Рішення № 137840136, 30.06.2026, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/514/26

Провадження по справі № 2/514/641/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Тончевої Н.М.

при секретарі - Аронєт Л.С.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за Договором позики №535951-КС-004 від 06 серпня 2025 року в розмірі 53770 гривень 00 копійок, судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок .

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 06 серпня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) №535951-КС-004 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором UA-0997 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого фінансовою установою надається позичальнику на умовах кредиту грошові кошти шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , надані клієнтом з метою отримання кредиту у розмірі 19000 гривень строком на 16 тижнів, а саме до 26 листопада 2025 року зі сплатою відсотків в розмірі 0.92 % в день та сплатою комісії за видачу кредиту в розмірі 3800 гривень, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Свої зобов`язання ТОВ «Бізнес Позика» виконало, надавши позичальнику грошові кошти, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід» та листом АТ «Універсал Банк» від 22 травня 2026 року, а відповідач в свою чергу не належним чином не виконує умови договору з повернення позичених коштів, у зв`язку з чим у позичальника виникла заборгованість за договором №535951-КС-004 від 06 серпня 2025 року у розмірі 53770 гривень 00 копійок, яку позивач просить стягнути в судовому порядку, що стало підставою для звернення до суд з відповідним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 надала суду відзив на позовну заяву, в якому посилалась на наступні обставини. Позивач не має права вимагати сплати кредитних грошових коштів оскільки строк виконання кредитного зобов`язання ще не настав, оскільки він настає 07.2026 року, а що стосується позовної вимоги дострокового повернення грошових коштів, то потрібно зазначити, що таку вимогу позивач не має права пред`являти Відповідачам оскільки ним не виконані вимоги ч.10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності. Позовні заяви вважає безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав: Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу. Позивач нараховує відсотки та штрафи у розмірі, що перевищує обмеження, встановлені ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 21 Закону «Про споживче кредитування». З урахуванням наведеного, просила у задоволенні позову відмовити або зменшити суму стягнення до суми основного боргу.

Представник позивача надав суду додаткові пояснення, в яких посилався на наступне. Відповідача подала до суду 07.05.2026 року відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву сторона Відповідача не заперечує наступних обставин справи : укладення Кредитного договору з Позивачем; отримання кредитних коштів за Кредитним договором; порушення умов Кредитного договору (графіку платежів), внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість за Кредитним договором; наявність заборгованості за Кредитним договором. 06 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 535951-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 2.8. Кредитного договору строк дії договору до 26 листопада 2025 року. Позовна заява ТОВ «Бізнес Позика» до про стягнення заборгованості за Кредитним договором була подана до суду через ЄСІТС «Електронний суд» 25.03.2026, тобто після закінчення строку дії Кредитного договору та в межах загального строку позовної давності (з врахуванням продовження та зупинення перебігу строку позовної давності у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні). ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало та не заявляло до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у формі пені чи штрафів). Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання Кредиту становить 3 800,00 гривень та нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. З урахуванням наведеного, просив прийняти Додаткові пояснення та долучити їх до матеріалів справи, врахувати під час розгляду та вирішення справи додаткові пояснення, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився. У додаткових поясненнях зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за його відсутністю. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що:

ТОВ «Бізнес Позика» 06 серпня 2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №535951-КС-004 про надання кредиту.

06 серпня 2025 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №535951-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0997, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 06 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №535951-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором UA- 0997 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як видно із матеріалів справи, зазначений кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п. 2.1. Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 19000 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» та Договором про надання кредиту.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що : строк кредиту становить 16 тижнів (п.2.3); процентна ставка в день 1 %, фіксована (п. 2.4); загальний розмір наданого кредиту 19000 гривень (п. 2.7); комісія за надання кредиту 3800 гривень (п. 2.5); термін дії договору до 26 листопада 2025 року (п. 2.8); орієнтована загальна вартість наданого кредиту 38698 гривень 33 копійки (п. 2.9); орієнтована реальна річна процента ставка 9718,24 % (п. 2.11).

Тож, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 19000 гривень шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , надані клієнтом з метою отримання кредиту, що підтверджується довідками про здійснення переказу грошових коштів.

Також, згідно листа АТ «Універсал Банк» від 22 травня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку 06 серпня 2025 року було зараховано грошові кошти в розмірі 19000 гривень.

Однак, відповідач порушила взяті на себе зобов`язання, а тому виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 53770 гривень, з яких: 19000 гривень- сума заборгованості за кредитом; 21470 гривень - сума заборгованості по процентах; 9500 гривень - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ; 3800 гривень - сума заборгованості за комісією.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.

Однак, із зазначеного розрахунку вбачається, що прострочена заборгованість за нарахованими відсотками перевищує тіло кредиту.

Відповідно ст. ст. 11. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а саме відповідно до Договору про споживчий кредит Договору №535951-КС-004 від 06 серпня 2025 року передбачена відсоткова ставка в розмірі 9718,24 % річних.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справа № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Тому, враховуючи викладене, а також з урахуванням судової практики Великої Палати Верховного Суду, суд не погоджується з твердженням позивача, що умови кредитного договору про реальну процентну ставку в розмірі 9718,24 % річних, що призвело до нарахування процентів у розмірі - 30970 гривень і значно перевищує тіло кредиту, є справедливим, оскільки зазначене суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, яка справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач була обізнана про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача проценти у розмірі - 19000 гривень, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 41800 гривень, яка складається з: 19000 гривень тіло кредиту, 19000 гривень проценти, 3800 гривень комісії.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається в ст. 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Натомість, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Отже, за змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням наведеного, початок перебігу позовної давності за зобов`язаннями у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання, починається зі спливом цього строку.

Підстави зупинення та переривання позовної давності визначені у статтях 263, 264 ЦК України.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Як вбачається з кредитного договору №535951-КС-004 від 06 серпня 2025 року, строк його дії до 26 листопада 2025 року.

Позивач звернувся до суду 26 березня 2026 року, тобто в межах строків позовної давності.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав для відмови в позові через сплив строків позовної давності.

Крім того, суд також не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивач не має права вимагати сплати кредитних грошових коштів так як строк виконання кредитного зобов`язання ще не настав та настане 07.2026 року, оскільки п. 2.8 Кредитного договору №535951-КС-004 від 06 серпня 2025 року передбачено, що строк його дії до 26 листопада 2025 року.

Тож, позовна заява ТОВ «Бізнес Позика» до про стягнення заборгованості за Кредитним договором подана до суду через ЄСІТС «Електронний суд» 25 березня 2026, тобто після закінчення строку дії Кредитного договору.

Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок, що підтверджується оригіналом платіжної інструкції № 8082 від 24 березня 2026 року.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2069 гривень 71 копійка пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 141, 223, 264, 265, 268, 272, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» /01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРОПОУ 41084239/ загальну суму заборгованості за Договором позики №535951-КС-004 від 06 серпня 2025 року в розмірі 41800 (сорок одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» /01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРОПОУ 41084239/ суму судових витрат в розмірі 2069 (дві тисячі шістдесят дев`ять) гривень 71 (сімдесят одна) копійка пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» відсотків в розмірі 11970 (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева