Рішення № 137847382, 30.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2026Справа № 910/15110/25

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"

про стягнення 32 058,48 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2025 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач, Товариство) звернувся до Господарського суду міста Києва в особі філії Відокремленого підрозділу "Еергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Філія) із позовом до Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення трьох процентів річних у розмірі 32 058,48 грн нарахованих за неналежне виконання умов договору від 28.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

23.12.2025 (сформовано 22.12.2025) Компанією до суду через систему «Електронний суд» був поданий відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

23.12.2025 Товариством через систему «Електронний суд» до суду була подана відповідь на відзив.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2022 між Акціонерним товариством "Енергетична компанія України" та Акціонерним товариством "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" був укладений договір про участь у балансуючій групі № ECU2810-22-BG/77-150-08-22-00795 (далі - договір). Додатковою угодою від 05.09.2023 № 2 внесені зміни до окремих положень договору.

Згідно з пунктом 2 договору сторони створили балансуючу групу - договірне об`єднання учасників ринку (далі - балансуюча група), в якому АТ «ЕКУ» визначено стороною, відповідальною за баланс (далі - СВБ), а АТ «НАЕК «Енергоатом» - учасником балансуючої групи (далі - Учасник).

Балансуюча група створена з метою досягнення максимально можливого рівня компенсації СВБ обсягів небалансів Учасника в сальдо небалансів балансуючої групи в кожному розрахунковому періоді в межах терміну дії цього договору.

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що на період участі в балансуючій групі та в межах дії Договору Учасник передав СВБ, а СВБ прийняла на себе, фінансову відповідальність Учасника за небаланси перед оператором системи передачі (далі - ОСП). СВБ зобов`язується повідомляти ОСП та виконувати погодинні графіки електричної енергії балансуючої групи відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії. СВБ зобов`язується нести фінансову відповідальність за небаланси балансуючої групи перед ОСП, а Учасник зобов`язується нести перед СВБ фінансову відповідальність виключно в обсязі вартості його небалансів електричної енергії як Учасника.

Відповідно до пункту 1.6 договору врегулюванням небалансів Учасника балансуючої групи є вчинення СВБ та Учасником правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з учасником БГ виключно в обсягах небалансів Учасника балансуючої групи за цінами та на умовах, визначених цим договором.

У розділі 5 договору з урахуванням додаткової угоди № 2 сторони погодили такий порядок розрахунків:

- у цілях цього договору Учасник має право відкрити рахунок ЕСКРОУ в банку з цільовим використанням коштів по цьому Договору, далі - рахунок ЕСКРОУ (пункт 5.1);

- Учасник має забезпечити виконання своїх зобов`язань за договором на користь СВБ у вигляді забезпечувального платежу, сума якого розраховується згідно з формулою, що наводиться.

Забезпечувальний платіж перераховується Учасником на рахунок СВБ.

Сума забезпечувального платежу підлягає перерахунку відповідно до пункту 5.4 договору.

СВБ має право використовувати кошти, отримані від Учасника в якості забезпечувального платежу, для надання СВБ ОСП фінансової гарантії виконання зобов`язань СВБ за договором з ОСП про врегулювання небалансів електричної енергії (пункт 5.2);

- договір з банком про рахунок ЕСКРОУ має передбачати право СВБ на безумовне договірне списання коштів протягом одного банківського дня з дня надходження повідомлення по клієнт-банку СВБ без погодження з Учасником з рахунку ЕСКРОУ на банківський рахунок СВБ для забезпечення своєчасної сплати СВБ рахунку ОСП за врегулювання небалансів Учасника (пункт 5.5);

- СВБ списує з рахунку ЕСКРОУ Учасника або використовує кошти, отримані на рахунок СВБ, необхідні для здійснення всіх платежів. Після проведення розрахунків СВБ з ОСП, за запитом Учасника СВБ надає дозвіл на зняття надлишкових коштів на рахунку ЕСКРОУ Учасника або повертає ці кошти, якщо вони були перераховані на рахунок СВБ, протягом двох банківських днів з дня отримання такого звернення (пункт 5.9).

Згідно з пунктом 6.3 договору якщо Учасник має заперечення/зауваження щодо даних комерційного обліку, що містяться у надісланому СВБ розрахунку, він надсилає оновлені дані на електронну пошту СВБ для перерахунку оптимізації небалансів. СВБ робить оновлений розрахунок з урахуванням заперечень/зауважень Учасника, надсилає його на електронну пошту Учасника, вказану у реквізитах договору, та, на основі такого оновленого розрахунку складає Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць.

31.07.2025 між сторонами підписано акт № 72025-24584661/ЕЕ купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за липень 2025 року за договором (далі - Акт).

Відповідно до пункту 7.1 договору після отримання від АР (Адміністратор розрахунків - НЕК «Укренерго») коригувального акту (далі - Коригувальний акт АР) та/або перерахунку небалансів учасників балансуючої групи на підставі даних комерційного обліку, які є в системі управління ринком, за версією 2 ММS, СВБ здійснює розрахунок врегулювання небалансів Учасника балансуючої групи за розрахунковий місяць (далі - Коригувальний акт Сторін).

Протягом 2-х робочих днів з дня отримання Коригувального акту АР СВБ направляє на електронну адресу Учасника, зазначену у реквізитах цього договору, підписаний Коригувальний акт Сторін (пункт 7.3 договору).

Згідно з пунктом 7.4 договору Учасник балансуючої групи підписує Коригувальний акт Сторін та направляє такий підписаний Коригувальний акт Сторін на електронну адресу СВБ, зазначену в реквізитах цього договору, протягом 2-х робочих днів з моменту отримання акту від СВБ.

До Акту було складено:

1) акт-корегування від 11.08.2025 № К-72025-24584661/ЕЕ (далі - Коригувальний акт), відповідно до якого:

- Учасник купив, а СВБ продав електричну енергію для врегулювання небалансів вартістю 11 157 057,46 грн (з ПДВ);

- Учасник продав, а СВБ купив електричну енергію для врегулювання небалансів вартістю 30 038 463,40 грн (з ПДВ).

2) акт-корегування (врегулювання) від 24.09.2025 № ВР/72025-24584661/ЕЕ до Коригувального акту (далі - Акт-корегування (врегулювання)), відповідно до якого:

- Учасник купив, а СВБ продав електричну енергію для врегулювання небалансів вартістю 11 156 728,92 грн (з ПДВ);

- Учасник продав, а СВБ купив електричну енергію для врегулювання небалансів вартістю 30 003 44,71 грн (з ПДВ).

Отже, остаточний розмір зобов`язань сторін за результатом врегулювання небалансів електричної енергії за липень 2025 року визначено саме Актом- корегування (врегулювання).

У пункті 7.5 Договору визначено, що вартість електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць, підлягає оплаті:

- Учасником - протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання Учасником коригувального акту на електронну адресу СВБ, зазначену в реквізитах цього договору;

- СВБ - протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання оплати від Учасника.

СВБ здійснює оплату на користь Учасника виключно після здійснення Учасником всіх належних платежів за договором на користь СВБ.

14.08.2025 АТ «НАЕК «Енергоатом» сплатило вартість електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за липень 2025 року шляхом здійснення АТ «ЕКУ» списання грошових коштів у розмірі 11 157 057,46 грн (відповідно до даних Коригувального акту) з рахунку ЕСКРОУ Учасника, що підтверджується копією виписки по рахунку АТ «Укрексімбанк» за 14.08.2025.

Таким чином, з 15.08.2025 розпочався перебіг строку, передбаченого пунктом 7.5 договору, для сплати СВБ вартості електричної енергії, придбаної нею для врегулювання небалансів за липень 2025 року. Враховуючи Акт-корегування (врегулювання), розмір зобов`язань з оплати АТ «ЕКУ» дорівнює 30 003 44,71 грн.

Оскільки АТ «ЕКУ» здійснило оплату вартості електричної енергії 01.09.2025 (копія виписки по рахунку АТ «Укрексімбанк» за 01.09.2025 № 17383), за твердженнями Товариства відповідач допустив порушення строків, визначених пунктом 7.5 договору, що зумовило нарахування позивачем 32 058,48 грн трьох процентів річних за період з 19.08.2025 по 31.08.2025.

З метою досудового врегулювання спору АТ «НАЕК «Енергоатом» скерувало АТ «ЕКУ» претензію від 08.09.2025 № 50-2982/07-01-вих з вимогою про сплату, зокрема, трьох процентів річних за допущене порушення строків оплати за договором.

10.11.2025 АТ «ЕКУ» надало відповідь на претензію № 2482/25, відмовивши у задоволенні вимог АТ «НАЕК «Енергоатом».

Наведені обставини стали підставою звернення із цим позовом до суду про стягнення з Компанії на користь позивача 32 058,48 грн трьох процентів річних за період з 19.08.2025 по 31.08.2025.

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на факт відсутності заборгованості перед Товариством за спірним договором з оплати послуг за липень 2025 року, а також посилаючись на те, що обов`язок оплати вартості електричної енергії у нього виник після підписання акту-корегування (врегулювання) від 24.09.2025.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказано судом вище, умовами пункту 7.5 договору сторонами був погоджений порядок розрахунків між сторонами, зокрема, що вартість електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць, підлягає оплаті:

- Учасником - протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання Учасником коригувального акту на електронну адресу СВБ, зазначену в реквізитах цього договору;

- СВБ - протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання оплати від Учасника.

СВБ здійснює оплату на користь Учасника виключно після здійснення Учасником всіх належних платежів за договором на користь СВБ.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що Учасник купив, а СВБ продав електричну енергію для врегулювання небалансів вартістю 11 156 728,92 грн (з ПДВ), Учасник продав, а СВБ купив електричну енергію для врегулювання небалансів вартістю 30 003 44,71 грн (з ПДВ), що засвідчено в акті-корегування від 11.08.2025 № К-72025-24584661/ЕЕ та акті-корегування (врегулювання) від 24.09.2025 № ВР/72025-24584661/ЕЕ. У межах даного спору сторонами не заперечується ані обсяги, ані вартість придбаної електричної енергії.

Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Позивачем на виконання умов договору 14.08.2025 АТ «НАЕК «Енергоатом» сплатило вартість електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за липень 2025 року шляхом здійснення АТ «ЕКУ» списання грошових коштів у розмірі 11 157 057,46 грн (відповідно до даних Коригувального акту від 11.08.2025).

Компанія, відповідно до умов договору, зобов`язана була здійснити оплату вартості електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за липень 2025 року протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання оплати від Учасника - тобто протягом 3-х (трьох) банківських днів з 15.08.2025.

З 01.04.2023 в Україні система переказів функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022, що означає - здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, не чекаючи ранку чи закінчення вихідних (четверта версія Системи електронних платежів НБУ - СЕП-4). Після запровадження СЕП-4 (після 01.04.2023), в Україні скасовано поняття "банківський день", тобто міжбанківські перекази можуть бути отримані навіть у вихідні чи святкові дні, ввечері та вночі. Попередня версія СЕП надсилала банківські платежі, здійснені ввечері, на ранок наступного дня, а у вихідні - в перший робочий день.

Водночас, за приписами частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, оскільки третій день виконання грошового зобов`язання відповідача припадає на 17.08.2025 (неділя), з урахуванням наведених приписів Цивільного кодексу України, граничний строк виконання Компанією обов`язку оплати вартості електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за липень 2025 року є таким, що настав 18.08.2025. Наведене спростовує доводи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову щодо строку виконання зобов`язання з оплати.

З представлених суду документів вбачається, що відповідачем здійснена оплата вартості електричної енергії, що була придбана для врегулювання небалансів за липень 2025 року 01.09.2025. Наведені обставини не заперечуються відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд відзначає, що розрахунок компенсаційних платежів був здійснений позивачем за кожним Актом з урахуванням строків оплати, проте допущено помилку у визначення початку прострочення виконання зобов`язання з оплати.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Тотожної правової позиції щодо правомірності застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України за порушення зобов`язання з виплати страхового відшкодування дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.02.2020 у справі №758/16044/16-ц та від 20.07.2020 у справі №910/14293/19.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення трьох процентів річних, зважаючи на імперативність приписів частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, дійшов висновку про правомірність стягнення з Компанії трьох процентів річних у розмірі 32 058,48 грн за період з 19.08.2025 по 31.08.2025.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову Товариства, а саме про стягнення трьох процентів річних у розмірі 32 058,48 грн за період з 19.08.2025 по 31.08.2025.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Еергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 32 058,48 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" (04070, Україна, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32984271) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна акціонерна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, Україна, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42041573) 32 058,48 грн три проценти річних та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