Рішення № 137839561, 24.06.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/4194/26

Провадження № 2/463/1905/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді: Мармаша В.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Цебрик Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики № 7829447 від 10.10.2025 у розмірі 14 040,00 грн, а також 2 662,40 грн судового збору, з підстав та мотивів викладених письмово у позові.

Ухвалою судді від 19.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

04.06.2026 відповідач на адресу суду направила заяву, у якій просила відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначила, що позивачем не доведено факту передачі коштів та належності платіжної картки, факту переходу права вимоги, стягнення комісії є незаконним та необґрунтованим, а стягнення пені в період воєнного стану є недопустимим.

05.06.2026 від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати в АТ «Універсал Банк» інформації щодо належності відповідачу карткового рахунку, а також надходження на картковий рахунок грошових коштів у розмірі 4 500,00 грн за кредитним договором №7829447.

Крім того, 05.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з мотивів та підстав, викладених у ній.

09.06.2026 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів та підстав, викладених у них.

Крім того, відповідач на адресу суду направила заперечення на клопотання про витребування доказів, з мотивів та підстав, викладених у них.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання відповідно до якого позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводи у відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце їх проведення, про причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.10.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сікоро Фінанс» укладено договір позики № 7829447 від 10.10.2025 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Таким чином, договір був укладений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. З цього моменту електронний договір вважається укладеним, в силу положень ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 ЦК України.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Згідно з пунктом 1 кредитного договору, Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Комісію та Проценти) від суми позики.

Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти у сумі 4 500,00 грн, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.п. 1-3 кредитноого договору за цим договором кредитодавець зобовязується надати позичальнику кредит на суму 4 500 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Кредит надається строком на до 30 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 0,01 % в день, тип процентної ставки фіксована. Комісія грошові кошти, що нараховуються на суму позики, і є платою на надання такої позики, та є складовою загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до платіжного доручення № fe1f0d50-73e6-4398-96f6-302914edb912 від 10.10.2025 року ТОВ «Сікоро Фінанс» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 4 500,00 грн.

У свою чергу, суд не вбачає підстав для витребування в АТ «Універсал Банк» інформації щодо надходження на картковий рахунок відповідача кредитних коштів, про що зазначав позивач, оскільки факт перерахування кредитних коштів підтверджується зазначеним у договорі номером картки відповідача, а також платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи. Більше того, відповідач мала змогу самостійно довести факт неотримання нею кредитних коштів, надавши суду банківську інформацію про наявність/відсутність у неї відповідних карткових рахунків, на які здійснювався переказ кредитних коштів згідно представлених позивачем платіжних інструкцій, чи інформацію про рух коштів на них. При цьому, відповідач належних доказів неотримання коштів не надала, в загальному заперечивши проти задоволення клопотання про витребування доказів.

20.02.2026 між ТОВ "Сікоро Фінанс" та позивачем укладено Договір факторингу № 20022026/4. Відповідно до реєстру боржників №1 від 20.02.2026 до Договору факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026 до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 14 040,00 грн, з яких 4 500,00 грн - сума заборгованості з основною сумою боргу, 13,05 грн - сума заборгованості за відсотками, 9 000,00 грн сума заборгованості за пенею; 526,95 грн сума заборгованості за комісією, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Таким чином, позивач наділений правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Після переходу права вимоги за договорами факторингу нарахування за кредитним договором № 7829447 від 10.10.2025 не здійснювалось.

Таким чином, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7829447 від 10.10.2025 у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 14 040,00 грн, з яких 4 500,00 грн - сума заборгованості з основною сумою боргу, 13,05 грн - сума заборгованості за відсотками, 9 000,00 грн сума заборгованості за пенею; 526,95 грн сума заборгованості за комісією, що підтверджується виписками з особового рахунку відповідача та Розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак станом на момент звернення до суду з даним позовом відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України врегульовано строк (термін) виконання зобов`язання, а саме частиною першою встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як зазначено в ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк проценти, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як вбачається з досліджених доказів, умови договору відповідачем належним чином не виконані, передбачені договором кредиту заборгованості не погашені.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд доходить до висновку, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у цій справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а нараховані позикодавцем пеня, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями (пенею) слід відмовити.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача, що позивач не мав права нараховувати комісію, оскільки це є порушенням прав споживачів.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за надання кредиту може включати таку плату, оскільки входить до загальної вартості кредиту та в п.1.2 кредитного договору № 7829447 від 10.10.2025 зазначено: "Комісія грошові кошти, що нараховуються на суму позики, і є платою за надання такої позики та є складовою загальних витрат за споживчим кредитом». Відтак, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. Таким чином, доводи відповідача щодо неправомірного списання коштів в рахунок комісії є необґрунтованими, оскільки судом встановлені обґрунтовані підстави для її нарахування.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути вищевказану заборгованість в сумі 5 040,00 грн, з яких: 4 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13,05 грн - сума заборгованості за відсотками; 526,95 грн сума заборгованості за комісією.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором № 7829447 від 10.10.2025, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5 040,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 955,80 гривень судового збору, тобто 35,90 % розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 141,142, 265, 273, 274 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором позики № 7829447 від 10.10.2025, яка складається з:

- сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4 500,00 грн;

- сума заборгованості за відсотками в розмірі 13,05 грн,

- сума заборгованості за комісією в розмірі 526,95 грн

у загальному розмірі 5 040,00 (п`ять тисяч сорок гривень) грн, а також 955,80 (дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень вісімдесят копійок) грн судових витрат.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Текст рішення складено та підписано суддею 29.06.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул.Лісова, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 35625014;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: Мармаш В. Я.