Ухвала суду № 137847141, 18.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6526/26

Провадження №: 1-кс/755/2686/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на корпоративні права ТОВ «Ангар 13 (код ЄДРПОУ 45644358), а саме: частку, що складає 100 % статутного капіталу ТОВ «Ангар 13 (код ЄДРПОУ 45644358), яка належить ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026102040000044 від 05.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

за участю учасників процесу:

прокурора: ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, у рамках кримінального провадження, у зв`язку з здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин визначених ст.ст. 2, 91 КПК України при наявності на передумов визначених ст.ст. 132, 170 того ж Кодексу.

Клопотання мотивовано тим, що група осіб за грошову винагороду здійснює незаконне перенаправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України поза пунктами пропуску.

В порядку ст.40 КПК України оперативному підрозділу УСР у м. Києві ДСР НПУ надано доручення щодо встановлення причетних осіб та документування здійснення протиправної діяльності.

Так, у ході виконання доручення оперативними співробітниками УСР у м. Києві ДСР НПУ за результатами проведених заходів встановлено, що до організації та безпосереднього вчинення вказаного кримінального правопорушення, причетний:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , уродженець м. Бориспіль, Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , використовує автомобіль LAND ROVER DISCOVERY, VIN НОМЕР_2 , чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

08.05.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

08.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Під час проведення досудового розслідування установлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було встановлено, що засновником (учасником) юридичної особи ТОВ «Ангар 13», ідентифікаційний код юридичної особи 45644358, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04078, місто Київ, просп. Нарбута Георгія, будинок 3а, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100%, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 1010351020000008284 є громадянин ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачено покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з конфіскацією майна.

Отже, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 332 КК України та ч. 5 ст. 170 КПК України є достатні підстави вважати, що суд, може призначити покарання підозрюваному ОСОБА_4 у виді конфіскації майна, а тому у органу досудового розслідування наразі наявні підстави для накладення арешту на корпоративні права ТОВ «Ангар 13» (код ЄДРПОУ 45644358), у вигляді частки, що складає 100 % статутного капіталу ТОВ «Ангар 13 (код ЄДРПОУ 45644358), яка належить ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Прокурор в судовому засідання клопотання підтримав, зазначивши, що арешт на корпоративні права підозрюваного необхідно накласти з метою забезпечення такого виду покарання, як конфіскація, оскільки санкція ч.3 ст. 332 КК України, передбачає такий вид покарання.

Володілець майна про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, в судове засідання не з`явився. Проте його неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Дослідивши матеріали клопотання слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026102040000044 від 05.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що приблизно на початку 2026 року, більш точного часу встановити не представилось можливим, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення за рахунок вчинення злочинів у сфері недоторканості державних кордонів, шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон, керівництва такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, з корисливих мотивів.

З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, достовірно знаючи, що 24 лютого 2022 Указом Президента України № 64/2022 на підставі пропозиції РНБО України, у зв`язку з військовою агресією рф по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, строком на 30 діб та вказаний вище Указ 24 лютого 2022 року затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ», який в подальшому неодноразово продовжувався та є діючим і до тепер, у зв`язку з чим в Україні діють обмеження на виїзд за кордон для чоловіків призовного віку, діючи умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, маючи намір на отримання незаконного доходу, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, на початку 2026 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 20 квітня 2026 року, з метою підшукування осіб, які мають намір незаконно перетнути державний кордон, ОСОБА_4 вирішив організувати незаконне переправлення осіб з України через державний кордон та сприяти його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, з корисливих мотивів.

В подальшому, 20 квітня 2026 року, ОСОБА_4 під час телефонної розмови в месенджері «Signal» з нік неймом « ОСОБА_6 », запропонував особі, яка погодилась на конфіденційне співробітництво, - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , організувати незаконне переправлення останнього через державний кордон України до невизначеної країни Європейського Союзу за грошову винагороду в розмірі 25 000 доларів США.

Після чого, 29 квітня 2026 року, в період часу з 16 год 02 хв по 17 год 07 хв за адресою: м. Київ, проспект Георгія Нарбута (Визволителів), буд. 3-А на території СТО «Ангар», ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , про організований для останнього незаконний перетин державного кордону України.

З цією метою, ОСОБА_4 , діючи з корисливим мотивом, підшукав невстановлених осіб, які мають змогу зробити фіктивні медичні документи для отримання 2-ої групи інвалідності ОСОБА_7 , тим самим створив умови для незаконного переправлення останнього через державний кордон України. Шляхом надання відповідних засобів та усунення перешкод для перетину державного кордону.

Після цього, ОСОБА_4 надав вказівки ОСОБА_7 передати йому наявні медичні документи, копію паспорта та ідентифікаційний код, для виготовлення фіктивних документів про наявність у ОСОБА_7 другої групи інвалідності, що забезпечить подальше незаконне переправлення через державний кордон України, за грошову винагороду у розмірі 25 000 доларів США, тобто вчинення злочину з корисливих мотивів.

Окрім того, ОСОБА_4 надав поради щодо результативного незаконного перетину державного кордону з підробленими документами, які полягали в інструктажі з приводу можливого опитування службовими особами Держприкордонслужби з приводу інвалідності, а саме необхідності вивчити лікувальні заклади, у яких ОСОБА_7 проходив лікування з приводу отримання інвалідності, точний діагноз, симптоми хвороби.

В подальшому, 08 травня 2026 року ОСОБА_4 о 14 годині 20 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, з корисливих мотивів, перебуваючи, за адресою: м. Київ, проспект Георгія Нарбута (Визволителів), 3А, висунув вимогу ОСОБА_7 надати грошові кошти в сумі 25 000 доларів США, після чого отримав від ОСОБА_7 обумовлену грошову винагороду (спеціальні імітаційні засоби), що згідно з офіційним курсом Національного банку України, станом на 08 травня 2026 року становить (по курсу НБУ - 43,8217) 1 095 542 грн 50 коп., за організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, сприянні його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів для отримання 2-ої групи інвалідності ОСОБА_7 з метою подальшого незаконного перетину останнім державного кордону України.

Таким чином, ОСОБА_4 , використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, здійснив організацію незаконного переправлення через державний кордон Україна громадянина ОСОБА_7 сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, з корисливих мотивів.

08 травня 2026 року ОСОБА_4 було затримано за підозрою у вчинення злочину на підставі статті 208 КПК України.

08 травня 2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 КК України.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Так, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Так, слідчий в своєму клопотанні та прокурор безпосередньо в судовому засіданні посилаються, як на правову підставу арешту майна, а саме - частки, що складає 100 % статутного капіталу ТОВ «Ангар 13» (код ЄДРПОУ 45644358), яка належить ОСОБА_4 , з метою забезпечення такого виду покарання, як конфіскація, оскільки санкція ч.3 ст. 332 КК України, передбачає такий вид покарання.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що корпоративні права TOB «Ангар 13» є предметом, доказом злочинів, засобом чи знаряддям їх вчинення, набуті злочинним шляхом чи використовувалось під час вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту, чи були об`єктом кримінально протиправних дій слідством не здобуто.

Окрім цього, посилання прокурора на те, що арешт необхідний з метою забезпечення конфіскації майна, спростовується наступним.

Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути застосований лише до підозрюваного чи юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Всупереч зазначеному вище, власник майна, про арешт якого заявляє клопотання прокурор - ТОВ - не є юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №42026102040000044 від 05.03.2026 р., чи у будь-якому іншому.

Окрім цього, частка, що складає 100 % статутного капіталу ТОВ «Ангар 13» (код ЄДРПОУ 45644358), яка належить ОСОБА_4 - становить 1000 гривень.

Суд ставить під сумнів легітимність мети накладення арешту на статутний капітал в 1000 гривень, що фактично є символічною сумою, однак може фактично зупинити роботу товариства.

Крім того, органом досудового розслідування не вжито заходів для встановлено наявності у підозрюваного іншого цінного рухомого або нерухомого майна, до якого в подальшому може застосуватися такий вид покарання як конфіскація майна, що передбачена санкцією кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_4 .

Отже, всупереч доводам прокурора, фактичні обставини свідчать про те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт, і при вказаних обставинах явно порушуватиметься справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням кримінального провадження.

В даному випадку при дослідженні матеріалів клопотання та доданих до нього доказів, слідчим суддею не встановлено та стороною обвинувачення не доведено наявність обставин, які б свідчили про підстави для арешту майна, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про необхідність залишити подане клопотання без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-174, 309, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на корпоративні права ТОВ «Ангар 13 (код ЄДРПОУ 45644358), а саме: частку, що складає 100 % статутного капіталу ТОВ «Ангар 13 (код ЄДРПОУ 45644358), яка належить ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026102040000044 від 05.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 22.06.2026 року о 17 год. 00 хв.

Слідчий суддя: