Рішення № 137842684, 25.05.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/20554/25

Провадження № 2/932/6814/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Куцевола В.В.

при секретарі Травкіній В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2025 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27.04.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100339955, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). 27.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 102-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступив (передав) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 11760,00 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту - 3000,00 грн., заборгованості за сумою відсотків 8460,00 грн., заборгованості по комісії за видачу кредиту - 300,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 31.12.2025 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи. Витребувано від АТ Райффайзен Банк інформацію щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 платіжної картки та факту перерахування грошових коштів.

04.02.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позов від ОСОБА_1 , в якому остання просила відмовити у задоволенні позову, оскільки кредитний договір не укладала. Зазначала, що від її імені було укладено оспорюваний кредитний договір невідомою їй особою ОСОБА_2 , відносно якої відкрито кримінальне провадження, в рамках якого вона має статус потерпілої особи. На теперішній час кримінальна справа №686/14537/24 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 знаходиться на стадії розгляду в Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області. Зазначає, що наміру укладати кредитний договір не мала, а тому заявлені вимоги позову є безпідставними.

10.02.2026 року на адресу суду надійшла запитувана інформація з АТ Райффайзен Банк, щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 платіжної картки та факту перерахування грошових коштів.

12.03.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в якому останнє просило позов задовольнити у повному обсязі, оскільки кредитний договір не визнано недійсним, вирок у кримінальній справі відносно ОСОБА_2 відсутній, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача кредитної заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розглянути справу без його участі.

Відповідач належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив.

Через це суд, спираючись на норми ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позов, позивач зазначив, що 27.04.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100339955, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

27.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 102-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило (передало) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вважає, що набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 11760,00 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту - 3000,00 грн., заборгованості за сумою відсотків 8460,00 грн., заборгованості по комісії за видачу кредиту - 300,00 грн.

Відповідно до обвинувального акту в рамках кримінального провадження №12023243000002760, ОСОБА_1 визнано потерпілою особою, обвинувальний акт відносно обвинуваченої ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 185 КК України, оформлення онлайн кредитів використовуючи доступ до банківського рахунку, зокрема ОСОБА_1 , знаходиться на стадії розгляду в Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст.ст. 77-78 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідження доказів це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до обвинувального акту в рамках кримінального провадження №12023243000002760, ОСОБА_1 визнано потерпілою особою, обвинувальний акт відносно обвинуваченої ОСОБА_2 знаходиться на стадії розгляду в Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області.

Тобто, твердження ОСОБА_1 про те, що стосовно неї були вчинені неправомірні дії невстановлених осіб, знаходять своє підтвердження та відповідні висновки не спростовані позивачем.

Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного збирання, конфіденційної інформації про особу чи незаконна зміна такої інформації не є підставою для задоволення позову.

Оскільки позивачем не доведено вчинення відповідачем дій спрямованих на укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, не доведено того факту, що своїми діями чи бездіяльністю відповідач сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо отримання кредиту, не надано доказів отримання кредитних коштів ОСОБА_1 , а відповідач, виявивши шахрайські дії стосовно себе, невідкладно повідомив правоохоронні органи про цей факт, суд, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлена особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Куцевол