Рішення № 137841189, 01.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/300/2026

Справа № 359/1321/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

04 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, яким представник ТОВ «КОШЕЛЬОК» Крилов С.С. просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3542704483-518255 від 15 листопада 2021 року у розмірі 38437,93 грн. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 листопада 2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» був укладений договір №3542704483-518255 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Відповідно умов вказаного договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000,00 грн., строком 28 дні, дисконтна відсоткова ставка 0,99% на добу за поточний строк кредитування, базова процентна ставка у розмірі 2,2% за добу за продовжений строк користування кредитом. ТОВ «Кошельок» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. Разом з тим відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на дату подачі позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 38437,93 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту в розмірі 7000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою 18074 грн., інфляційні збитки за період з 12 березня 2022 року по 15 січня 2025 року 11220,62 грн., та 3% річних за період з 12 березня 2022 року по 15 січня 2025 року 2143,31 грн. Тому, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав.

Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року у цивільній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано інформацію.

Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєвою Л.В.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник позивача до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Натомість в позовній заяві представник просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань, відзиву на позов до суду не направив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно вимог ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити обставини справи виходячи з фактичних право-відносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов підлягає часткового задоволенню виходячи з наступних підстав.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони, згідно ст. 627 ЦК України, є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 15 листопада 2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» був укладений договір №3542704483-518255 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності в електронній формі.

Відповідно умов вказаного договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000,00 грн., строком 28 днів, дисконтна відсоткова ставка 0,99% на добу за поточний строк кредитування, базова процентна ставка у розмірі 2.2% за добу за продовжений строк користування кредитом.

ТОВ «Кошельок» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, що підтверджується довідкою наданою ПАТ «МТБ Банк» про підтвердження операції зарахуван-ня коштів, випискою по рахунку та інформацією наданою на запит суду, АТ «Універсал банк» (а.с. 33,99).

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно вимог ст. 1054, 1049 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона( боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за Договором № 3542704483-518255 від 15 листопада 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 25074,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4214,00 грн. - заборгованість за відсотками в межах лояльного періоду; 13860,00 грн. заборгованість за відсотками за продовжений строк користування позикою (а.с. 29-31).

Згідно розрахунку інфляційних збитків та 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України вбачається, що загальна сума боргу згідно договору № 3542704483-518255 від 15 листопада 2021 року станом на 12 березня 2022 року становить 13363,93 грн. Період розрахунку інфляційних нарахувань та 3 % річних з 12 березня 2022 року по 15 січня 2025 року (а.с. 32).

Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги.

Аналізуючи нарахування відсотків поза межами строку дії договору, суд звертає увагу на умови пунктів 3.6 та 3.7 Договору. Сторони погодили, що факт користування сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного періоду (28 днів) є відкладальною обставиною, яка має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступні 90 днів.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості, нарахування проводилося у такий спосіб:

протягом лояльного періоду (з 15 листопада 2021 року по 12 грудня 2021 року включно) за дисконтною ставкою 2,15 % на добу, що склало 4214,00 грн.

протягом продовженого строку користування (з 13 грудня 2021 року по 12 березня 2022 року включно) за базовою ставкою 2,20 % на добу, що склало 13860 грн.

Період з 13 грудня 2021 року по 12 березня 2022 року становить рівно 90 календарних днів, що повністю відповідає граничному строку пролонгації, встановленому договором. Таким чином, нарахування відсотків у сумі 13860 грн. 00 коп. здійснювалося правомірно в межах погодженого сторонами загального строку кредитування (28 + 90 днів). Позивач припинив нарахування відсотків 12 березня 2022 року, що свідчить про дотримання ним договірної дисципліни.

Щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних, суд дійшов висновку про застосування положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, відмовивши у стягненні інфляційних втрат та 3 % річних. Оскільки прострочення виконання зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану, позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів на обґрунтування неправильності проведеного позивачем розрахунку заборгованості суду не надано, суд приходить пере-конання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 25074 грн. 00 коп. (заборгованості за сумою кредиту в розмірі 7000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою 18074 грн.).

Згідно ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Кошельок» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Наведене підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №711 від 24 січня 2025 року.

Однак, позовні вимоги задоволено частково, а саме на 65,2 % (25074,00/ (38437,93, 00)/100)), у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» слід стягнути судові витрати у розмірі 1579,40 коп. ((2422,40/ 100) х 65,2 %).

На підставі викладеного та керуючись ст. 10-13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 259, 263-264, 353, 354 ЦПК України, ст.16, 509, 525, 526, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №3542704483-518255 від 15 листопада 2021 року у розмірі 25 074 (двадцять п`ять тисяч сімдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1579(одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять ) гривень 40 (сорок) копійок.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - відмовити.

Відомості про позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження : Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8 А.

Відомості про відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 3222, 24 серпня 2021 року, зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 01 лип ня 2026 року.

Суддя Яковлєва Л.В.