Рішення № 137846822, 12.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22835/25

провадження № 2/753/1812/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Лінкевич О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Оранта», в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь суму страхового відшкодування у розмірі 320 000 грн та пеню в розмірі 24 732,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_3 28.04.2024 о 18.17 год., керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по території Миколаївського району Миколаївської області перед початком виконання маневру, розвороту ліворуч не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почала маневр розвороту ліворуч з узбіччя та виїхала на протилежну смугу, де допустила зіткнення з мотоциклом «Yamaha FZ-6S», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, останній від отриманих травм помер на місці. Вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 17.12.2024 у справі №469/1016/24, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17.07.2025 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заподіяних кримінальним правопорушенням майнової шкоди та моральної шкоди задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в розмірі 85 283,37 грн. та в рахунок моральної шкоди - 2 000 000 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 320 000 грн. 12.05.2025 ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак відповіді не надходило, тому 20.08.2025 повторно подала заяву про виплату страхового відшкодування та стягнення пені. 03.09.2025 отримала відповідь від ПАТ «НАСК «Оранта» про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 17.12.2024 виплату моральної шкоди та витрат на поховання покладено на винну особу ОСОБА_3 . Вважаючи відмову у виплаті страхового незаконною звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути зазначені суми із відповідача на її користь.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025, головуючим суддею у справі визначено Лужецьку О.Р.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 07.11.2025 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

У листопаді 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 17.12.2024 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням в розмірі 85 283,37 грн. та моральну шкоду - 2 000 000 грн.

У травні 2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що право на відшкодування завданої шкоди виникає у потерпілого з моменту завдання такої шкоди, та особа, яка вимагає відшкодування такої шкоди на власний розсуд може звернутись із заявою як безпосередньо до страховика, так і безпосередньо до суду. Крім того, відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував наявність непереборної сили, або умислу потерпілого, а відтак страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, у зв`язку із настанням страхового випадку, який стався за участі забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якого заподіяно смерть потерпілого.

У грудні 2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача вказував на те, що цивільна відповідальність винної особи не замінює страхової, а страхова не є додатковою чи факультативною формою компенсації. Страхування відповідальності існує саме для того, щоб потерпіла особа отримала належну компенсацію незалежно від платоспроможності винуватця, а винуватець в свою чергу, не ніс надмірного фінансового тягаря.

Ухвалою суду від 15.01.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 28.04.2024 о 18.17 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по території Миколаївського району Миколаївської області, перед початком виконання маневру, розвороту ліворуч не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почала маневр розвороту ліворуч з узбіччя та виїхала на протилежну смугу, де допустила зіткнення з мотоциклом «Yamaha FZ-6S», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, останній від отриманих травм помер на місці.

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 30.04.2024 року, виданим Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) підтверджується, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 від 17.01.2020 року, виданим виконавчим комітетом Довгопристанської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, підтверджується, що ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 17.12.2024 у справі №469/1016/24, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17.07.2025 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заподіяних кримінальним правопорушенням майнової шкоди та моральної шкоди задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в розмірі 85 283,37 грн. та в рахунок моральної шкоди - 2 000 000 грн.

На момент вчинення зазначеної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу № АТ/5240648, який був чинним на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 28.04.2024, розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 320 000 грн.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV в редакції, яка була чинною на момент вчинення кримінального правопорушення.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону № 1961-IV визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону № 1961-IV. Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Отже, страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

За змістом ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

За приписами ч. 6 ст. 55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом (п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України).

Ця шкода, зокрема, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 127 КПК України), якщо його пред`явлено до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 128 КПК України).

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, з`ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, в редакції, яка була чинною на момент вчинення кримінального правопорушення (далі Закон № 1961-IV), тобто виникнення страхового випадку, було визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, враховуючи, що потерпіла (дружина загиблого) пред`явила цивільний позов до обвинуваченого суд, крім вимог кримінального процесуального закону, керується також вимогами вказаного спеціального закону у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Потерпілим у значенні Закону № 1961-IV є юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу (п. 1.3 ст. 1).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п.п. 9.1, 9.4 ст. 9 Закону № 1961-IV).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст. 23.1 Закону № 1961-IV), у разі чого страховик відповідно до ст. 27 вказаного Закону відшкодовує:

- шкоду, заподіяну смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;

- моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;

- особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Водночас за приписами ст. 27.5 Закону № 1961-IV загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2024 року (справа № 519/1079/21, провадження № 51-7055 км 23), а також у постанові від 20 вересня 2024 року (справа № 456/2653/23, провадження № 61-7558св24).

