Рішення № 137838773, 01.07.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2570/26

Провадження № 2/345/2144/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

01.07.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сухарник І.І., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 31.10.2019 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 (Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Кредитодавець, Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит № 1798840 (Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 12000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 1798840 від 31.10.2019 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

20.02.2020 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Позивач) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 47-МЛ від 20.02.2020 р. (Договір відступлення прав вимоги). Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 1798840 від 31.10.2019 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.

Відповідно до Виписки з особового рахунку сума заборгованості Відповідача становить 47514,12 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 12000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 28074,12 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1440 грн; заборгованість по штрафах/пені становить - 6000 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19511556/844 від 01.04.2026, однак заборгованість не оплачено. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 1798840 від 31.10.2019 року в сумі 47514,12 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,4 грн та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження відповідачу направлено поштою, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

З врахуванням викладеного наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст. 640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

До матеріалів справи долучено кредитний договір, в якому зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 31.10.2019 уклали Кредитний договір №1798840, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит 12000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Строк кредиту 15 днів з 31.10.2019, термін повернення кредиту 15.11.2019. Комісія за надання кредиту 1440,00 грн. Проценти за користування кредитом 2,5% в день. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником в особистому кабінеті.

Суд звертає увагу, що в тексті договору не зазначено про можливість перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок іншої особи, крім позичальника.

Первинний кредитор ТОВ «Мілоан» передав ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» разом з матеріалами кредитної справи і Довідку про ідентифікацію, в якій зазначено, що Відповідач, з яким укладено Кредитний договір №1798840 від 31.10.2019 -ідентифікований. Акцепт договору Відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

31.10.2019 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на банківську картку НОМЕР_1 кошти в сумі 12000,00 грн на виконання кредитного договору №1798840.

Згідновідомості про щоденні нарахування та погашення, а також виписки з особового рахунку за кредитним договором, сума заборгованості Відповідача становить 47514,12 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 12000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 28074,12 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1440 грн; заборгованість по штрафах/пені становить - 6000 грн.

Як вбачається з відповіді АТ «Райффайзен Банк» на ухвалу суду про витребування документів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком не було емітовано картку № НОМЕР_1 . Щоб перевірити, кому належить картка, потрібно вказати повний номер картки.

Таким чином, судом встановлено, що кредитні кошти згідно кредитного договору №1798840 від 31.10.2019 року в сумі 12000,00 грн були перераховані на банківську картку НОМЕР_1 . Банківська карта НОМЕР_1 відповідачу ОСОБА_1 не належить. Суду не надано жодного документу, який би підтверджував, що ОСОБА_1 вказувала дану банківську карту для отримання коштів. В тексті кредитного договору не зазначено про можливість перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок третьої особи.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на що неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах зокрема, постанова КЦС ВС від 22.04.2024 № 559/1622/19).

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем грошових коштів відповідачу на підставі кредитного договору №1798840 від 31.10.2019 року шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника. Надана позивачем квитанція не підтверджує факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача. Банківська карта № НОМЕР_1 відповідачу не належить.

Надана позивачем відомість про щоденні нарахування та погашення, а також виписка з особового рахунку за кредитним договором не є первинним документом, який підтверджує отримання відповідачем кредиту, користування ним.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Враховуючи викладене, ч. 7 ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №1798840 від 31.10.2019 року, оскільки доказів отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов договору позивач не надав, а розрахунок заборгованості (відомість про щоденні нарахування та погашення, а також виписка з особового рахунку за кредитним договором) не є достатньою підставою для стягнення з відповідача заборгованості у зазначеному позивачем розмірі, а відтак у задоволені позову слід відмовити у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Щодо понесених судових витрат сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-282, 288-289 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: