Рішення № 137846452, 23.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Cправа № 902/511/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати", 89442, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Нижнє Солотвино, будинок 55А, корпус 55А, ідентифікаційний код юридичної особи 41153752

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс", 21009, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Стеценка, будинок 57, ідентифікаційний код юридичної особи 44796564

про стягнення 1 535 340,41 гривень

за участю:

від позивача - адвокат Горінецький О.Й. згідно ордеру

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 20.04.2026 надійшла позовна заява № б/н від 17.04.2026 (вх. № 566/26 від 20.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" про стягнення за договором поставки №52-24 від 01.03.2024 року 1 166 053,92 гривень заборгованості за поставлений товар за договором, 252 681,10 гривень пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 116 605,39 гривень штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості за договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 27.04.2026 суд постановив позовну заяву № б/н від 17.04.2026 (вх. № 566/26 від 20.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

28.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків № б/н від 28.04.2026 (вх. № 01-30/4158/26 від 28.04.2026) з додатками.

Ухвалою від 28.04.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/511/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.05.2026 року о 09:30 год.

Ухвалою від 26.05.2026 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/511/26, призначено справу № 902/511/26 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 23.06.2026 року о 10:00 год.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений ухвалою суду від 26.05.2026, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.

Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення у справі та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без його проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" про стягнення за договором поставки №52-24 від 01.03.2024 року 1 166 053,92 гривень заборгованості за поставлений товар за договором, 252 681,10 гривень пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 116 605,39 гривень штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості за договором.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" як покупцем укладено договір поставки №52-24, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу товар, зокрема за період з 28 травня 2025 року по 29 вересня 2025 року, що підтверджується видатковими накладними, проте відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на день подання позову до суду утворилась заборгованість у розмірі 1 166 053,92 гривень.

Позивач зазначив, що 03 квітня 2026 року відповідачу було надіслано засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення претензію - досудову вимогу про сплату заборгованості за договором поставки №52-24 від 1 березня 2024 року, проте станом на дату звернення до суду з позовною заявою, відповіді / коштів від відповідача не надходило.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 1 166 053,92 гривень основного боргу та нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання 252 681,10 гривень пені та 116 605,39 гривень штрафу.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

01 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №52-24 (далі - договір) (т. 1 а.с. 6-8).

Згідно пунктів 1.1., 1.2. договору постачальник зобов`язується за замовленням покупця поставляти покупцю воду мінеральну природну лікувально-столову "КРАЙНА" під брендуванням покупця "Aqua Ма", іменовану надалі "товар/продукція", відповідно до специфікації, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати даний товар в асортименті, кількості та за цінами, визначені відповідно до умов цього договору.

Найменування та асортимент товару, що поставляється по даному договору, зазначається у видаткових накладних, які являються невід`ємною частиною даного договору.

За змістом пункту 2.1. договору об`єм замовлення, асортимент, вартість кожної партії товару узгоджується сторонами і зазначаються у рахунку на оплату, який являється невід`ємною частиною даного договору.

Сторони дійшли згоди, що об`єм замовлення 1 (однієї) партії не може бути меншим ніж кількість товару, яка є еквівалентною палетним нормам, в асортименті.

Сторони дійшли згоди щодо того, що заявка на виготовлення продукції подається до кожного 25-го числа календарного місяця, який передує місяцю відвантаження із вказуванням бажаної декади відвантаження.

Сторони дійшли згоди, що замовлення на поставку готової продукції повинно бути подано покупцем в електронному (електронна пошта) /телефонному порядку попередньо за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати поставки, не пізніше 12:00.

Поставки відбуваються протягом погодженого сторонами строку після затвердження замовлення. Графік поставок/відвантаження має бути складений таким чином, щоб він враховував виробничі можливості постачальника та рівномірно покривав та включав в себе поставки партій товару.

Відповідно до пункту 2.5. договору строк поставки вказаний у специфікації до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

За умовами пунктів 3.1, 3.2. договору ціна за одиницю товару визначається в специфікації до договору та вказується в рахунку на оплату, який передається покупцю разом з товаром для оплати. Ціна товару включає в себе вартість доставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінювати ціни на товар, повідомивши про це покупця за 14 календарних днів до дня вступу їх в дію та обгрунтувати таку зміну. Нова ціна вступає у дію з моменту письмовою попередження.

Порядок оплати вказується у специфікації до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.4. договору визначено, що у разі збільшення офіційного курсу долару США, встановленого НБУ, по відношенню до гривні протягом дії даного договору, відносно офіційного курсу долару США, встановленого НБУ по відношенню до гривні, який існував на день підписання даного договору, більше ніж на 5 (п`ять) відсотків, ціни за одиницю фасованої мінеральної води підлягають відповідному перегляду та пропорційному збільшенню.

У разі перегляду та пропорційному збільшенню цін, залишок по оплаті товару за відповідною накладною не перераховується. Покупець здійснює оплату товару за цінами згідно накладної, наданої постачальником при поставці товару відповідно до п. 3.2. цього договору. Нові ціни вступають у дію в порядку, визначеному в п. 3.1. договору.

Згідно пункту 5.3. договору у випадку порушення строків оплати замовлення згідно п. 3.2. даного договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості по оплаті за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати замовлення згідно п. 3.2. даного договору понад 10 (десять) календарних днів, покупець додатково зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості по оплаті поставленого товару. Також постачальник: залишає за собою право призупинити поставку, до моменту повного погашення простроченої дебіторської заборгованості.

За умовами пункту 8.4. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до "31" грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до повного виконання прийнятих зобов`язань. У випадку відсутності у сторін зауважень до змісту договору за місяць до завершення його дії, даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Відповідно до пункту 8.6. договору всі додатки до даного договору являються його невід`ємною частиною.

01 березня 2024 року сторонами договору було погоджено та підписано специфікацію № 1 (додаток 1 до договору), якою погоджено асортимент товару його кількість та вартість, умови та строки поставки, а також строки оплати (т. 1 а.с. 8).

Договір, додаток до договору спільно підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких скріплені печатками сторін.

22.04.2024 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки №52-24 від 01.03.2024 р., за умовами якої сторони узгодили оновлені ціни на продукцію та погодили викласти Додаток №1 до договору поставки №52-24 від 01.03.2024 р. у новій редакції специфікації № 2 (т. 1 а.с. 8 (зворот) - 9).

13 червня 2025 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки №52-24 від 01.03.2024 р., за умовами якої сторони узгодили оновлені ціни на продукцію, які виклали у пункті 1 цієї додаткової угоди.

Згідно пункту 2 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що ціни зазначені в п.1 починають діяти з 01.07.2025 року.

Договір, специфікацію до договору та додаткові угоди підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору, позивачем у період з 28 травня 2025 року по 29 вересня 2025 року на підставі видаткових накладних № 807 від 28.05.2025, № 470 від 16 червня 2025, № 540 від 19 червня 2025, № 839 від 26 червня 2025, № 1001 від 30 липня 2025, № 780 від 29 вересня 2025 поставлено, а відповідачем прийнято товар - воду мінеральну природну лікувально-столову ТМ "КРАЙНА" та під брендуванням Покупця "Aqua Ma" на загальну суму 1 185 397,92 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 11-13, 13 зворот).

Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень та заперечень.

Як убачається із платіжних інструкцій, банківської виписки та акту звірки взаємних розрахунків за період з 26.03.2024 по 31.12.2025 всього позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 3232222,56 гривень, за поставлений позивачем товар відповідач розрахувався/здійснив повернення товару на суму 2066168,64 гривень (т. 1 а.с. 10, 14-27).

Доказів оплати вартості поставленого позивачем відповідачу, зокрема за видатковою накладною № 807 від 28.05.2025 на суму 150 000,00 гривень, за видатковою накладною № 470 від 16 червня 2025 на суму 212 284,80 гривень, за видатковою накладною № 540 від 19 червня 2025 на суму 169 344,00 гривень, за видатковою накладною № 839 від 26 червня 2025 на суму 207 144,00 гривень, за видатковою накладною № 1001 від 30 липня 2025 на суму 198 563,04 гривень, за видатковою накладною № 780 від 29 вересня 2025 на суму 228 718,08 гривень матеріали справи не містять.

Згідно акту звірки підписаного сторонами загальна сума заборгованості за поставлений товар, у тому числі за період з 28 травня 2025 року по 29 вересня 2025 року становить 1 166 053,92 гривень (т. 1 а.с. 10, 46).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку по таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №52-24 від 01.03.2024 року у розмірі 1 166 053,92 гривень основного боргу за поставлений товар, 252 681,10 гривень пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 116 605,39 гривень штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості за договором.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Судом установлено, що на підставі видаткових накладних № 807 від 28.05.2025, № 470 від 16 червня 2025, № 540 від 19 червня 2025, № 839 від 26 червня 2025, № 1001 від 30 липня 2025, № 780 від 29 вересня 2025 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар - воду мінеральну природну лікувально-столову ТМ "КРАЙНА" та під брендуванням Покупця "Aqua Ma" на загальну суму 1 185 397,92 гривень з ПДВ.

Відповідач щодо наведених у позові обставин не заперечив та їх не спростував.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5 специфікації № 2 від 22 квітня 2024 року визначено, що покупець здійснює 100% оплату товару впродовж 21 календарного дня з дня поставки товару покупцю.

Згідно платіжних інструкцій, банківської виписки та акту звірки взаємних розрахунків відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару. Натомість станом на день подання позову до суду та розгляду справи № 902/511/26 у суді доказів оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару, зокрема за видатковою накладною № 807 від 28.05.2025 на суму 150 000,00 гривень, за видатковою накладною № 470 від 16 червня 2025 на суму 212 284,80 гривень, за видатковою накладною № 540 від 19 червня 2025 на суму 169 344,00 гривень, за видатковою накладною № 839 від 26 червня 2025 на суму 207 144,00 гривень, за видатковою накладною № 1001 від 30 липня 2025 на суму 198 563,04 гривень, за видатковою накладною № 780 від 29 вересня 2025 на суму 228 718,08 гривень матеріали справи не містять.