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77 - 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

З метою гарантування правової визначеності щодо застосування інституту цивільного позову у кримінальному провадженні та з метою забезпечення єдності та сталості відповідної судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року вважала, що положення ч. 1 ст. 128 КПК України щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної або юридичної), яка за законом виконує обов`язок з відшкодування шкоди, завданої підозрюваним (обвинуваченим чи неосудною особою).

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати страхового відшкодування, через наявність вироку від 17.12.2024 по справі № 469/1016/24, відповідно до якого було задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до винної особи ОСОБА_3 , оскільки стягнення з винуватця ДТП моральної шкоди та витрат на поховання на користь позивача не звільняє страховика від обов`язку відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання на користь таких осіб на підставі, в порядку і в межах, визначених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.03.2025 у справі № 214/3305/23.

Суд звертає увагу на те, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 320 000 грн. слід зазначити наступне.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст. 23.1 Закону № 1961-IV), у разі чого страховик відповідно до ст. 27 вказаного Закону відшкодовує:

- шкоду, заподіяну смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;

- моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;

- особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 27.4. страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Оскільки страховий випадок настав 28.04.2024, суд виходить з того, що для розрахунку виплат необхідно використовувати мінімальну заробітну плату, встановлену на 2024 рік згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", яка складає розмір 7100 грн.

Розмір витрат понесених позивачем на поховання ОСОБА_4 підтверджується матеріалами справи, зокрема, товарним чеком на суму 7 600 грн.

Оскільки матеріалами справи доведено, що позивач є дружиною ОСОБА_4 , згаданий автомобіль на час вчинення ДТП застрахований відповідачем, копія товарного чеку на суму 7 600 грн. щодо витрат на поховання наявна у матеріалах справи, позивач має беззаперечне право на отримання страхової виплати та на погашення витрат з поховання.

Крім цього, позивачу безсумнівно завдано моральну шкоду внаслідок раптової трагічної смерті чоловіка, а тому, враховуючи характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач у зв`язку з втратою найближчого родича розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди у сумі 85 200 грн. (7100 грн. *12) відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на час настання події), підлягає до відшкодування страховиком в межах суми ліміту відповідальності.

Наведені суми відшкодування не перевищують ліміт відповідальності страховика.

Відповідно до п. 36.5 Закону № 1961-IV, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Вбачається, що 12.05.2025 року ПАТ «НАСК «Оранта» отримало заяву про страхове відшкодування. У вказаній заяві просилося виконати зобов`язання за договором обов`язкового страхування, а саме в розмірі страхового відшкодування, однак в порушення вимог ст.36 Закону страховик направив письмову відмову (лист № 09-02-22/8722).

Отже, установлені у справі обставини дають підстави для висновку про те, що відповідач з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати допустив прострочення виконання цього зобов`язання.

Подвійна облікова ставка НБК у період з липня по жовтень 2025 року становить 31% річних, кількість днів прострочення - 91 днів. (з 22.07.2025 по 20.10.2025).

Розмір пені становить: 92 800 грн.*31%/365 *91днів = 7 172 грн.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 7 172 грн.

Суд зазначає, що інші наведені стороною відповідача доводи в обґрунтування заперечень на позовні вимоги не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, заперечення відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак суд вважає позовні вимоги законними та такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 4-5, 12-13, 133, 137, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі - 92 800 грн., з яких витрати на поховання в розмірі 7 600 грн., моральна шкода в розмірі 85 200 грн. та пеня в розмірі 7 172 грн., а всього 99 972 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ЄДРПОУ 00034186, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д.

Повне рішення складено 01.07.2026

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА