Ухвала суду № 137843840, 30.06.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 938/671/26

Провадження № 1-кп/347/315/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 м.Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в колегіальному складі:

головуючої судді: ОСОБА_1

суддів : ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря: ОСОБА_4

прокурора : ОСОБА_5

адвокатів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11

потерпілого: ОСОБА_12

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Косів матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181010002244 від 14.11.2025 року, відносно обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 у вчинні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.127 КК України, -

В с т а н о в и л а:

за підсудністю визначеною ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 08.06.2026 року на розгляд Косівського районного суду Івано-Франківської області поступив обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181010002244 від 14.11.2025 року, відносно обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 у вчинні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.127 КК України.

Ухвалою колегії суддів Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17.06.2026 року призначено підготовче судове засідання на 11 год 00 хв. 22.06.2026 року.

Прокурор, Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, ОСОБА_5 що брав участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, підтримав подані ним письмові клопотання про обрання щодо обвинувачених в справі ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, оскільки раніше обраний строк тримання обвинувачених під вартою закінчується а розгляд справи по суті ще не розпочався і на даний час не перестали існувати ризики, передбачені п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, реалізація якого супроводжувалась вчиненням дій насильницького характеру щодо військовозобов`язаних, що підриває авторитет Збройних Сил України та призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності останні можуть переховуватися від суду, впливати на свідків і потерпілих, особисті дані яких їм добре відомі, чинити перешкоди судовому розгляду шляхом спілкування з іншими особами, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення протиправних дій, пов`язаних із насильством над військовозобов`язаними, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу. А тому переконаний, що ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинувачених під вартою без визначення розміру застави, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Обвинувачений, ОСОБА_21 та його захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , просили визначити запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою. Просили врахувати відсутність наведених прокурором ризиків та особу обвинуваченого який має міцні соціальні зв"язки, до кримінальної відповідальності притягується вперше та визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави або домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_22 та його захисник ОСОБА_6 просили визначити запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави із врахуванням особи обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв"язки.

Обвинувачений ОСОБА_25 та його захисник ОСОБА_7 просили визначити запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_24 просив розгляд клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу проводити без участі його захисника адвоката - ОСОБА_26 . Просив визначити запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Адвокат ОСОБА_6 , що в даному судовому засіданні представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_16 просила врахувати особу обвинуваченого , відсутність наведених прокурором ризиків та визначити запобіжний захід не пов"язаний із триманням під вартою.

Потерпілий ОСОБА_12 вважав подані прокурором письмові клопотання підставними та просив їх задоволити, обравши обвинуваченим в цій справі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Представник потерпілого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 підтримав клопотання прокурора , яке просив задоволити.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, а також потерпілого та представника потерпілого, колегія суддів вважає підставним і таким, що підлягає до часткового задоволення клопотання прокурора щодо обрання обвинуваченим запобіжного заходу - тримання під вартою.

Встановлено, що ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 обвинувачуються у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.127 КК України.

Ухвалою головуючого-судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_27 від 19.05.2026 року (а.с.207-209 т.1) вирішено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_13 на 60 днів, а саме до 17.07.2026 включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12).

Ухвалою головуючого-судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_27 від 18.05.2026 року (а.с.173-175 т.1) вирішено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_14 на 60 днів, а саме до 16.07.2026 включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12).

Ухвалою головуючого-судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_27 від 18.05.2026 року (а.с.176-177 т.1) вирішено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_15 на 60 днів, а саме до 16.07.2026 включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12).

Ухвалою головуючого-судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_27 від 18.05.2026 року (а.с.178-179 т.1) вирішено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_16 на 60 днів, а саме до 16.07.2026 включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12).

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України законодавцем визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В силу вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.

Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинувачених в справі .

При розгляді клопотання колегією суддів встановлено, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими в справі кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.127 КК України, що за вимогами ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення

Перевіряючи обґрунтованість підозри (обвинувачення), суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.

