Ухвала суду № 137843875, 01.07.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/734/26

Провадження №1-кп/348/217/26

01 липня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12025091200000376, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 29.11.2025, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , з професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, раніше не судимого, громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження №12025091200000376 від 29.11.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України.

До закінчення двомісячного строку з дня продовження запобіжного заходу прокурор подав суду клопотання про продовження застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів один з яких відносяться до категорії особливо тяжких та за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі від семи то п`ятнадцяти років та він усвідомлює про можливість призначення судом саме такого виду покарання в разі доведення вини в суді, окрім цього він покинув місце скоєння злочину, протягом тривалого часу після не повідомив про його вчинення, не має стійких соціальних зв`язків, місця роботи та визначеного місця проживання; незаконно впливати на свідків, оскільки він достовірно знає їх дані та місця проживання, шляхом погроз або умовлянь, змушувати їх змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, злочини вчинено ним упродовж короткого періоду часу, самі обставини вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушення свідчать про його підвищену суспільну небезпечність та можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення, що свідчить про його схильність до вчинення правопорушень.

Вважає, що зважаючи на наявні ризики, особу обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належне виконання обов`язків обвинуваченим, шляхом застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можливо.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання про продовження застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 не заперечував щодо поданого прокурором клопотання про продовження застосованого відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Заслухавши учасників справи та вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України).

Ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2025 року застосовано щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, без визначення йому застави.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28 січня 2026 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 28.03.2026.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2026 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 23.05.2026.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2026 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 19.07.2026.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворювати будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, визначені цією нормою закону.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховування від суду. Останній обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких відносяться до категорії особливо тяжких (ч. 1 ст. 115 КК України), а саме за санкцією якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів КК України виключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У справі «Летельє проти Франції» Європейським судом з прав людини вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При оцінці наявності ризику переховування, суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей щодо наявності міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, що могло б гарантувати присутність обвинуваченого в межах с. Стримба, зокрема щодо постійного місця роботи або навчання, обвинувачений ОСОБА_4 дітей на утриманні не має, не одружений.

Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачений ОСОБА_4 у разі обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов`язаного з ізоляцією, зможе переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні.

Ризик переховування обвинуваченого від суду не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, суд бере до уваги, що під час судового розгляду може виникнути необхідність додатково допитати свідка та допитати свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Суд вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, офіційних джерел доходу не має. З урахуванням характеру кримінальних правопорушень, інкримінованих йому, одне з яких відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, які вчинено ним упродовж короткого періоду часу, самі обставини вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушення, суд погоджується зі стороною обвинувачення щодо відсутності жодних стримуючих факторів, які б могли у достатній мірі запобігти продовженню протиправної діяльності.

При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_4 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність тісних соціальних зв`язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов`язків обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Таким чином, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються, та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню фактичних даних у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 строком на 60 діб (до 29 серпня2026 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 31, 128, 176-178, 181-183, 193, 194, 199, 242, 331, 332, 369, 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів до 29 серпня2026 року включно.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, прокурором до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1