Рішення № 137839622, 01.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3851/26

пр.№ 2/464/2776/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Борачка М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Кукса Карина Олександрівна через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4576683571 від 02.09.2024 в розмірі 17700 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову покликається на те, що 02.09.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено кредитний договір №457668357, за умовами якого відповідач отримала кредит на суму 2000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував 02.09.2024 відповідачу грошові кошти у розмірі 2000 грн. через банк-провайдер. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 8000 грн. 08.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/3 відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4576683571. В подальшому 30.09.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали договір факторингу №30/0925-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 30.09.2025 від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21700 грн., з яких: 8000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 9700 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 4000 грн. заборгованість за штрафними санкціями. Відповідач знаючи про умови зазначеного кредитного договору, не виконала свої зобов`язання з повернення коштів, тому просить позов задоволити та стягнути заборгованість в сумі 17700 грн., яка складається: 8000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 9700 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також стягнути судові витрати.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 02.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали надіслано учасникам справи.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.09.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір кредитної лінії №457668357 в розмірі кредитного ліміту на суму 8000 грн. та паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №457668357 від 02.09.2024, які підписані електронним підписом позичальника.

Згідно п. 2.3 договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш в сумі 2000 грн.

Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування (п.2.4).

Переказ грошових коштів здійснюється на платіжну картку 5168-74ХХ-ХХХХ-4987 (п.5.1).

Кінцева дата повернення кредиту 02.10.2029 (п.7.3).

Відповідно до п. 7.2 кредитного договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

7.2.1. закінчення строку дії Договору, в порядку передбаченому п.11.1 Договору;

7.2.2. дострокове припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п.9.1.1.7 Договору.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (п.11.1. кредитного договору).

З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором YCNZ.

Згідно додаткової угоди від 03.09.2024 до договору №457668357 від 02.09.2024, сторони домовились про надання відповідачу траншу у сумі 1250 грн., який здійснюється безготівковим переказом на картку 5168-74ХХ-ХХХХ-4987. Вказана угода підписана одноразовим ідентифікатором MNV2X73G.

Згідно додаткової угоди від 03.09.2024 до договору №457668357 від 02.09.2024, сторони домовились про надання відповідачу траншу у сумі 1500 грн., який здійснюється безготівковим переказом на картку 5168-74ХХ-ХХХХ-4987. Вказана угода підписана одноразовим ідентифікатором MNV97ZP7.

Згідно додаткової угоди від 03.09.2024 до договору №457668357 від 02.09.2024, сторони домовились про надання відповідачу траншу у сумі 1500 грн., який здійснюється безготівковим переказом на картку 5168-74ХХ-ХХХХ-4987. Вказана угода підписана одноразовим ідентифікатором MNV86Z3D.

Згідно додаткової угоди від 04.09.2024 до договору №457668357 від 02.09.2024, сторони домовились про надання відповідачу траншу у сумі 1750 грн., який здійснюється безготівковим переказом на картку 5168-74ХХ-ХХХХ-4987. Вказана угода підписана одноразовим ідентифікатором MNV9E75W.

Як вбачається з платіжних доручень №afda237f-23f4-4316-87f0-426f17a13432 від 02.09.2023, №8abd28cc-ccb5-48a7-8ba8-e58766e35ddf від 03.09.2023, №0c31aa86-7023-4e6b-b400-a9781f9c3142 від 03.09.2023, №9e0f9b0-ba7d-4b6e-b925-3cfc184a7e53 від 03.09.2023, №57dea124-8b7c-4013-bd60-3e6200a08fc5 від 04.09.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено перерахування коштів відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 у загальній сумі 8000 грн., згідно кредитного договору №457668357 від 02.09.2024.

Перерахування коштів на картковий рахунок відповідача також підтверджується випискою по рахунку наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 03.06.2026.

03.01.2025 ТОВ «Таліон Плюс» надіслано відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору, та про необхідність сплатити заборгованість у розмірі 21700 грн.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Вищевказані правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №МВ-ТП/3.

Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 08.10.2024 до Договору факторингу №МВ-ТП/3, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 14820 грн.

Таким чином відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу № МВ-ТП/3 від 08.10.2024.

30.09.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали Договір факторингу №30/0925-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу №30/0925-01 від 30.09.2025 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21700 грн.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається із частини 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «Юніт капітал», надає розрахунок, згідно якого заборгованість за кредитним договором №457668357 від 02.09.2024 становить 21700 грн., з яких 8000 грн. сума заборгованості по тілу кредиту, 9700 грн. сума заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, 4000 грн. заборгованість за штрафними санкціями. Однак позивач зазначає, що у межах даного позову ним не заявляються вимоги про стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог становить 17700 грн.

Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем, не довела відсутність заборгованості.

Таким чином, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, та те, що відповідач отриманий кредит не повернула, будь-яких доказів повернення коштів суду не надала, суд приходить до висновку, що вимоги позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором №457668357 підлягають задоволенню, а саме відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в сумі 17700 грн., що включає в себе заборгованість за тілом кредиту в сумі 8000,00 грн. та заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом в сумі 9700 грн.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до абз.5 п. 3.1 та п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року (Справа N 1-23/2009) конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем до позовної заяви додано договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткову угоду №25771389213 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02, акт прийому-передачі наданих послуг, згідно якого загальна вартість наданих правових та юридичних послуг становить 7000 грн.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.08.2019 у справі №915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, те, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 23866,95 грн., тобто справа відноситься до малозначних, суд вважає, що сума заявлених витрат на правову допомогу є непропорційною щодо ціни позову, а тому підлягає зменшенню до 2000 гривень.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, суд виходить з положень ч.1 ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого ТОВ «Юніт Капітал» судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.2, 81, 89, 141, 142, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором №457668357 від 02.09.2024 в розмірі 17700 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. та 2662,40 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул.Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Головуючий Борачок М.В.