Так аналізуючи заявлені прокурором ризики передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, слід зазначити, що ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_28 підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя і здоров`я особи, за який передбачено покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Обвинувачені в справі усвідомлюючи неминучість настання покарання, у випадку доведення їх вини у скоєному злочині можуть переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім цього, можуть вчиняти незаконний вплив на потерпілих та свідків з метою зміни останніми показань, що може створити перешкоди для встановлення об`єктивних обставин у кримінальному провадженні.

Крім цього, на даний час судове слідство у справі не розпочато. З урахуванням принципу безпосередності суд зобов`язаний особисто дослідити усі докази, в тому числі допитати свідків та потерпілих, незалежно від того, чи такі допитувалися на досудовому слідстві.

Також, суд вважає частково доведеним ризик передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, пов`язаний з перешкоджанням кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом координування та узгодження своїх дії з іншими особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження з метою уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання судовому розгляду, використати свої зв`язки для незаконного впливу на осіб, які брали участь у першочергових слідчих діях, створення неправдивих показань чи штучних доказів, оскільки: обвинувачений ОСОБА_13 перебуваючи на посаді заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки-начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , у військовому званні - «підполковник», обвинувачений ОСОБА_14 перебуваючи на посаді головного сержанта - командира відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні - «сержант», обвинувачений ОСОБА_15 перебуваючи на посаді оператора мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні - «солдат», та обвинувачений ОСОБА_16 перебуваючи на посаді стрільця 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «солдат», володіють такими зв`язками.

Щодо перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неявки обвинувачених на виклик, посилаючись на різні ніби-то форс мажорні чи поважні обставини, а також симулюванням хвороби, то в цій частині такий не містить належного обґрунтування та не підтверджений жодними доказами.

Ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що обвинувачені можуть продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюються, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення, пов`язані із насильством над військовозобов`язаними, суд вважає доведеним, оскільки: ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні двох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 127 КК України, які вчинені 13.08.2025 та 11.11.2025, є віддаленими між собою у часі, їх вчинення пов`язано із насильством над різними військовозобов`язаними.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_13 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років, а судом на даний час судове слідство ще не розпочато та не допитано потерпілих, свідків, а також не досліджено інших доказів у кримінальному провадженні, тому колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений знаходячись на волі може ухилятися від слідства та суду, та може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення. У зв`язку із цим, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що на даний час ризики передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України не перестали існувати, а тому слід клопотання прокурора задовольнити та у відповідності до вимог ч.3 ст.331 КПК України обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 діб.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Виходячи зі змісту ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_13 покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Колегія Суддів враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Водночас, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого ув`язнення, яке перетворилося б на безальтернативне («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111 від 7 грудня 2006 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що визначення непомірного розміру застави для підозрюваного, обвинуваченого здійснювалося крізь призму формального виконання вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх судових рішеннях суди повинні керуватися також розміром доходів (майновим станом) і сімейним станом підозрюваного, обвинуваченого.

У рішенні Європейського суду по справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, № 12050/04, від 28.09.2010 р., п. 79, 80), зроблено висновок, згідно із яким сума застави повинна бути належним чином обґрунтована із врахуванням майнового стану обвинуваченого.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно з ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2026 року прожитковий мінімуму на працездатну особу встановлено 3328 гривень.

Таким чином, у даному випадку об`єктивним є потреба у визначенні обвинуваченому в справі ОСОБА_13 застави, як альтернативного заходу тримання під вартою. Визначаючи розмір застави колегія суддів враховує, що її розмір покликаний, у першу чергу, - забезпечити явку обвинуваченого до відповідних державних органів під час здійснення кримінального провадження та належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_13 , його стійких соціальних зв`язків, перебував на посаді заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки-начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , у військовому званні - «підполковник», учасник бойових дій, позитивної характеристики за місцем роботи, до кримінальної відповідальності притягується вперше, його майновий стан, особливості життєдіяльності, а також обставини кримінального правопорушення і ступінь тяжкості, суд доходить висновку, що в даному випадку об`єктивним є визначення застави у межах 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 399 360 грн

При цьому, з метою досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу обвинуваченого ОСОБА_13 на хід досудового розслідування, у разі внесення застави необхідним є покладання на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, визначених КПК України.

Такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_13 обов`язків передбачених КПК України та не буде непомірним для нього.

ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні двох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 127 КК України, які вчинені 13.08.2025 та 11.11.2025, є віддаленими між собою у часі, їх вчинення пов`язано із насильством над різними військовозобов`язаними.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_14 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років, а судом на даний час судове слідство ще не розпочато та не допитано потерпілих, свідків, а також не досліджено інших доказів у кримінальному провадженні, тому колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений знаходячись на волі може ухилятися від слідства та суду, здійснювати тиск на потерпілих та свідків та може в інший спосіб перешкоджати судовому слідству з метою уникнення від кримінальної відповідальності, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення. У зв`язку із цим, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що на даний час ризики передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України не перестали існувати, а тому слід клопотання прокурора задовольнити та у відповідності до вимог ч.3 ст.331 КПК України обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 діб.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Виходячи зі змісту ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_14 покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Колегія Суддів враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Водночас, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого ув`язнення, яке перетворилося б на безальтернативне («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111 від 7 грудня 2006 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що визначення непомірного розміру застави для підозрюваного, обвинуваченого здійснювалося крізь призму формального виконання вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх судових рішеннях суди повинні керуватися також розміром доходів (майновим станом) і сімейним станом підозрюваного, обвинуваченого.

У рішенні Європейського суду по справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, № 12050/04, від 28.09.2010 р., п. 79, 80), зроблено висновок, згідно із яким сума застави повинна бути належним чином обґрунтована із врахуванням майнового стану обвинуваченого.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно з ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2026 року прожитковий мінімуму на працездатну особу встановлено 3328 гривень.

Таким чином, у даному випадку об`єктивним є потреба у визначенні обвинуваченому в справі ОСОБА_14 застави, як альтернативного заходу тримання під вартою. Визначаючи розмір застави колегі ясуддів враховує, що її розмір покликаний, у першу чергу, - забезпечити явку обвинуваченого до відповідних державних органів під час здійснення кримінального провадження та належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_14 його стійких соціальних зв`язків, перебував на посаді головного сержанта - командира відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні - «сержант», учасник бойових дій, позитивної характеристики за місцем роботи, до кримінальної відповідальності притягується вперше, його майновий стан, особливості життєдіяльності, а також обставини кримінального правопорушення і ступінь тяжкості, суд доходить висновку, що в даному випадку об`єктивним є визначення застави у межах 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 399 360 грн

При цьому, з метою досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу обвинуваченого ОСОБА_14 на хід досудового розслідування, у разі внесення застави необхідним є покладання на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, визначених КПК України.

Такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_14 обов`язків передбачених КПК України та не буде непомірним для нього.

ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні двох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 127 КК України, які вчинені 13.08.2025 та 11.11.2025, є віддаленими між собою у часі, їх вчинення пов`язано із насильством над різними військовозобов`язаними.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_15 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років, а судом на даний час судове слідство ще не розпочато та не допитано потерпілих, свідків, а також не досліджено інших доказів у кримінальному провадженні, тому колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений знаходячись на волі може ухилятися від слідства та суду, здійснювати тиск на потерпілих та свідків та може в інший спосіб перешкоджати судовому слідству з метою уникнення від кримінальної відповідальності, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення. У зв`язку із цим, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що на даний час ризики передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України не перестали існувати, а тому слід клопотання прокурора задовольнити та у відповідності до вимог ч.3 ст.331 КПК України обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 діб.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Виходячи зі змісту ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_15 покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Колегія Суддів враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Водночас, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого ув`язнення, яке перетворилося б на безальтернативне («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111 від 7 грудня 2006 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що визначення непомірного розміру застави для підозрюваного, обвинуваченого здійснювалося крізь призму формального виконання вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх судових рішеннях суди повинні керуватися також розміром доходів (майновим станом) і сімейним станом підозрюваного, обвинуваченого.

У рішенні Європейського суду по справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, № 12050/04, від 28.09.2010 р., п. 79, 80), зроблено висновок, згідно із яким сума застави повинна бути належним чином обґрунтована із врахуванням майнового стану обвинуваченого.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно з ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2026 року прожитковий мінімуму на працездатну особу встановлено 3328 гривень.

Таким чином, у даному випадку об`єктивним є потреба у визначенні обвинуваченому в справі ОСОБА_15 застави, як альтернативного заходу тримання під вартою. Визначаючи розмір застави колегія суддів враховує, що її розмір покликаний, у першу чергу, - забезпечити явку обвинуваченого до відповідних державних органів під час здійснення кримінального провадження та належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_15 його стійких соціальних зв`язків, перебував на посаді оператора мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні - «солдат», позитивної характеристики за місцем роботи, до кримінальної відповідальності притягується вперше, його майновий стан, особливості життєдіяльності, а також обставини кримінального правопорушення і ступінь тяжкості, суд доходить висновку, що в даному випадку об`єктивним є визначення застави у межах 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 399 360 грн

При цьому, з метою досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу обвинуваченого ОСОБА_15 на хід досудового розслідування, у разі внесення застави необхідним є покладання на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, визначених КПК України.

Такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_15 обов`язків передбачених КПК України та не буде непомірним для нього.

ОСОБА_16 обвинувачується у вчиненні двох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 127 КК України, які вчинені 13.08.2025 та 11.11.2025, є віддаленими між собою у часі, їх вчинення пов`язано із насильством над різними військовозобов`язаними.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_16 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років, а судом на даний час судове слідство ще не розпочато та не допитано потерпілих, свідків, а також не досліджено інших доказів у кримінальному провадженні, тому колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений знаходячись на волі може ухилятися від слідства та суду, здійснювати тиск на потерпілих та свідків та може в інший спосіб перешкоджати судовому слідству з метою уникнення від кримінальної відповідальності, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення. У зв`язку із цим, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що на даний час ризики передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України не перестали існувати, а тому слід клопотання прокурора задовольнити та у відповідності до вимог ч.3 ст.331 КПК України обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 діб.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Виходячи зі змісту ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_16 покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Колегія Суддів враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Водночас, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого ув`язнення, яке перетворилося б на безальтернативне («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111 від 7 грудня 2006 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що визначення непомірного розміру застави для підозрюваного, обвинуваченого здійснювалося крізь призму формального виконання вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх судових рішеннях суди повинні керуватися також розміром доходів (майновим станом) і сімейним станом підозрюваного, обвинуваченого.

У рішенні Європейського суду по справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, № 12050/04, від 28.09.2010 р., п. 79, 80), зроблено висновок, згідно із яким сума застави повинна бути належним чином обґрунтована із врахуванням майнового стану обвинуваченого.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно з ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2026 року прожитковий мінімуму на працездатну особу встановлено 3328 гривень.

Таким чином, у даному випадку об`єктивним є потреба у визначенні обвинуваченому в справі ОСОБА_16 застави, як альтернативного заходу тримання під вартою. Визначаючи розмір застави колегія суддів враховує, що її розмір покликаний, у першу чергу, - забезпечити явку обвинуваченого до відповідних державних органів під час здійснення кримінального провадження та належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_16 його стійких соціальних зв`язків, перебував на посаді стрільця 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «солдат», позитивної характеристики за місцем роботи, до кримінальної відповідальності притягується вперше, його майновий стан, особливості життєдіяльності, а також обставини кримінального правопорушення і ступінь тяжкості, суд доходить висновку, що в даному випадку об`єктивним є визначення застави у межах 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 399 360 грн

При цьому, з метою досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу обвинуваченого ОСОБА_16 на хід досудового розслідування, у разі внесення застави необхідним є покладання на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, визначених КПК України.

Такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_16 обов`язків передбачених КПК України та не буде непомірним для нього.

керуючись ст.ст. 131-132, 176, 177, 182, 183, 196, 199, 205, 314-316, 331 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Клопотання прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про обрання запобіжного заходу ОСОБА_13 обвинуваченому за ч.3 ст.127 КК України у вигляді тримання під вартою задоволити частково.

Обрати ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченому за ч.3 ст.127 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» терміном на 60 діб, зі строком дії ухвали до 13 год. 28.08.2026 року включно.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_13 заставу у межах 120 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 399 360 грн яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Косівського районного суду Івано-Франківської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) у будь-який момент протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, призначення платежу: застава по кримінальному провадженню №12025181010002244 від 14.11.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_13 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 127 КК України згідно ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.06.2026 р.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали, тобто до 28.08.2026 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_13 у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та /або місця служби; утриматися від спілкування із свідками і потерпілими в даному кримінальному провадженні, здати на зберігання процесуальному керівнику - прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 13 год. 00 хв. 28.08.2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок: одержувач ТУДСА України в Івано-Франківській області, коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Івано-Франківської установи виконання покарань №12.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_13 з-під варти та повідомити усно і письмово процесуального керівника прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та головуючу суддю Косівського районного суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_13 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_13 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Клопотання прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про обрання запобіжного заходу ОСОБА_14 обвинуваченому за ч.3 ст.127 КК України у вигляді тримання під вартою задоволити частково.

Обрати ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 обвинуваченому за ч.3 ст.127 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» терміном на 60 діб, зі строком дії ухвали до 13 год. 28.08.2026 року включно.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_14 заставу у межах 120 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 399 360 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Косівського районного суду Івано-Франківської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) у будь-який момент протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. призначення платежу: застава по кримінальному провадженню №12025181010002244 від 14.11.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_14 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 127 КК України згідно ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.06.2026 р

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали, тобто до 28.08.2026 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_14 у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та /або місця служби; утриматися від спілкування із свідками і потерпілими в даному кримінальному провадженні, здати на зберігання процесуальному керівнику - прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 13 год. 00 хв. 28.08.2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок: одержувач ТУДСА України в Івано-Франківській області, коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Івано-Франківської установи виконання покарань №12.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_14 з-під варти та повідомити усно і письмово процесуального керівника прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та головуючу суддю Косівського районного суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_14 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_14 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Клопотання прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про обрання запобіжного заходу ОСОБА_15 обвинуваченому за ч.3 ст.127 КК України у вигляді тримання під вартою задоволити частково.

Обрати ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_5 обвинуваченому за ч.3 ст.127 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» терміном на 60 діб зі строком дії ухвали до 13 год. 28.08.2026 року включно.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_15 заставу у межах 120 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 399 360 грн яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Косівського районного суду Івано-Франківської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) у будь-який момент протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. призначення платежу: застава по кримінальному провадженню №12025181010002244 від 14.11.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_15 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 127 КК України згідно ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.06.2026 р.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали, тобто до 28.08.2026 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_15 у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та /або місця служби; утриматися від спілкування із свідками і потерпілими в даному кримінальному провадженні, здати на зберігання процесуальному керівнику - прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 13 год. 00 хв. 28.08.2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок: одержувач ТУДСА України в Івано-Франківській області, коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Івано-Франківської установи виконання покарань №12.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_15 з-під варти та повідомити усно і письмово процесуального керівника прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та головуючу суддю Косівського районного суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_15 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_15 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Клопотання прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про обрання запобіжного заходу ОСОБА_16 обвинуваченому за ч.3 ст.127 КК України у вигляді тримання під вартою задоволити частково.

Обрати ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_6 обвинуваченому за ч.3 ст.127 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» терміном на 60 діб, зі строком дії ухвали до 13 год. 28.08.2026 року.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_16 заставу у межах 120 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 399 360 грн. яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Косівського районного суду Івано-Франківської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) у будь-який момент протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. призначення платежу: застава по кримінальному провадженню №12025181010002244 від 14.11.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_16 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 127 КК України згідно ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.06.2026р.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали, тобто до 28.08.2026 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_16 у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та /або місця служби; утриматися від спілкування із свідками і потерпілими в даному кримінальному провадженні, здати на зберігання процесуальному керівнику - прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 13 год. 00 хв. 28.08.2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок: одержувач ТУДСА України в Івано-Франківській області, коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Івано-Франківської установи виконання покарань №12.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_16 з-під варти та повідомити усно і письмово процесуального керівника прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та головуючу суддю Косівського районного суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_16 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_16 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Тримання під вартою обвинувачених здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Копію ухвали вручити обвинуваченим та їх захисникам, прокурору, та направити начальнику ДУ Івано-Франківська установа виконання покарань №12 для відома та виконання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника - прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3