Рішення № 137839693, 01.07.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/454/23

Провадження №2-др/944/20/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

з участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Галушко Ольги Ігорівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Яворівської міської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Бунтусова Олена Володимирівна, про скасування рішень органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

встановив:

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Галушко О.І. звернулась до суду із заявою, у який просить ухвалити додаткове рішення у справі № 944/454/23, яким стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 78 750 гривень 00 копійок.

На обґрунтування заяви покликається на те, в провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа № 944/454/23. Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 19.03.2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Яворівського нотаріального округу Бунтусова О. В. про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідачем ОСОБА_1 було зазначено про те, що з метою захисту законних прав та інтересів ОСОБА_1 , в тому числі, представництва інтересів під час судового розгляду цієї справи між ОСОБА_1 та АО «Потинський та партнери» було укладено Договір №24/02-2023 про надання правової допомоги (юридичних послуг). Одночасно було повідомлено, що станом на дату подання відзиву неможливо передбачити усі витрати, пов`язані з захистом законних прав та інтересів ОСОБА_1 під час розгляду цієї цивільної справи в суді, та відповідно, визначити точний розмір судових витрат, у зв`язку з чим документи, які підтверджують обсяг та вартість наданих послуг, та містять обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, отриману відповідачем ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи, будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як вимагає ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

У судовому засіданні 09 березня 2026 року до завершення судових дебатів представником відповідача ОСОБА_1 було заявлено прохання стягнути з Позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу та повідомлено, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу буде подана впродовж 5 днів після ухвалення рішення суду. У зв`язку з цим, Яворівським районним судом Львівської області при ухваленні рішення у цій справі не вирішувалось питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом. Про результат розгляду справи №944/454/23 (тобто про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі) відповідачу ОСОБА_1 стало відомо 10 травня 2026 року після завантаження рішення суду до підсистеми «Електронний суд». У зв`язку з наведеним відповідач вважає необхідним надати суду докази, які обґрунтовують розмір понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду Яворівським районним судом Львівської області судової справи №944/454/23 та які підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_2

20 травня 2026 року від представник позивача ОСОБА_2 адвоката Шевчука Ю.А. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомогою в якому було зазначено наступне. 14.05.2026 на електронний кабінет представника Позивача надійшла заява представника Відповідача ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення, в якій остання просить суд ухвалити додаткове рішення по справі №944/454/23 яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 78 750,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Ознайомившись зі змістом заяви та доданими до неї документами сторона Позивача вважає за необхідне подати до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у зв`язку з наступним. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18). Зважаючи на це, просимо суд звернути увагу на те, що Позивач по справі є особоюлітнього віку (1956 р.н.), пенсіонером за віком, а тому заявлена сума витрат на правову допомогу є неспівмірною з його доходами. Доходи Позивача не дають йому можливості покрити витрати на оплату професійної правничої допомоги у повному обсязі. Крім того, додаткові джерела доходів у Позивача відсутні. Відтак, Позивач заперечує проти задоволення заяви представниці Відповідача у заявленому розмірі у зв`язку з недотриманням у повному обсязі вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан Позивача, останній переконаний, що заявлені представницею Відповідача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 78 750 грн. є значно завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг відповідачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). Враховуючи характер спору, складність справи, обсяг виконаних робіт, кількість судових засідань, відсутність значного публічного інтересу, а також майновий стан Позивача, сторона Позивача вважає заявлену до стягнення суму витрат явно завищеною та такою, що не відповідає принципу співмірності судових витрат. Окремо слід відзначити, що зважаючи на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції до прийняття постанови у справі. У тексті заяви про ухвалення додаткового рішення, представниця Відповідача вказує, що у судовому засіданні 09 березня 2026 року, до завершення судових дебатів, представником відповідача Вуса І. А. було заявлено прохання стягнути з Позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу та повідомлено, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу буде подана впродовж 5 днів після ухвалення рішення суду. Натомість у матеріалах справи відсутня заява/клопотання представниці Відповідача, яка була подана до суду до закінчення судових дебатів, тобто до 09.03.2026 включно. Є лише заява, яка подана 11.05.2026. Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу. Просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених представником Відповідача до стягнення з ОСОБА_2 у справі №944/454/23, визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу у межах розумної та співмірної суми з урахуванням вимог ст. 137, 141 ЦПК України,м судове засідання щодо ухвалення додаткового рішення по справі, призначене на 20.05.2026 о 15 год 00 хв проводити без участі сторони Позивача.

02 червня 2026 року представник позивача подав до суду клопотання в якому просив долучити до матеріалів справи копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 06.07.2016 року, що належить Вусу С.Д., яке також просив врахувати при розгляді клопотання представника відповідача.

В судове засідання учасники справи не прибули, хоч належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду заяви.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи, що учасники подали свої письмові заперечення, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та оцінивши доводи заяви та додані до неї документи, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи, дійшов такого висновку.

26 січня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Яворівської міської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Яворівського нотаріального округу Бунтусова О. В., у якому просив: визнати неправомірним та скасувати рішення Виконавчого комітету Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області № 34 від 18 травня 2007 року про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (на даний час будинок АДРЕСА_2 ) за ОСОБА_6 ; скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.06.2007 року серії НОМЕР_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 (на даний час будинок АДРЕСА_2 ), видане на ім?я ОСОБА_6 та скасувати державну реєстрацію права власності від 26.07.2007 року, реєстраційний номер 19358648, Витяг серії ССЕ № 397288.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року відмовлено у повному обсязі у задоволені позову ОСОБА_2 .

В ході розгляду справи, до завершення судових дебатів, представник відповідача адвокат Галушко О.І. повідомила про те, що докази витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть подані після ухвалення судом рішення у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 - 3 статті 134 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з вимогами ст.137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст.137Цивільного процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 915/1654/19.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до суду адвокатом Галушко О.І. було подано такі письмові докази: договір про надання правової допомоги №24/02-2023 від 24 лютого 2023 року, акт приймання-передачі №14/12-2023 від 14.12.2023, квитанцію від 15.04.2024, акт приймання-передачі №09/10-2024 від 09.10.2024, квитанцію від 16.10.2024, квитанцію від 24.11.2024, акт приймання-передачі №17/10-2025 від 17.10.2025, квитанцію від 19.10.2025

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Таким чином суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (вивчення норм законодавства, обсягу доказів), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, а також змісту позовних вимог та порядку захисту порушеного права позивача, суд вважає, що розмір судових витрат у сумі 78750, 00 грн є завищеним, та таким, що не відповідає критеріям розумності та пропорційності, а тому суд вважає за доцільне зменшити такий до 60 000, 00 грн, що буде відповідати критеріям розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 133, 134, 137, 138, 140, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України,

ухвалив:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Галушко Ольги Ігорівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Яворівської міської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Бунтусова Олена Володимирівна, про скасування рішень органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Б. Поворозник