№ 137847261, 25.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/19/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 Справа № 908/135/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват від 14.06.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват (вул. Василя Стуса, буд. 8-А, м. Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 42775590)

До відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення 253 797,14 грн.,

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа №908/135/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення 253 797,14 грн.

10.06.2026 Господарським судом Запорізької області проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №908/135/26, позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки №53-121-13-21-10588 від 19.08.2021 в сумі 151 173 (сто п`ятдесят одна тисяча сто сімдесят три) грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 16 165 (шістнадцять тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 16 грн., інфляційні втрати в сумі 55 912 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев`ять) грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено. Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2026р.

15.06.2026 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват надійшла заява від 14.06.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.06.2026, вказану заяву розподілено для розгляду судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 15.06.2026 судом прийнято заяву до розгляду. Розгляд заяви призначено на 25.06.2026 без повідомлення учасників справи. Запропоновано позивачу строк до призначеної дати направити на адреси суду та заявнику письмові пояснення по суті заяви, докази чого надати суду. Копії ухвали направлено учасникам справи до їх електронних кабінетів ЕСІКС.

17.06.2026р. відповідач надав до суду заперечення щодо заяви позивача від 14.06.2026р., в якій просить в відмовити у її задоволенні, зменшити розмір до 5000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення від 10.06.2026р. (повний текст рішення складено та підписано 22.06.2026), яка розглядалася судом в загальному позовному провадженні, частково задовольнивши позовні вимоги в мотивувальній частині рішення суд вказав, що згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з позовної заяви ТОВ «ТД «Доноват» просило суд позов задовольнити та надало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., а також попередній опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

25.06.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частину прийнятого додаткового рішення.

Розглянувши в порядку статті 244 ГПК України заяву ТОВ «Торговий дім «Доноват» від 14.06.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн., понесені під час розгляду справи №908/135/26.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповіді на відзив від 02.02.2026 позивач повідомив суд про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення у справі, тобто до закінчення судових дебатів у порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 ГПК України.

На підтвердження заявлених витрат позивачем подано договір про надання правової допомоги №150 від 13.01.2026, укладений з адвокатом Хілько А.В., яка брала участь у судових засіданнях у цій справі, ордер на надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 11.06.2026, детальний опис виконаних робіт, рахунок на оплату послуг та платіжну інструкцію №3360 від 14.01.2026 про сплату 8 000,00 грн.

З поданих доказів убачається, що предметом договору є надання позивачу професійної правничої допомоги у справі №908/135/26. Договором передбачено фіксований розмір гонорару без погодинного обчислення вартості послуг. Загальна вартість наданої правничої допомоги відповідно до акта приймання-передачі та детального опису робіт становить 12 000,00 грн., з яких 8 000,00 грн. фактично сплачено, а 4 000,00 грн. підлягають сплаті відповідно до умов договору.

Детальним описом робіт підтверджується, що адвокатом здійснено підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, додаткових письмових пояснень, а також представництво інтересів позивача під час судового розгляду. Повноваження адвоката підтверджуються ордером та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтями 124, 126, 129 ГПК України визначено порядок заявлення, підтвердження та розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Для їх розподілу сторона повинна надати договір про надання правничої допомоги, детальний опис виконаних адвокатом робіт та докази, що підтверджують вартість таких послуг, які сплачені або підлягають сплаті відповідно до умов договору.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги є домовленістю, за якою адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу, а клієнт оплатити її вартість. Відповідно до статті 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката, а порядок його визначення встановлюється договором сторін. Гонорар може визначатися у фіксованому розмірі або як погодинна оплата.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2020 у справі №910/4201/19 зазначив, що при встановленні сторонами фіксованого розміру гонорару його розмір не залежить від фактичної кількості часу, витраченого адвокатом на виконання доручення.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті відповідно до умов договору. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд застосовує критерії, визначені частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, а саме оцінює співмірність заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, ціною позову, значенням спору для сторін, а також перевіряє, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи та чи є вони обґрунтованими.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що суд не вправі довільно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу лише з мотивів незгоди з розміром погодженого сторонами гонорару. Таке зменшення можливе виключно за наявності належних доказів невідповідності заявлених витрат критеріям, визначеним частиною четвертою статті 126 ГПК України. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Частинами п`ятою та шостою статті 126 ГПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Водночас відповідно до правового висновку, викладеного у додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №916/1777/19, суд, вирішуючи питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, повинен перевірити належність, допустимість та достовірність поданих доказів, а також відповідність зазначеного у них обсягу наданої правничої допомоги матеріалам справи.

Оцінюючи подані позивачем докази відповідно до вимог статей 7379, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у справі №908/135/26, її обсяг та вартість.

Подані докази також підтверджують, що заявлені до відшкодування витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи та відповідають вимогам статей 123, 126 ГПК України щодо їх документального підтвердження.

