Рішення № 137845432, 30.06.2026, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/952/26

Провадження № 2-о/710/47/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережна Н.П.,

за участі секретаря судового засідання Слободяник І.В.,

представника заявника адвоката Різник В.П.

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю із спадкодавцем,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Короткий зміст вимог.

До Шполянського районного суду Черкаської області надійшла заява від адвоката Різник Вікторії Павлівни, у якій міститься прохання встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , понад п`ять років з ІНФОРМАЦІЯ_4 по ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто по день смерті ОСОБА_2 , включно.

Аргументи сторін.

Свою заяву представник заявника мотивує тим, що заявниця ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Ташкент, Узбекистан, її батьками були: батько - ОСОБА_3 , і матір ОСОБА_4 .

17.11.1969 шлюб між батьками заявниці ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був розірваний, прізвище після розірвання шлюбу дружини « ОСОБА_5 ».

11.09.1971 матір заявниці ОСОБА_6 зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 .

З моменту реєстрації шлюбу, заявниця разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7 стала проживати із вітчимом ОСОБА_8 та все життя вважала його своїм батьком.

Під час проживання в зареєстрованому шлюбі матір заявниці та вітчим побудували житловий будинок по АДРЕСА_1 . Із 1984 року заявниця ОСОБА_1 постійно проживала у житловому будинку по АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7 і вітчимом ОСОБА_2 .

10.01.2003 заявниця ОСОБА_1 , зареєструвала своє місце проживання в будинку по будинку по АДРЕСА_1 . З моменту реєстрації місця проживання, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 спільно проживали, вели господарство, спільно утримували будинок, мали спільний бюджет, разом відпочивали, тримали підсобне господарство, працювали на присадибній ділянці, святкували родинні свята, мали взаємні права та обов`язки як члени однієї сім`ї.

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати заявниці ОСОБА_7 . Після смерті матері, заявниця продовжувала проживати з вітчимом ОСОБА_2 , вести з ним спільне господарство та спільний побут, проживали однією сім`єю ще десять років.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 . ОСОБА_1 до дня смерті опікувалася ОСОБА_2 , а потім здійснила поховання та поминальні обіди.

Після смерті ОСОБА_2 , заявниця, вважаючи себе членом сім`ї ОСОБА_2 , 23.04.2026 звернулася до приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Горбача В.П. по питанню отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2

23.04.2026 заявниця отримала від нотаріуса відповідь на її заяву, у якій їй рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин чи факту спільного проживання із спадкодавцем протягом останніх 5 років до дня його смерті.

Встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 має для заявниці юридичне значення, оскілки впливає на можливість отримання нею спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , оскільки інші спадкоємці, окрім заявниці, відсутні, тому цей факт може бути встановлений судом.

У судове засідання заявник і представник заявника з`явилися та підтримали заявлені вимоги.

Від представника заінтересованої особи - Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області надійшла заява про розгляд справи без участі. У вирішенні цієї справи покладається на розсуд суду.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шполянського району Черкаської області від 04.06.2026 було відкрито провадження у справі.

Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, встановив наступне.

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий 09.06.2000, Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області, підтверджується що, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , народилася у м. Ташкент. Місцем реєстрації є АДРЕСА_1 . (а.с.10-12).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого 14.11.1967 Ленінським Бюро ЗАГС м. Ташкента, УЗ ССР, підтверджується факт народження ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації актів громадянського стану, 14.11.1967 року зроблено запис №2753. Батьками записані: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с.14).

Згідно копії свідоцтва про припинення одруження № НОМЕР_3 , яке видане 17.11.1969, ЗАГС м. Сміла, Української ССР, підтверджується факт розірвання шлюбу між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , про що зроблено запис №222. Після розірвання шлюбу прізвище у дружини змінилося на « ОСОБА_5 ». (а.с.15).

Згідно копії свідоцтва про одруження від 11.09.1971 року серія НОМЕР_4 виданого ЗАГС м. Шпола, Черкаської області від 11.09.1971 року народження, підтверджується факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження, 11.09.1971, зроблений запис №123. Після укладання шлюбу присвоєні прізвища: дружині ОСОБА_9 ; чоловікові ОСОБА_9 (а.с.16).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 17.12.2010 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шполянського районного управління юстиції у Черкаській області, підтверджується факт смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 63 років, у м. Шпола, Черкаської області, актовий запис № 261 (а.с.17).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 17.08.2020 виданого Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), підтверджується факт смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 у віці 73 років, у м. Шпола, Черкаської області, актовий запис № 314 (а.с.18).

Згідно копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб, від 17.12.2003 №10459, яка видана Шполянською міською радою Черкаської області, ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входять: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , (заявниця); ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (чоловік); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (дочка) (а.с.19).

Згідно з довідкою №6604 від 23.04.2026, виданої виконавчим комітетом Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, про те, що ОСОБА_2 , 1947 року народження, власник будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , постійно проживав та був зареєстрований за даною адресою з 1983 року по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час його смерті з ним постійно проживала та зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Шполянським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації № 2630441 від 30.11.2004, ОСОБА_1 , є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 16.09.2004. Номер запису: 5705 в книзі: 29 (а.с.22).

Відповідно до Витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84990497 від 23.04.2026 виданого приватним нотаріусом Горбачем В.П., за параметрами запиту: ОСОБА_2 , у спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с. 25).

У листі вих. №46/01-16 від 23.04.2026, виданого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Горбачем В.П., який адресований ОСОБА_1 , зазначено, серед іншого, що у Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо наявності заведеної спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки Спадкоємець не надав необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме документи, які підтверджують факт родинних відносин із спадкодавцем або документ який би підтвердив факт постійного проживання протягом 5 років до дня смерті, спадкоємцю відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем або факту постійного проживання із спадкодавцем протягом 5 останніх років до дня смерті. (а.с.26).

Відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 477290 від 02.09.2005, який виданий на підставі рішення сесії Шполянської міської ради від 08.04.2005 № 23-18/4, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею -0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку. (а.с.23).

Відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 477291 від 02.09.2005, який виданий на підставі рішення сесії Шполянської міської ради від 08.04.2005 № 23-18/4, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею - 0,1239 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. (а.с.24).

За змістом фотозображень за період з 1972 по 2017 рік заявниця разом із вітчимом ОСОБА_2 проводили разом час, мали різні сімейні свята та події (а.с.27 - а.с.36).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Згідно п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.3008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

За змістом листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що маючих юридичне значення» зазначено, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 315 ЦПК і не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення, зокрема встановлення факту родинних відносин тощо.

Згідно з ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Ураховуючи зміст пункту 5 частини 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) вказано, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18 (провадження №61-697св20 зазначено, що порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав звернувся до суду.

Після встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, питання про оформлення права на спадкове майно може бути вирішене в позасудовому порядку шляхом звернення до нотаріуса.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду у справі № 755/17019/21 від 14.09.2022, справі № 205/11460/21 від 08.03.2023.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Цивільне законодавство не містить норм, які зобов`язують позивача у спадкових справах разом із позовною вимогою про встановлення факту, пред`являти ще й вимогу про визнання права власності на спадкове майно. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 165/2486/19 від 26.01.2022 року.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Шпола, Звенигородського району Черкаської області, у віці 73 років, про що 17.08.2020 року складено відповідний актовий запис № 314. (а.с.18)

Після смерті ОСОБА_2 відсутня інформація в Спадковому реєстрі про заведення спадкової справи, що підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84990497 від 23.04.2026. (а.с.25).

ОСОБА_1 доводилася падчеркою ОСОБА_2 , оскільки була рідною дочкою ОСОБА_7 . У свою чергу ОСОБА_7 була дружиною ОСОБА_2 . (а.с. 14-16). ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у м.Шпола, Звенигородського району Черкаської області (а.с.17).

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, зокрема земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23-24).

ОСОБА_1 , відповідно до інформації, яка міститься у її паспорті громадянина України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 із 10.01.2003(а.с.12).

Факт проживання за цією адресою підтверджується також довідками наданими Шполянською міською радою Черкаської області від 17.12.2003 №10459 (а.с.19) та виконавчим комітетом Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (а.с.20).

Право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 16.09.2004, зареєстровано за ОСОБА_1 . (а.с.21-22).

Разом з тим, факт проживання однією сім`єю заявниці із спадкодавцем ОСОБА_2 понад п`ять років до дня смерті ОСОБА_2 підтвердили у судовому засіданні свідки: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Із показів цих свідків яких встановлено, що ОСОБА_1 у період часу із 10.01.2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 день смерті ОСОБА_2 , проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватний нотаріус Звенигородського районного округу Черкаської області Горбач В.П. листом від 23.04.2026 вих. №46/01-16 роз`яснив, що у спадковому реєстрі відсутня інформація щодо наявності заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутня. Оскільки спадкоємець не надав всіх необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкоємцю відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем протягом 5 останніх років до дня смерті, або факту родинних відносин. (а.с.26).

Оформлення відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді відповіді на заяву, а не постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не змінює суті такого документу нотаріуса і зводиться до відмови заявнику у видачі свідоцтва. Така позиція висловлена Верховним Судом у справі № 201/1883/21 від 07.02.2024

Встановлення факту проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем ОСОБА_2 не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини необхідне для можливості оформити спадщину.

Відповідно до ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто часом відкриття спадщини є саме це число.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

До нотаріуса заявниця звернулася із відповідною заявою 23.04.2026.

Відповідно до п. 3.19, 3.20 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.2, ч.1 ст.4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» житло - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, в якому особа постійно або тимчасово проживає. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Відсутність реєстрації спадкодавця, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду справа №633/344/16-ц, від 28.02.2018.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі №317/2329/15-ц від 21.02.2018.

Положення частини третьої статті 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним один від одного. Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 569/15147/17, від 12.01.2022 року у справі № 446/53/16-ц).

Згідно ч.ч.5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем необхідне заявниці для подальшого оформлення за нею спадщини після смерті спадкодавця, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення цього факту відсутній.

Тобто, метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

На момент відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_2 на праві приватної власності належали дві земельні ділянки, площею 0,10 га, кадастровий номер 7125710100:01:001:0493, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, і площею 0,1239 га кадастровий номер 7125710100:01:001:1459, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. (а.с.23-24).

Відповідно до ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представника заявниці, позицію заінтересованої особи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд уважає, що з метою захисту права заявника, заяву потрібно задовольнити.

Згідно з ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі, керуючись ст.81, 89, 258-259, 263-265, 293, 294, 315, 316, 318, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , понад п`ять років, разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме із ІНФОРМАЦІЯ_11 по ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто по день смерті ОСОБА_2 , включно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_7 , місце реєстрації, АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області, код ЄДРПОУ 04061576, юридична адреса: вул. Лозуватська, 59, м.Шпола, Черкаська область, 20603.

Рішення в повному обсязі складене 01.07.2026.

Суддя Н.П. Побережна