Рішення № 137841307, 05.06.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/6924/25

Провадження № 2/361/2486/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.26

05 червня 2026 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Писанець Н.В.,

при секретарі Михальової М.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Броварського міськрайонного суду Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.11.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №R01.00612.004509210, у відповідності до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 94 444,88 грн. на строк 38 місяці, тобто, до 06.01.2022р. із нарахуванням процентів за користування. Відповідач власним підписом підтвердив факт взятого на себе відповідного зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором.

16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» було укладено Договір факторингу №16/11-23, відповідно до якого вказане товариство набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.

Після чого, 29.12.2023р. між ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено Договір факторингу №29/12-23, відповідно до якого вказане товариство набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.

Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Кредитним договором №R01.00612.004509210 від 06.11.2018 року у розмірі 170 761,44 грн., з яких: 81 367,51 грн. заборгованість по тілу кредиту, 83 914,31 грн. заборгованість по відсоткам, 4 827,55 грн. інфляційні втрати та 652,07 грн. три відсотки річних.

Враховуючи викладене, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №R01.00612.004509210 від 06.11.2018 року у розмірі 170 761,44 грн. Крім того, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» сплачені судові витрати, а саме витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7200,00 грн.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений строк, відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, за змістом якого він не спростовує укладання між ним та АТ «Ідея Банк» кредитного договору. При цьому вважає незаконним перехід права вимоги до ТОВ «Санфорд Капітал». Оскільки між ними не укладались окремі договори. Також, вважає завищеним розмір заборгованості та визнає її у розмірі 118 601,78 грн.

Представником позивача у встановлений строк, подано відповідь на відзив, за змістом якого зазначено про обґрунтованість здійсненого розрахунку заборгованості, вказано на вимоги діючого законодавства, які регулюють таке нарахування.

Сповіщений належним чином про час та дату розгляду справи позивач не направив до суду свого представника, у позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідач, присутній у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказав, що не мав змоги сплачувати зобов`язання за кредитним договором у зв`язку із повномасштабним вторгненням рф та ускладненням свого матеріального стану. Вважав належним свій розрахунок заборгованості за кредитним договором у розмірі 118 601, 78 грн. та саме перед АТ «Ідея Банк», а не перед позивачем, оскільки відповідних договорів між ними не укладалось.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.11.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №R01.00612.004509210, у відповідності до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 94 444,88 грн. на строк 38 місяці, тобто, до 06.01.2022р. із нарахуванням процентів за користування. Відповідач власним підписом підтвердив факт взятого на себе відповідного зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором.

16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» було укладено Договір факторингу №16/11-23, відповідно до якого вказане товариство набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.

Після чого, 29.12.2023р. між ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено Договір факторингу №29/12-23, відповідно до якого вказане товариство набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.

Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Кредитним договором №R01.00612.004509210 від 06.11.2018 року у розмірі 170 761,44 грн., з яких: 81 367,51 грн. заборгованість по тілу кредиту, 83 914,31 грн. заборгованість по відсоткам, 4 827,55 грн. інфляційні втрати та 652,07 грн. три відсотки річних.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Так, за змістом ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Згідно зіст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК Українивизначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

В розумінніЗакону України «Про споживче кредитування»(даліЗакон), в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, споживче кредитування це правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.

За положеннями ч. 2 ст. 8 Закону, для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, права вимоги за кредитним договором №R01.00612.004509210 від 06.11.2018 року укладеним між первісним кредитором АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Санфорд Капітал», та відповідач добровільно погодив умови вказаного кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Внаслідок неналежного виконання кредитних зобов`язань у відповідача перед ТОВ «Санфорд Капітал» складає 170 761,44 грн., з яких: 81 367,51 грн. заборгованість по тілу кредиту, 83 914,31 грн. заборгованість по відсоткам, 4 827,55 грн. інфляційні втрати та 652,07 грн. три відсотки річних.

Посилання відповідача на необізнаність про зміну кредитора не є підставою для відмові у позовні на підставі наступного.

Відповідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач не заперечував фактичного отримання ним кредитних коштів та визнав позовні вимоги в частині тіла кредиту, однак заперечував проти нарахованих банком відсотків. При цьому, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок його заборгованості перед ТОВ «Санфорд Капітал», не довів відсутність заборгованості.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд має право зменшити розмір відсотків до розміру заборгованості за тілом кредиту, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), де зазначено на право суду зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання у випадку зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановлення її в розмірі, який в два та більше разів перевищує відсотки, які передбачені в рамках первісного строку договору виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: "Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання".

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).

З огляду на наведене, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків за невиконане зобов`язання відповідача, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом, зменшивши їх розмір до розміру 80 887,89 грн., залишивши інші нарахування без змін - 81 367,51 грн. заборгованість по тілу кредиту, 4 827,55 грн. інфляційні втрати та 652,07 грн. три відсотки річних.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Санфорд Капітал» та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за Кредитним договором №R01.00612.004509210 від 06.11.2018 року у загальному розмірі 167 735,02 грн.

Відповідно дост.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідност.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На виконання вказаних вимог закону представником позивача надано: Договір про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» та позивачем; Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги. Проте суд не може погодитись із наведеним розрахунком в повному обсязі, враховуючи співмірність складності справи та виконаних адвокатським об`єднанням робіт, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у розмірі 3000,00 грн.

За частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «Санфорд Капітал» судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 610, 626, 627, 628, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №R01.00612.004509210 від 06.11.2018 року в розмірі 167 735,02 (сто шістдесят сім тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. 02 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу 3000,00 грн.

Залишити без задоволення інші позовні вимоги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя Писанець Н.В.