Постанова № 137847747, 26.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21115/26-п

пр. 3-3881/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року суддя Печерського районного суду м. Києва Гридасова А.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Національного агенства з питань запобігання корупції, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

До Печерського районного суду м. Києва надійшли протоколи про адміністративне правопорушення:

- №47-01/119/26 від 07.04.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, відповідно до підпункту «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУПАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», був зобов`язаний подати декларацію за 2023 рік до 01.04.2024, однак згідно відомостей з Реєстру щорічну декларації за 2023 рік подав несвоєчасно, а саме: 02.07.2025 о 16:28 год., що є порушенням ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП;

- №47-01/120/26 від 07.04.2026, ОСОБА_1 , під час звільнення з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, відповідно до підпункту «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУПАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», 11.04.2023 був зобов`язаний подати декларацію особи, яка припиняє діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями, не пізніше 31.01.2024, однак згідно відомостей з Реєстру декларацію при звільненні подав несвоєчасно, а саме: 07.10.2025 о 17:51 год., що є порушенням ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 надав пояснення, у яких зазначив, що вину не визнає, просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора Зварич В. надав висновок, у якому просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700, 00 грн.

Дослідивши матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч. 4 ст. 38 КУпАП).

Отже за змістом наведеної норми особливістю розглядуваного правопорушення є те, що початок перебігу строку для накладення адміністративного стягнення розпочинається з дня його виявлення, а можливість застосування адміністративного стягнення обмежується двохрічним строком, який рахується від дня вчинення правопорушення.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, норма ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є бланкетною нормою, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватися спеціальними Законами.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони або обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 6 «Порядку перевірки факту подання суб`єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій», затвердженого рішенням НАЗК від 06 вересня 2016 року №19, у випадку встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання декларацій суб`єктами декларування відповідно до вимог Закону відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб`єкти декларування, повідомляє про це Національне агенство упродовж трьох робочих днів з дня виявлення такого факту. Повідомлення Національного агенства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (додаток 1) надсилається засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення.

Суб`єктивна сторона правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел).

Щодо визначення правового статусу ОСОБА_1 як суб`єкта, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Рахункової палати, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Встановлено, що наказом Генеральної прокуратури України від 16.07.2018 №751ц старшого радника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, звільнивши з посади заступника начальника Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.

Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 12.10.2019 №1145ц ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 18.10.2019.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 07.04.2023 №450ц ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з 19.10.2019.

З наказом у встановленому порядку ознайомлений 10.04.2023.

Наказ Генерального прокурора України від 17.10.2019 року №1145ц про звільнення ОСОБА_1 скасовано на підставі постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №640/22164/19.

07.04.2023 Генеральним прокурором видано наказ № 450ц про скасування відповідного наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на вищезгаданій посаді з 19.10.2019. З вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 10.04.2023.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 10.04.2023 № 476ц ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури з 11.04.2023 у зв?язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»). З наказом у встановленому порядку ознайомлений 11.04.2023.

ОСОБА_1 прийняв Присягу працівника прокуратури 03.02.2011.

Таким чином, відповідно до пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є суб?єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що у зв`язку зі звільненням його з посади він втратив статус суб`єкта декларування на час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом Генеральної прокуратури України від 16.07.2018 №751ц ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, проте постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №640/22164/19 зазначений наказ скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з 19.10.2019.

Оцінюючи правові наслідки скасування акта індивідуальної дії, суд враховує правову позицію Верховного Суду, згідно з якою скасування рішення про звільнення працівника з роботи з поновленням його на колишній роботі свідчить про те, що таке рішення є чинним з моменту його прийняття. Скасований наказ про звільнення втрачає юридичну силу з моменту його видання, а отже, правові відносини між сторонами відновлюються у первісному стані, без будь-яких перерв у трудовому та службовому стажі.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, що набрало законної сили, спрямоване на повне відновлення порушених прав особи, у зв`язку з чим період вимушеного прогулу повністю прирівнюється до часу виконання особою своїх службових обов`язків.

Таким чином, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора визнано судом незаконним та скасовано, ОСОБА_1 юридично вважається такою особою, що не припиняла виконувати функції держави протягом усього періоду, і відповідно безперервно володіла статусом посадової особи у розумінні антикорупційного законодавства.

З огляду на викладене, посилання ОСОБА_1 на відсутність обов`язку подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік через факт звільнення, є безпідставними та спростовуються судовим рішенням про скасування акта про звільнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 45 Закону, приміткою до ст. 172-6 КУпАП є суб?єктом декларування та суб?єктом адміністративного правопорушення.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення №47-01/119/26 від 07.04.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №47-01/119/26 від 07.04.2026 ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, відповідно до підпункту «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУПАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», був зобов`язаний подати декларацію за 2023 рік до 01.04.2024, однак згідно відомостей з Реєстру щорічну декларації за 2023 рік подав несвоєчасно, а саме: 02.07.2025 о 16:28 год.

Крім цього, на підтвердження вчиненого адміністративного правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення долучені повідомлення про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 17.06.2025, від 08.09.2025, від 23.03.3026.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей суд вважає, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Разом з цим, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення №47-01/119/26 від 07.04.2026, датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, зазначено - 02.07.2025, а фактичним моментом його виявлення вчиненого адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - дата складання адміністративного протоколу, тобто 07.04.2026.

В обгрунтування зазначеної уповноваженою особою Національного агенства з питань запобігання корупції дати виявлення правопорушення - 07.04.2026, посилається на те, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано та проаналізовано всі фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №47-01/119/26 від 07.04.2026 та долучених до нього документів, 17.06.2025 Національним агенством з питань запобігання корупції повідомлено ОСОБА_1 про факт несвоєчасного подання ним декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.

Отже, починаючи з зазначеної дати уповноважений орган мав об`єктивну можливість зібрати відповідні докази та скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення і саме з цієї дати, на думку суду, слід рахувати початок строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

При цьому, суд зазначає, що сам протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

Крім того, слід зазначити, що норми КУпАП не містять визначення поняття «день виявлення адміністративного правопорушення», не встановлюють критеріїв чи ознак, за якими має визначатися цей момент. Питання про віднесення конкретної дати або події до моменту виявлення правопорушення вирішується з урахуванням фактичних обставин справи та змісту дій уповноважених осіб, проте не може ґрунтуватися на довільному тлумаченні чи роз`ясненнях органів виконавчої влади, оскільки такі роз`яснення у формі листів мають виключно інформаційно-довідковий характер і не можуть вважатися джерелом права чи підставою для обмеження прав, свобод або притягнення особи до юридичної відповідальності. Такі документи не є нормативно-правовими актами у розумінні законодавства України, не встановлюють загальнообов`язкових правил поведінки, а тому не можуть визнаватися належними і допустимими доказами при встановленні юридичних обставин під час застосування судом норм процесуального права, зокрема щодо визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення, оскільки не мають правового значення для тлумачення чи конкретизації положень КУпАП.

Отже, дата складення протоколу про адміністративне правопорушення не є тотожною строку виявлення цього правопорушення, передбаченому ст. 38 КУпАП, оскільки в контексті положень ст. 256 КУпАП, складення протоколу є фактичним закінченням етапу здійснення перевірки, проте не виявленням ознак адміністративного правопорушення.

Зібраними уповноваженою особою доказами підтверджується, що саме з моменту складання висновку Національним агентством з питань запобігання корупції було виявлено обставини, які свідчать про можливе вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

З огляду на викладене, подальше збирання уповноваженою особою відділу Національного агенства з питань запобігання корупції доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 , як суб`єктом декларування, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та їх оцінка не змінює тієї обставини, що про вказане правопорушення спеціально уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції стало відомо не пізніше 17.06.2025, а тому саме цю дату слід вважати датою його виявлення.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення №47-01/120/26 від 07.04.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №47-01/126/25 від 14.07.2025 ОСОБА_1 , під час звільнення з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, відповідно до підпункту «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУПАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», 11.04.2023 був зобов`язаний подати декларацію особи, яка припиняє діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями, не пізніше 31.01.2024, однак згідно відомостей з Реєстру декларацію при звільненні подав несвоєчасно, а саме: 07.10.2025 о 17:51 год.

Крім цього, на підтвердження вчиненого адміністративного правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення долучені повідомлення про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 17.06.2025, від 08.09.2025, від 23.03.3026.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, яка припиняє діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями.

Разом з цим, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення №47-01/120/26 від 07.04.2026, датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, зазначено - 07.10.2025, а фактичним моментом його виявлення вчиненого адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - дата складання адміністративного протоколу, тобто 07.04.2026.

В обгрунтування зазначеної уповноваженою особою Національного агенства з питань запобігання корупції дати виявлення правопорушення - 07.04.2026, посилається на те, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано та проаналізовано всі фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №47-01/120/26 від 07.04.2026 та долучених до нього документів, 08.09.2025 Національним агенством з питань запобігання корупції повідомлено ОСОБА_1 про факт несвоєчасного подання ним декларацій особи, яка припиняє діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2023 по 11.04.2023).

Отже, починаючи з зазначеної дати уповноважений орган мав об`єктивну можливість зібрати відповідні докази та скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення і саме з цієї дати, на думку суду, слід рахувати початок строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

З огляду на викладене, подальше збирання уповноваженою особою відділу Національного агенства з питань запобігання корупції доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 , як суб`єктом декларування, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та їх оцінка не змінює тієї обставини, що про вказане правопорушення спеціально уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції стало відомо не пізніше 08.09.2025, а тому саме цю дату слід вважати датою його виявлення.

Таким чином, на час розгляду судом справи відносно ОСОБА_1 за протоколами про адміністративне правопорушення №47-01/119/26 від 07.04.2026, №47-01/120/26 від 07.04.2026 за ст. 1 ст. 172-6 КУпАП закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що на час розгляду матеріалів в суді сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Разом з цим, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, у суду відсутні підстави зазначати в резолютивній частині постанови про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 38, ч. 1 ст. 172-6, ст. ст. 247, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя А.М. Гридасова