Рішення № 137843400, 01.07.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/799/26

Номер провадження 2-о/184/59/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Коваленко В.О.,

за участю секретаря судового засідання Руденко М.М.,

представника заявниці адвоката Хомік Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник та її представник звернулися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту проживання однією сім`єю заявниці з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та дружини, протягом 5 років до дня смерті останнього. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Факт його смерті зареєстрований відділом Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області, про що 13 вересня 2025 року за актовим записом № 531, видане Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Померлий був цивільним чоловіком заявниці ОСОБА_1 , з яким вона проживала без реєстрації шлюбу. ОСОБА_2 до дня своєї смерті був зареєстрований адресою: АДРЕСА_1 , проте проживав разом з заявницею однією сім`єю, як подружжя, за адресою: АДРЕСА_2 (у якій зареєстрована заявниця). 21 грудня 2004 року за реєстровим № 7287, приватним нотаріусом Нікопольського районного округу Дніпропетровської області Бойко Л.П. було посвідчено заповіт, в якому спадкоємцем майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку було видане свідоцтво складалося з двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто саме та квартира, в якій жила заявниця з померлим ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. Останні двадцять років і по день смерті цивільного чоловіка, заявниця з ОСОБА_2 проживали разом, однією сім`єю, як чоловік та дружина. Зважаючи на поважний вік та не зовсім задовільний стан здоров`я заявниці та здоров`я її цивільного чоловіка ОСОБА_3 , вони не вбачали необхідності реєструвати шлюб після 20 років спільного подружнього життя. Проживаючи разом з чоловіком, вони разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, по мірі необхідності спільно вирішували, на які потреби спрямовувати спільні доходи, які продукти харчування закуповувати, який сезонний одяг потребує змін, які витрати по комунальним послугам нести щомісяця, за рахунок спільних коштів заявниця оплачувала лікування подружжя під час хвороби, спільно вирішували всі інші побутові потреби. За рахунок коштів спільного бюджету подружжя облаштовувало квартиру та підтримувало її належний стан, який би задовольняв їх потреби. З метою оформлення своїх спадкових прав після смерті чоловіка, заявниця звернулася до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бойко Л.П., якою було відкрито спадкову справу за № 273/2025. Щодо майна, відносно якого ОСОБА_2 було складено заповіт, а саме двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бойко Л.П., 24 березня 2026 року було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом. До складу спадкового майна померлого ОСОБА_2 , окрім зазначеної вище квартири, також входять грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках в Акціонерному Товаристві Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» та грошові кошти, які знаходяться на рахунках в Акціонерному товаристві «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові кошти приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П. було відмовлено з наступних підстав: неможливо перевірити факт проживання заявника ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менше як 5 (п`ять) років до часу відкриття спадщини, як це передбачено ст.1264 Цивільного Кодексу України, про що 24.03.2025р. за вих.. № 195/02-31 видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У зв`язку з наведеним, заявник змушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Рішення суду надасть їй можливість оформити свої спадкові права.

Представник заявниці адвокат Хомік Є.М. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в заяві про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Представник заінтересованої особи виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області, до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі, при прийнятті рішення по справі покладаються на розсуд суду.

Суд, вислухавши доводи представника заявниці, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 66 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області 13 вересня 2025 року, актовий запис № 531.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.03.2026 встановлено, що 21 грудня 2004 року за реєстровим № 7287, приватним нотаріусом Нікопольського районного округу Дніпропетровської області Бойко Л.П. було посвідчено заповіт, в якому спадкоємцем майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку було видане свідоцтво складається з двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (спадкова справа №273/2025, зареєстровано в реєстрі за №496).

До складу спадкового майна померлого ОСОБА_2 , окрім зазначеної вище квартири, також входять грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках в Акціонерному Товаристві Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» та грошові кошти, які знаходяться на рахунках в Акціонерному товаристві «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», що підтверджується інформаційними довідками АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» від 15.10.2025 №16-14894/Бт та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 09.10.2025 №20.1.0.0.0/7-251009/32355-БТ.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові кошти приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П. було відмовлено з наступних підстав: неможливо перевірити факт проживання заявника ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менше як 5 (п`ять) років до часу відкриття спадщини, як це передбачено ст.1264 Цивільного Кодексу України, про що 24.03.2025 за вих. № 195/02-31 видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Всі вищезазначені факти, а також відсутність інших спадкоємців підтверджується копією спадкової справи №273/2025 від 30.09.2025 на майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку на виконання ухвали Покровського міського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 надала приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бойко Л.П.

Крім того, факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_2 підтверджується допитаними в судовому засіданні свідками.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказав, що його дружина являється донькою заявниці ОСОБА_1 . Тещою вона йому є вже близько 25 років. Весь час остання проживала в м. Покров з ОСОБА_2 , який на даний час вже помер, однією сім`єю, вели спільне господарство, робили ремонти, купували техніку. Дружина свідка називала ОСОБА_2 батьком. Заявниця з ОСОБА_2 приїздили до них з дружиною і онуками.

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вказав, що з 1985 року знав ОСОБА_2 , вони разом працювали, товаришували і проживали в сусідніх будинках. Також разом святкували різні свята. З ОСОБА_2 проживала ОСОБА_1 до смерті. Вони разом вели спільне господарство, робили ремонти, купили автомобіль. Донька ОСОБА_1 сприймала ОСОБА_2 як батька. Він з заявницею часто відвідували доньку та онуків.

Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У порядку окремого провадження розглядаються також інші справи у випадках, встановлених законом.

Згідно до ч.2 ст.315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Встановлення фактів спільного проживання заявника зі спадкодавцем та родинного зв`язку між ними, необхідно заявниці для реалізації права на оформлення спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд не вбачає наявність будь-якого спору про право у даному випадку.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

При цьому, згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та інший вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Верховний Суд у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 року виклав свою позицію, згідно якої: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, вказавши, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачою свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Факт постійного проживання заявниці разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.

Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи вищевикладене, а також, що встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне заявниці для реалізації права на спадщину, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити та встановити факт постійного проживання спадкоємиці ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини.

За таких обставин, суд вважає за можливе встановити заявнику факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 263-265, 279, 317 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю осіб, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОККПП НОМЕР_2 ), з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та дружини, протягом 5 років до дня смерті ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.07.2026.

Суддя Покровського міського суду В. О. Коваленко