавилася його фізичним чи психологічним станом, емоційним розвитком, соціальними потребами. Відсутність навіть мінімальних проявів уваги та турботи з її боку свідчить про її повне усунення від виконання батьківських обов`язків та фактичну відмову від виховання дитини.

Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористалася; відзив на позовні вимоги до суду не надіслала.

В судовому засіданні позивач та його представник на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі з підстав, викладених у позові; проти проведення заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася; про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістила; письмовий відзив на позов не надіслала, як і не направила свого представника для прийняття участі у розгляді справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності; надав письмовий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, позивач та його представник не заперечували проти проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов?язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст.141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов?язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч.2, 4 ст.155 СК України).

Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 є - ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) (а.с.20).

28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації із заявами про ухилення відповідачки від виконання материнських обов`язків та про визначення місця проживання дитини з батьком.

26 листопада 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Служба у справах дітей та сім?ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації з заявою про відмову від дитини (а.с.28).

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30 грудня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що малолітній син сторін проживає спільно з батьком. Перебуває на повному утриманні позивача (батька). Ніякого спілкування з матір?ю ( ОСОБА_2 ) дитина не має.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлений судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року ?Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав?, судам роз?яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов?язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об?єктивного з?ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.

Як вбачається із висновку, складеного Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією від 19 вересня 2025 року за №101-8383, мати дитини - ОСОБА_2 ухилилася від виконання батьківських обов?язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень дитині, не турбується про стан її здоров?я. Враховуючи зазначені обставини, комісія з питань захисту дитини вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час розгляду справи, судом не встановлено, що з боку позивача чинились перешкоди відповідачці у спілкуванні з сином.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину (ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України).

Під час розгляду справи, судом достовірно встановлено, що відповідачка самоусунулася від виховання сина, нехтує батьківськими обов`язками, не виявляє турботи щодо своєї дитини, не цікавиться її життям і здоров`ям, не піклується про сина та не відвідує його. Вихованням та доглядом за дитиною займається виключно позивач.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зурахуванням інтересів дитини, суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 223, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, 430 ЦПК України; ст. 51 Конституції України; ст. ст. 150, 164, 166 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ялтинська, 14) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: