Рішення № 137840339, 01.07.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3711/26

Провадження № 2/750/2338/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

30 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 188948 від 23 червня 2025 року в сумі 26082 грн. 13 коп.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 23 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 188948, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 30589 грн. зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування ним. Відповідач свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 26082 грн. 13 коп. На даний час право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 188948 від 23 червня 2025 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи; задоволено клопотання позивача частково та витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію про те, чи випускалася на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) банківська картка (маска картки) № НОМЕР_2 ; якщо так, то інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок (маска картки) № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 за період з 23.06.2025 до 28.06.2025 у сумі 09 грн. 26 коп. та в разі підтвердження переказу таких коштів виписку по рахунку (інший документ), що підтверджує дану інформацію; чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком (маска картки) № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 ; повний номер рахунку (маска картки) № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , на який зараховано кошти.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві відповідач зазначив, що жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на існуванння у відповідача перед первісним кредитором заборгованості за кредитним договором, на погашення якої були зараховані кошти, надані згідно з договором про споживчий кредит № 188948, позивачем не надано. Разом з тим, на рахунок відповідача фактично було зараховано лише 9 грн. 26 коп. Жодних інших грошових коштів відповідачу від первісного кредитора не надходило, а тому правомірні підстави для обліку за відповідачем заборгованості за тілом кредиту в сумі 25475 грн. 89 коп. відстуні. За відсутності доказів існування заборгованості за договором про споживчий кредит № 177294 від 31.03.2025 неможливо встановити ані правомірність проведення такого взаємозаліку, ані фактичний обсяг кредитних коштів, які були реально отримані відповідачем. Загальний строк кредитування становить 365 днів до 23.06.2026, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором також є передчасними. Крім того, вимоги позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту є неправомірними, оскільки у спірному кредитному договорі не визначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлено комісію. Позивач також не надав доказів наявності таких послуг та погодження їх із споживачем при укладенні договору.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначив, що при укладенні договору позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені договором. Позивач мав право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, оскільки умови договору та положення цивільного законодавства передбачають таку можливість.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, в позовній заяві просила справу розглянути за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його представник подала заяву, в якій просить справу розглянути за її відсутності та відсутності відповідача і відмовити позивачу в задоволенні позову.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

23 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (кредитодавець/товариство) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про споживчий кредит № 188948, за умовами якого кредитодавець зобов?язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений пунктом 2.6. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у пункті 2.2.1 договору (далі - кредит), а позичальник зобов?язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно з пунктом 2.6. договору та виконати інші зобов?язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с. 10-13).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 30589 грн. та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 25991 грн. 39 коп. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 1877294 від 31.03.2025, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 9 грн. 26 коп. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_4 у національній валюті; у розмірі 4588 грн. 35 коп. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини (пункт 2.2.1 договору).

Згідно із пунктом 2.3. договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного в пункті 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до пунктів 2.4., 2.5. договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 гривня. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 4588 грн. 35 коп., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Згідно із пунктами 2.6., 2.6.1. договору загальний строк кредитування за цим договором складає 365 днів з 23.06.2025 (дата надання кредиту) до 23.06.2026. Строк, на який надається кредит, встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Відповідно до пункту 2.7. договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 4616 грн. 99 коп.

У Графіку платежів за кредитним договором, який є додатком до договору про споживчий кредит № 188948 від 23 червня 2025 року, встановлено розмір тіла кредиту, процентів та комісії, які сплачуються 23 числа кожного місяця (а.с. 13 на звороті).

З копії довідки № 207/16-01 від 16 січня 2026 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Кредіплюс» повідомляє про успішність транзакцій. Зокрема, дані транзакції ОСОБА_1 , сума - 9 грн. 26 коп., номер платіжної картки - НОМЕР_5 (а.с. 31-32).

Вказане підтверджується переліком позичальників з даними про транзакції, щодо яких запитується інформація (а.с. 38) та довідкою про проведення взаємозаліку (а.с. 67-68).

З виписки по рахунку відповідача в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» також слідує, що на рахунок відповідача було зарахованого грошові кошти в сумі 9 грн 26 коп.

10 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (фактор) було укладено договір факторингу № 10102025, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Копією платіжної інструкції в національній валюті № 745 від 09 грудня 2025 року підтверджується сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» грошових коштів за відступлення прав вимог згідно з договором факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 року (а.с. 43).

З копії витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 року Реєстру прав вимоги № 3 слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» набуло право вимоги до відповідача в розмірі 25475 грн. 89 коп. (а.с. 39).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданною фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання, права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з частиною другою статті 1083 Цивільного кодексу України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Так, згідно з розрахунками позивача заборгованість відповідача за вказаним договором становить 27882 грн. 13 коп., до якої входить: 25475 грн. 89 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 грн. 24 коп. - заборгованість за процентами, 600 грн. - заборгованість за комісією та 1800 грн. - пеня (а.с. 44-47, 49).

Водночас, позивач просить стягнути заборгованість у сумі 26082 грн. 13 коп., до якої входить: 25475 грн. 89 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 грн. 24 коп. - заборгованість за процентами та 600 грн. - заборгованість за комісією.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами першою, п`ятою, шостою та сьомою статті 81 ЦПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, обов`язок доведення обставин, на які посилаються сторони як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року в справі № 334/3056/15 вказав, що в справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Так, згідно з умовами кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 30589 грн. та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 25991 грн. 39 коп. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 1877294 від 31.03.2025, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 9 грн. 26 коп. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_4 у національній валюті; у розмірі 4588 грн. 35 коп. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини (пункт 2.2.1 договору).

Матеріалами справи підтверджується зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів у розмірі 9 грн. 26 коп.

Однак, матеріалами справи не доведено укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем договору про споживчий кредит № 1877294 від 31.03.2025, нарахування відсотків та інших платежів на підставі цього договору, а отже і наявність заборгованості у розмірі 25991 грн. 39 коп., для погашення якої було укладено договір про споживчий кредит № 188948 від 23 червня 2025 року.

Позивачем також не надано доказів перерахування (зарахування) коштів на погашення заборгованості за договором про споживчий кредит № 1877294 від 31.03.2025 у вказаному розмірі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 № 75, виписики з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за укладеними договорами.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 грудня 2020 року в справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року в справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року в справі № 200/5647/18.

Враховуючи викладене, оскільки докази надання відповідачу іншої частини тіла кредиту в сумі 25991 грн. 39 коп. в матеріалах справи відсутні, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 9 грн. 26 коп. і саме на вказану суму мали нараховуватися проценти за користування кредитом.

За умовами договору строк кредитування становить 365 днів, а проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних.

З картки обліку виконання договору слідує, що проценти за користування кредитом відповідачу нараховані за період з 23 червня 2025 року до 03 грудня 2025 року, тобто за 164 дні.

Таким чином, враховуючи розрахунок заборгованості, встановлену умовами договору процентну ставку в розмірі 0,10% річних, розмір процентів за користування кредитом, які нараховані на тіло кредиту 9 грн. 26 коп. становить 1 грн. 52 коп. (9,26 х 0,10%) х 164 = 1 грн. 52 коп.).

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості.

Крім того, слід зазначити, що в кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитом/управління кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» така інформація надається безоплатно.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

Як вже зазначалося вище, згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

У пункті 2.4 договору визначено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 гривня. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Суд враховує, що договором не визначено, що саме включає комісія за обслуговування кредиту та які конкретно послуги мають надаватися позичальнику і періодичність їх надання.

Також, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідачу взагалі надавалися будь-які послуги, за які встановлено нарахування комісії чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в сумі 600 грн. суд не знаходить.

За вказаних обставин, заборгованість відповідача за договором могла становити 10 грн. 78 коп. (9 грн. 26 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 1 грн. 52 коп. - проценти за користування кредитом).

Разом з тим, з картки обліку виконання договору слідує, що відповідач сплатив на погашення заборгованості за кредитом горошові кошти в сумі 5720 грн., які були зараховані на погашення тіла кредиту, процентів та комісії, а тому, враховуючи, що розмір сплачених відповідачем на погашення заборгованості за кредитом грошових коштів значно перевищує розмір заборгованості за договором, яка підлягає стягненню з відповідача, підстави для її стягнення відсутні, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 43541163) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 188948 від 23 червня 2025 року - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя