Ухвала суду № 137845370, 26.06.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4196/26

1-в/705/174/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

засудженого ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

представника установи виконання покарання ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2021 року за ч. 2 ст. 121 КК України, про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким,

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про заміну не відбутої частини покарання більш м`яким, в якому просив застосувати до нього ст. 82 КК України та замінити покарання більш м`яким у вигляді обмеження волі.

Засуджений ОСОБА_3 у судовому засіданні подану заяву підтримав, просив суд її задовольнити.

Представник установи виконання покарань ОСОБА_4 у судовому засіданні при вирішенні заяви засудженого поклався на думку суду.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви засудженого ОСОБА_3 . Зазначив, що достатніх підстав для задоволення заяви засудженого немає. Засуджений характеризується посередньо, має 2 стягнення, які знято та погашено. Під час відбування покарання засуджений не працював, а виконання обов`язків днювального є обов`язком кожного засудженого. Наголосив, що у вирішенні даного клопотання з`ясування питання працевлаштування засудженого не є обов`язковим, однак це певною мірою характеризує засудженого. Зазначив, що 24.04.2025 адміністрацією колонії вирішувалося питання про заміну засудженому ОСОБА_3 покарання більш м`яким та було відмовлено.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали заяви та особової справи засудженого, враховуючи думку представника адміністрації, засудженого та прокурора, дійшов такого висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 09 червня 2021 року Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 121 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно зі статтею 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим, зокрема, не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.

Відповідно до п. п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України). Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ч. 1 ст. 82 КК може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк. При цьому більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутий строк покарання, призначеного вироком.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, суд враховує дані, які характеризують засудженого, його поведінку за весь період відбування покарання, наявність заохочень та стягнень, ставлення до праці.

Як вбачається з матеріалів заяви та з оглянутої в судовому засіданні особової справи засудженого, початок строку покарання рахується з 09.06.2021, кінець строку покарання 09.12.2028.

На даний час засуджений відбув більш ніж 2/3 строку покарання, що надає йому право на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким відповідно до ст. 82 КК України.

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів особової справи засудженого вбачається, що ОСОБА_3 з 05.08.2021 по теперішній час відбуває покарання в Державній установі «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)».

Відповідно до характеристики засудженого ОСОБА_3 від 24.06.2026 за час відбування покарання, а саме під час утримання в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, до праці не залучався, стягнень та заохочень не мав. З 05.08.2021 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 96)». За період відбування покарання характеризується посередньо. Допустив 2 порушення відбування покарання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, одне стягнення знято та одне погашене у встановленому законом порядку. Виконує обов`язки днювального відділення, за що 9 разів заохочувався правами начальника установи. На виробництві установи не працевлаштований в зв`язку з відсутністю виробничих потужностей. З 26.12.2023 був переведений до «Дільниці соціальної реабілітації». 25.01.2024 був переведений до «Дільниці ресоціалізації» за злісне порушення режиму відбування покарання. Не завжди дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Виконує законні вимоги установи виконання покарань.

Із витягу з протоколу № 18 комісії ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 96)» від 24.04.2025 слідує, що засудженому було відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, у відповідності до ч. 1 ст. 57 КК України, оскільки засуджений не довів своє виправлення.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 82 КК України підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням є не та обставина, що засуджений виправився або довів своє виправлення, а те, що він став на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах відбуття більш м`якого виду покарання. Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його поведінка, сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання, що підтверджується матеріалами його особової справи, а ефективність і гарантованість цього процесу можливі лише за умови застосування до нього більш м`якого покарання.

Суд зазначає, що при вирішенні вказаного клопотання слід враховувати весь період відбування покарання. При цьому засуджений має протягом всього строку відбування покарання доводити, що стає на шлях виправлення, а не лише в окремі періоди відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів особової справи, за весь період відбування покарання засуджений не проявляв активних кроків для становлення на шлях виправлення.

Суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення та не є безумовною підставою для заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким.

Наявність заохочень, застосованих адміністрацією установи до засудженого, його виконання обов`язків днювального та робіт по благоустрою установи, зняті і погашені стягнення не доводять того, що засуджений став на шлях виправлення в розумінні положень ст. 82 КК України, оскільки для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього строку відбування покарання довів, що став на шлях виправлення.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За приписами ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заміна призначеного покарання у виді позбавлення волі більш м`яким у даному випадку не відповідає передбаченій правовій процедурі та визначеним завданням кримінального провадження, оскільки суду не надано достатньо доказів того, що засуджений став на шлях виправлення, а тому така заміна призведе до порушення принципу невідворотності покарання, в результаті чого не буде досягнуто його мети та цілей, зокрема виправлення засудженого.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про заміну засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 82 КК України, ст. ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали, а засудженим протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1