Рішення № 137841940, 24.06.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/307/26

Провадження № 2/535/312/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Коросташової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №535/307/26 за позовом ОСОБА_1 до Великорублівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2026 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сідько Світлану Іванівну, яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВІ №1382605 від 23.03.2026 (а.с. 24), подала до суду позовну заяву до відповідача про визнання за нею в порядку спадкування за законом права власності на нерухоме майно, що складається з житлового будинку (літ. А-1) загальною площею 81,4 м2, житлова площа якого становить 29,2 м2, з господарськими будівлями та спорудами: гараж (літ. Д), сарай (літ. Б), сарай (літ Г), сарай (літ. К), сарай (літ. Е), навіс (літ. д), погріб (літ. б), вбиральня (літ. Ж), ворота №1, огорожа №2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 26.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та витребувано у приватного нотаріуса інформацію за даними спадкової справи №59/2025 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо кола спадкоємців, наявності спадкового майна, та заповітів померлого (а.с. 31).

14.05.2026 ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 62).

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 73, 74, 76).

Представник позивача - ОСОБА_3 23.06.2026 подала до суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі й просять їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (а.с. 77).

Представник відповідача Великорублівської сільської ради Олійник Вячеслав Анатолійович, який діє в порядку самопредставництва (а.с. 41), 02.04.2026 через систему «Електронний суд» подав до суду заяву, в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просить розглянути справу без участі представника Великорублівської сільської ради (а.с. 39, 40).

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити повністю, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Котелевським відділом ДРАЦС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 14.08.2025 (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_2 на належне йому майно відкрилася спадщина, у тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Великорублівської сільської ради №269 від 22.03.2017, домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , що також підтверджується випискою з погосподарської книги на домогосподарство за вищевказаною адресою (а.с. 15, 59, 60).

Згідно з копією договору купівлі продажу від 14 липня 1989 року ОСОБА_2 купив житловий будинок, що знаходиться в с. Велика Рублівка Котелевського районного Полтавської області, договір посвідчений секретарем виконкому Великорублівської сільської ради депутатів трудящих Котелевського району Полтавської області в книзі нотаріальних дій 14.07.1989, оригінал втрачено (а.с. 11).

Відповідно до довідки Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» №2136 від 14.03.2017, за матеріалами Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не проводилася (а.с. 17).

Земельна ділянка площею 0,2272 га, що надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322280801:01:001:0563, належала ОСОБА_2 , на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №760550 від 30.12.2009 (а.с. 18).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Великорублівської сільської ради №05.1-07/35 від 03.03.2026, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому на час відкриття спадщини з спадкодавцем були зареєстровані: дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , онук ОСОБА_6 , онук ОСОБА_7 (а.с. 16).

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218, 1220, 1221 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За змістом ст. ст. 1222, 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

На підставі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Факт родинних відносин між позивачкою та спадкодавцем ОСОБА_2 , а саме перебування їх у зареєстрованому шлюбі, підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серія НОМЕР_2 , виданим 02.04.1989 Филенковською сільською радою Чутівського районну Полтавської області (а.с. 10).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкова справа №59/2025 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 заведена приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочкою Р.О. на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.12.2025 за №250, у матеріалах справи також знаходяться заява ОСОБА_5 про відмову від прийняття спадщини та заява ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини. Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №84763706 від 03.04.2026, наданих приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочкою Р.О. 03.04.2026, відсутня інформація про складання заповіту ОСОБА_2 та його державну реєстрацію у Спадковому реєстрі (а.с. 19, 42-45).

Позивачка позбавлена можливості оформити спадкові права на спірне нерухоме майно в позасудовому порядку, оскільки приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочкою Р.О. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 на житловий будинок, у зв`язку з тим, що нотаріусу не надано оригінал документа, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (а.с. 19, 20).

Щодо набуття спадкодавцем ОСОБА_2 за життя права власності на спірний житловий будинок, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно необхідно керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців, зокрема положеннями ЦК Української РСР 1963 року, Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом зазначених вище нормативних актів, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на момент укладання договору), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 227 Цивільний кодекс Української РСР (в редакції, чинній на момент укладання договору), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням належності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року по справі № 6-137цс13, набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року №8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом. Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника. Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Досліджені судом докази у їх сукупності, а саме: копії договору купівлі продажу житлового будинку від 14 липня 1989 року, відповідно до якого ОСОБА_8 продає, а ОСОБА_2 купує житловий будинок, що знаходиться в с. Велика Рублівка Котелевського районного Полтавської області, та посвідчений секретарем виконкому Великорублівської сільської ради депутатів трудящих Котелевського району Полтавської області в книзі нотаріальних дій 14.07.1989 (а.с. 11); довідки виконавчого комітету Великорублівської сільської ради від 22.03.2017 №269, в якій вказується, що домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_2 (а.с. 15); виписки з погосподарської книги за адресою: АДРЕСА_1 , яка містить інформацію про голову домогосподарства ОСОБА_2 , й членів його сім`ї (а.с. 59, 60); інформації щодо земельної ділянки площею 0,2272 га, що надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322280801:01:001:0563, яка належала ОСОБА_2 , на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №760550 від 30.12.2009 (а.с. 18); технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений 23.02.2017 на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 12 14), підтверджують факт набуття ОСОБА_2 за життя права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та належність йому цього майна на момент відкриття спадщини.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Визнання відповідачем пред`явленого позову є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 ст. 206 ЦПК України відповідачу відомі та зрозумілі.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Великорублівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом, необхідно задовольнити повністю.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 259, 264, 265, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Великорублівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на нерухомого майна, що складається з житлового будинку (літ. А-1) загальною площею 81,4 м2, житлова площа якого становить 29,2 м2, з господарськими будівлями та спорудами: гараж (літ. Д), сарай (літ. Б), сарай (літ Г), сарай (літ. К), сарай (літ. Е), навіс (літ. д), погріб (літ. б), вбиральня (літ. Ж), ворота №1, огорожа №2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач Великорублівська сільська рада, місцезнаходження: село Велика Рублівка, вул. Центральна, буд. 36, Полтавського району Полтавської області, поштовий індекс 38623, код ЄДРПОУ 21046868.

Повне судове рішення складено 01.07.2026.

Суддя А.В. Шолудько