Заперечуючи проти задоволення заяви, відповідач просив зменшити суму витрат до 5 000,00 грн., посилаючись на незначну складність спору, його розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, подання представником позивача аналогічних позовів, типовий характер процесуальних документів, відсутність необхідності у значних витратах часу, а також на статус відповідача як підприємства стратегічного значення.

Суд не приймає зазначені доводи з таких підстав.

Посилання відповідача на розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження спростовується матеріалами справи, оскільки ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026 справу №908/135/26 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Крім того, сама по собі процесуальна форма розгляду справи не визначає автоматично складність правничої допомоги та не свідчить про неспівмірність понесених витрат.

Не можуть бути підставою для зменшення витрат і доводи відповідача про подання представником позивача аналогічних позовів до цього ж відповідача. Наявність у адвоката досвіду ведення аналогічних спорів, використання усталеної правової позиції чи окремих типових процесуальних документів не звільняє його від обов`язку здійснити аналіз фактичних обставин конкретної справи, перевірити первинні документи, виконати відповідні розрахунки, сформувати доказову базу та забезпечити належне представництво інтересів клієнта у суді.

Доводи відповідача щодо відсутності окремих процесуальних документів також не знайшли свого підтвердження. Матеріали справи містять відповідь позивача на відзив, а подальше процесуальне супроводження справи підтверджується наявними у справі процесуальними документами та матеріалами судового провадження.

При цьому суд враховує, що професійна правнича допомога не обмежується виключно підготовкою процесуальних документів, які були подані до суду. До її змісту належать також аналіз матеріалів справи, правове консультування клієнта, підготовка правової позиції, опрацювання процесуальних документів іншої сторони, участь у судових засіданнях та інші дії, необхідні для належного представництва інтересів клієнта. Сам по собі факт неподання окремого процесуального документа не свідчить про відсутність відповідної роботи адвоката.

Підписаний сторонами акт приймання-передачі підтверджує прийняття клієнтом наданих адвокатом послуг без зауважень щодо їх обсягу та вартості. При цьому процесуальний закон вимагає від учасника справи підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, але не обґрунтування часу, витраченого адвокатом на виконання кожної окремої дії, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18.

Не приймаються судом і доводи відповідача щодо стратегічного значення підприємства, необхідності забезпечення стабільності енергетичної системи та недопустимості покладення на нього значних судових витрат.

Частинами четвертою статті 126 та п`ятою статті 129 ГПК України визначено вичерпні критерії, які враховуються судом під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Статус учасника справи як суб`єкта державного сектору економіки, його стратегічне значення або фінансовий стан до таких критеріїв не належать.

Посилання відповідача на можливість безпідставного збагачення позивача також є безпідставними.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо погодженого сторонами розміру гонорару можливе лише за умови доведення його невідповідності критеріям, визначеним частиною четвертою статті 126 ГПК України. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

У цій справі сторони договору погодили фіксований розмір гонорару. Відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що заявлена до відшкодування сума не відповідає фактичному обсягу наданої правничої допомоги або є неспівмірною критеріям, визначеним процесуальним законом.

Сама лише незгода відповідача з погодженим сторонами розміром гонорару не є достатньою правовою підставою для його зменшення.

Оцінюючи співмірність заявлених витрат, суд враховує предмет спору, ціну позову, характер спірних правовідносин, обсяг підготовлених адвокатом процесуальних документів, участь представника у судовому розгляді, а також те, що заявлена сума витрат становить 12 000,00 грн., або 4,73 % від ціни позову, яка складала 253 797,14 грн.

Відповідач не спростував реальності та необхідності заявлених витрат, не надав належних доказів їх неспівмірності та не подав обґрунтованого контррозрахунку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є реальним, необхідним, документально підтвердженим, співмірним зі складністю справи, обсягом наданої професійної правничої допомоги та відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 126 і частиною п`ятою статті 129 ГПК України.

Водночас рішенням Господарського суду Запорізької області позов задоволено частково. Частка задоволених позовних вимог становить 87,96 %, у зв`язку з чим відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із заявлених та визнаних судом обґрунтованими витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн. стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10 555,71 грн.

За приписами статей 13, 73 78, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює подані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку в їх сукупності.

Суд зазначає, що процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт надання професійної правничої допомоги, її обсяг та вартість, а відповідач не довів наявності передбачених частинами п`ятою, шостою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України підстав для зменшення заявлених до відшкодування витрат. У зв`язку з частковим задоволенням позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 555,71 грн. В іншій частині заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват від 14.06.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Прийняти додаткове рішення та стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват (вул. Василя Стуса, буд. 8-А, м. Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 42775590) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10555 (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 71 коп. Видати наказ після набрання додатковим рішенням чинності.

3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 30.06.2026.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 3 та 5 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.