Згідно акту звірки підписаного сторонами загальна сума заборгованості за поставлений товар, утому числі за період з з 28 травня 2025 року по 29 вересня 2025 року становить 1 166 053,92 гривень (т. 1 а.с. 10, 46).

Відповідно до статті 559 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, унаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Cудом установлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 1 166 053,92 гривень.

Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Приймаючи до уваги, що належними та допустимими доказами підтверджено суму основного боргу у розмірі 1 166 053,92 гривень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 166 053,92 гривень основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 252 681,10 гривень пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 116 605,39 гривень штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу суд враховує таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України (у редакції чинній на час укладення договору) передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини 4 статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 господарський суд з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

За змістом статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок за поставлений товар за договором відповідно до положень пункту 5 специфікації № 2 від 22 квітня 2024 року та положень статей 252, 253, 254 ЦК України мав бути здійснений впродовж 21 календарного дня з дня поставки товару покупцю, за видатковою накладною № 807 від 28.05.2025, зокрема на суму 150 000,00 гривень - до 18.06.2025, за видатковою накладною № 470 від 16 червня 2025 на суму 212 284,80 гривень - до 08.07.2025, за видатковою накладною № 540 від 19 червня 2025 на суму 169 344,00 гривень - до 10.07.2025, за видатковою накладною № 839 від 26 червня 2025 на суму 207 144,00 гривень - до 17.07.2025, за видатковою накладною № 1001 від 30 липня 2025 на суму 198 563,04 гривень - до 20.08.2025, за видатковою накладною № 780 від 29 вересня 2025 на суму 228 718,08 гривень - до 20.10.2025.

Таким чином, прострочення з виконання зобов`язання з оплати поставленого товару виникло згідно з видатковою накладною № 807 від 28.05.2025, зокрема на суму 150 000,00 гривень - з 19.06.2025, за видатковою накладною № 470 від 16 червня 2025 на суму 212 284,80 гривень - з 09.07.2025, за видатковою накладною № 540 від 19 червня 2025 на суму 169 344,00 гривень - з 11.07.2025, за видатковою накладною № 839 від 26 червня 2025 на суму 207 144,00 гривень - з 18.07.2025, за видатковою накладною № 1001 від 30 липня 2025 на суму 198 563,04 гривень - з 21.08.2025, за видатковою накладною № 780 від 29 вересня 2025 на суму 228 718,08 гривень - з 21.10.2025.

Разом з тим, як станом на вказані дати так і станом на день подання позову та розгляду справи судом зобов`язання з оплати товару за цими видатковими накладними на загальну суму 1166053,92 гривень відповідачем не були виконані.

Положеннями пункту 5.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати замовлення згідно п. 3.2. даного договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості по оплаті за кожний день прострочення платежу.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Як убачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на залишок суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 252 681,10 гривень.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України (у редакції чинній на час укладення договору) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18) (пункт 83).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункти 91-93).

За умовами пункту 5.3. договору сторонами не погоджено більш тривалий, ніж визначений частиною 6 статті 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, тому у спірних правовідносинах перебіг строку нарахування пені починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Нарахування пені здійснено позивачем поза межами визначеного частиною 6 статті 232 ГК України шестимісячного строку.

Здійснивши перерахунок пені за визначений позивачем період та у межах визначеного частиною 6 статті 232 ГК України шестимісячного строку, суд дійшов висновку, що сума нарахованої пені становить 181 119,45 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 181 119,45 гривень, у задоволенні решти вимог про стягнення пені в сумі 71 561,65 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення 116 605,39 гривень штрафу, нарахованих відповідно до пункту 5.4. договору.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати замовлення згідно п. 3.2. даного договору понад 10 (десять) календарних днів, покупець додатково зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості по оплаті поставленого товару.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання понад 10 (десять) календарних днів, вимога про стягнення штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості по оплаті поставленого товару відповідає положенням договору та заявлена правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що сума штрафу нарахована правильно, отже позовні вимоги про стягнення 116 605,39 гривень штрафу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1 166 053,92 гривень основного боргу за поставлений товар, 181 119,45 гривень пені, 116 605,39 гривень штрафу, у задоволенні решти вимог про стягнення 71 561,65 гривень пені слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 10556 від 16.04.2026 сплачено судовий збір у розмірі 18 424,08 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, витрати по сплаті судового збору у сумі 17565,52 гривень покладаються на відповідача, витрати по сплаті судового збору у сумі 858,56 гривень покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" (21009, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Стеценка, будинок 57, ідентифікаційний код юридичної особи 44796564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" (89442, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Нижнє Солотвино, будинок 55А, корпус 55А; ідентифікаційний код юридичної особи 41153752; р/р НОМЕР_1 в АТ "Таскомбанк", МФО 339500) 1166053,92 гривень основного боргу за поставлений товар, 181119,45 гривень пені, 116605,39 гривень штрафу та 17565,52 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 71561,65 гривень пені - відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,56 гривень покласти на позивача.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 01 липня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.