Рішення № 137841193, 30.06.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/9162/25

Провадження № 2/359/886/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги, -

встановив:

04 серпня 2025 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовними вимогами до Держав-ного підприємства обслуговування повітряного руху України, уточнивши який просив стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на власну користь матеріальну допомогу в розмірі 357275,98 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що 30 липня 2002 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслугову-вання повітряного руху України, де він працював до 07 травня 2021 року, що підтверджується записами його трудової книжки. У зв`язку з ліквідацією Харківського РСП згідно з наказом Украероруху від 24 листопада 2020 року за № 1106 «Про ліквідацію Харківського регіонального структурного підрозділу» та у зв`язку зі скороченням штату Харківського РСП на підставі наказу Украероруху від 02 грудня 2020 року за № 1123 «Про скорочення штату Харківського РСП» та наказу Украероруху від 09 грудня 2020 року за № 1143 «Про затвердження змін до штатних розписів Харківського РСП та Полтавської служби ОПР Харківського РСП» був звільнений. Цього ж дня між ним та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України був укладений договір № 101 про виплату матеріальної допомоги за колективним договором, відповідно умов якого підприємство зобов`язується виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п.2.3.2 Додатку 19 до Колективного договору між адміністрацією підприємства та профспілками. Згідно пунктів 2.2 та 2.3 договору про виплату матеріальної допомоги від 07 травня 2021 року за № 101 посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги з урахуванням доплати за знання та постійне використання в роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад становить 12960,00 грн.; стаж безперервної роботи працівника на підприємстві становить 18 років 9 місяців та 7 днів. Розмір матеріальної допомоги згідно умов договору складає 243 248,00 грн.

Однак умов укладеного договору про виплату матеріальної допомоги відповідач не дотримався. Відповідач зобов`язався виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу в такому порядку: 1 посадовий оклад протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, а залишок суми матеріальної допомоги по 1 посадовому окладу кожні 2 місяці, починаючи з 12-го місяця з дати підписання договору. На сьогоднішній день відповідачем не здійснено жодної виплати за договором про виплату матеріальної допомоги від 07 травня 2021 року за № 101, що змушує позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

Крім того, позивачем здійснено розрахунок інфляційних нарахувань виконується за методикою, яка викладена у Постанові Верховного Суду України у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі за № 905/21/19.

Сукупний індекс інфляції розраховуються шляхом множення щомісячних індексів за період існування боргу. Заборгованість: 243 248,00 грн. Період прострочення грошового зобов`язання 1427 днів, інфляційне збільшення: 243 248,00 x 1.59563990 - 243 248,00 = 144 888,21 грн. 3% річних: 28 510,00 грн. Загальна заборгованість: Період прострочення грошового зобов`язання 1427 днів 243 248,00 (сума боргу) + 144 888,21 (інфляційне збільшення) + 28 510,00 (штрафні санкції) = 416 646,21 грн. З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернувся до суду за даним позовом.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом і повідомленням сторін. Крім того, сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

26 вересня 2025 року ДП «Украерорух» до суду подано відзив, яким росили відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Дійсно, відповідачем в здійснено виплати ОСОБА_1 38880 грн. Однак, зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, які полягають у військових діях рф проти України, закритті повітряного простору над Україною та забороною авіасполучень, що є основним видом доходу відповідача, Наказом ДП «Украерорух» за №141 від 30 березня 2022 року було призупинено дію окремих положень Колективного договору на підставі ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану». Про видання даного наказу повідомлені також профспілки, що є підписантами Колективного договору.

04 листопада 2025 року представник позивача направив до суду заяву про зменшення позовних вимог у зв`язку з тим, що відповідач добровільно здійснив три виплати позивачу на загальну суму 38 880 грн., а тому просив суд стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 357 275,98 грн.

07 листопада 2025 року до суду від представника позивача Лисенко А.О надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року цивільну справу прийнято до провадження суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєвою Л.В. та здійснено перехід з розгляду справи в загальному провадженні на розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Однак представник позивача адвокат Лисенко А.О. подала до суду заяву, якою розгляд справи просила здійснити у їх відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст.55, 124 Конституції України та ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що в лютому 2015 року між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками був укладений колективний договір.

28 травня 2020 року до п.6.25.2 розділу 6 колективного договору були внесені зміни, відповідно яких виплата матеріальної допомоги працівнику при виході на пенсію буде здійснюватись на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною.

Наказом Харківського РСП ДП «Украерорух» №127/о від 07 травня 2021 року було звільнено ОСОБА_1 з посади водія автотранспортного відділу автотранспортного забезпечення, у зв`язку з ліквідацією Харківського РСП (скорочення штату працівників), на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП.

30 червня 2020 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України був укладений договір про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №101.

Наказом відповідача за №361/0 від 14 травня 2021 року визначено наступний порядок виплати матеріальної допомоги на користь ОСОБА_1 : 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 травня 2021 року до 21 травня 2021 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 листопада 2021 року до 06 січня 2022 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 листопада 2022 року до 06 березня 2022 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 березня 2022 року до 06 травня 2022 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 травня 2022 року до 06 липня 2022 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 липня 2022 року до 06 вересня 2022 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 вересня 2022 року до 06 листопада 2022 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 листопада 2022 року до 06 січня 2023 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 січня 2023 року до 06 березня 2023 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 березня 2023 року до 06 травня 2023 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 травня 2023 року до 06 липня 2023 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 липня 2023 року до 06 вересня 2023 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 вересня 2023 року до 06 листопада 2023 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 листопада 2023 року до 06 січня 2024 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 січня 2024 року до 06 березня 2024 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 березня 2024 року до 06 травня 2024 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 травня 2024 року до 06 липня 2024 року; 12960 грн. 00 коп. - у період з 07 липня 2024 року до 06 вересня 2024 року; 9968 грн. 00 коп. - у період з 07 вересня 2024 року до 06 листопада 2024 року.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що за період з 17 травня 2021 року по 29 грудня 2021 року відповідач в добровільному порядку на виконання умов вказаного договору про матеріальну допомогу ДП Украерорух виплатило ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 38880 грн. 00 коп.

Наказом ДП «Украерорух» за №141 від 30 березня 2022 року призупинено дію окремих положень колективного договору з 01 квітня 2022 року на час воєнного стану в Україні, окрім пунктів та їх окремих підпунктів 5.1-5.4, 5.4.1, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 5.11.1, 5.11.2, 5.15, 5.17, 5.25, 5.27 та 5.28 розділу 5 колективного договору, додатків 2-7, 9 до колективного договору.

Згідно ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У частині 1 ст. 626 ЦК України вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом п. 1, п. 2.2 колективного договору №101 підприємство зобов`язалось виплатити позивачу матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п.6.25.2 колективного договору. Посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги визначено у розмірі 12960 грн. 00 коп.

Відповідно п.2.3 Договору, розмір матеріальної допомоги становить 243 248,00 грн.

У п. 3.1 Договору вказано, що матеріальна допомога повинна виплачуватись у наступному порядку : 1 посадовий оклад протягом 10 днів з початку дії цього договору; залишок суми матеріальної допомоги по 1 (одному) посадовому окладу кожні 2 (два) місяці, які починають підліковуватись із 12-го (дванадцятого) місяця з дати підписання цього договору та до повної виплати для матеріальної допомоги за пунктами 6.25.2 та 6.25.4 Колективного договору; з 6-го (шостого) місяця з дати підписання цього Договору до повної виплати для матеріальної допомоги за пунктом 2.3.2 Додатку 19 Колективного договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на дату ухвалення судового рішення у справі, залишились невиплаченими відповідачем ДП Украерорух на виконання умов договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 101 від 07 травня 2021 року грошові кошти на загальну суму 204 368 грн. 00 коп.

Наведене визнано представниками відповідача у відзиві на позовну заяву.

Зважаючи на вказане, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на його користь матеріальної допомоги на суму 204 368 грн. 00 коп.

В матеріалах цивільної справи міститься копія додаткової угоди №2 до договору №101 від 07 травня 2021 року, якою ДП «Украерорух» мало намір погодити з позивачем внесення змін до укладеного з ОСОБА_1 договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором та призупинити його виконання. Ця додаткова угода направлена позивачу засобами поштового зв`язку, однак не отримана ОСОБА_1 та залишилась ним не підписаною, а отже сторонами не було у встановленому п.5.2 договором порядку погоджено зміни до нього.

В свою чергу, суд критично ставиться до посилань представника відповідача на ухилення позивача від укладення вищевказаної додаткової угоди, оскільки згідно ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, видача відповідачем наказу за №141 від 30 березня 2022 року, не є способом внесення змін до договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №101 від 07 травня 2021 року. Крім того, після звільнення позивача з роботи між сторонами припинились трудові відносини, а правовідносини, що виникли на підставі договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №101 від 07 травня 2021 року, є суто цивільно-правовими та регулюються нормами ЦК України.

У зв`язку з тим, що на дані правовідносини не поширюється ні Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану», ні колективний договір, суд критично оцінює послання представників відповідача на настання форс-мажорних обставин, адже згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, що основним напрямком діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України є організація заходів використання повітряного простору, для забезпечення безпечного, економічно ефективного аеронавігаційного обслуговування, яке, в свою чергу, здійснюється провайдерами на платній основі.

У зв`язку військовою агресією російської федерації, через високий ризик авіаційній безпеці для цивільної авіації, з 24 лютого 2022 року Об`єднана цивільно-військова система організації повітряного руху України, згідно вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України, вжило термінових заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору. Надання послуг з аеронавігаційного обслуговування цивільним користувачам повітряного простору України було призупинено повністю.

24 лютого 2022 року Украерорух на офіційному сайті підприємства було розміщено оголошення про закриття повітряного простору України.

Довідкою Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року за №2024/02.0-7.1, засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме : військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України та які є об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності по договорах, і виконання яких є неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Згідно ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі №922/854/21 роз`яснив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року в справі №910/15264/21 наголосив, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21) також викладено висновок, що єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вказане, суд приходить переконання, що відповідачем не доведено зв`язку між неможливістю виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором та військовою агресією російської федерації в Україні. Крім того, форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань.

Більш того, настання форс мажорних обставин у ДП Украерорух має бути підтверджено саме сертифікатом, виданим у порядку та на підставах, вказаних уст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», у зв`язку з чим суд вважає неналежним доказ відповідача, щодо настання форс мажорних обставин, у вигляді довідки Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року за №2024/02.0-7.1.

Відповідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на це, суд погоджується з розрахунками представника позивача щодо нарахування штрафних санкцій та інфляційних втрат, а тому з відповідача на користь позивача також належить стягнути інфляційні втрати в розмірі 128 938 грн. 13 коп. та 3% річних в розмірі 23 969 грн. 85 коп.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У зв`язку з цим, при визначенні розміру інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд обмежується виключно періодом, за який ОСОБА_1 просив стягнути дані суми та не розраховує їх по дату ухвалення судового рішення.

Згідно ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно ч.1 та п. 1 ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 4416 грн. 46 коп., що підтверджується квитанцією до квитанції про сплату № 7298-5294-3706-5040 від 22 серпня 2025 року.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід також стягнути понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі 4416 грн. 46 коп.

Щодо витрат на правову допомогу, така вимога наразі судом не вирішується та може бути вирішена в порядку ст. 270 ЦПК України.

Враховуючи вказане та керуючись вимогами ст. 10-13, 76-82, 133, 141, 137, 223, 259-260, 263, 353, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу, передбачену договором № 101 від 07 травня 2021 року, в розмірі 204 368 (двісті чотири тисячі триста шістдесят вісім) гривень 00 (нуль) копійок, 128 938 (сто двадцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 13 (тринадцять) копійок інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 23 969 (двадцять три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 85 (вісімдесят п`ять) копійок.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4416 (чотири тисячі чотириста шістнадцять ) гривень 46 (сорок шість) копійок.

Відомості про позивача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Червоно - заводським РВ УМВС України в Харківській області 24 листопада 2000 року, код платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .

Відомості про відповідача : Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, ЄДРПОУ 19477064, місцезнаходження : 08301, Київська область, м. Бориспіль, а/с 115, Аеропорт.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 30 червня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва