Рішення № 137838125, 17.06.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/13241/25

Провадження № 2/211/1913/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

17 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Строганової Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, при заочному розгляді, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Споживчий центр» - Пилипчук А.С., через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №07.03.2025-100000047 від 08.03.2025 року у розмірі 12127, 50 грн.; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 08.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» (далі позивач) та ОСОБА_1 (далі відповідач) було укладено кредитний договір №07.03.2025-100000047, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальникові кредит у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами вказаної позичальником банківської картки у розмірі 4500 грн. 00 коп. строком на 217 днів зі сплатою процентів за користування ним за фіксованою ставкою 1 % за кожен день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Відповідно до умов договору, кредитором також нараховується комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність плата за надання кредиту) 9% від суми кредиту та дорівнює 405 грн. 00 коп., нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема, відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту ТОВ «Споживчий центр» виконало належним чином, перерахувавши позичальникові 08.03.2025 грошові кошти в сумі 4500 грн. 00 коп. шляхом перерахування на вказану ним банківську картку № НОМЕР_1 . Однак, протягом обумовленого строку позичальник не виконав належним чином кредитні зобов`язання в частині погашення заборгованості, чим допустив утворення заборгованості, розмір якої складає 12127 грн. 50 коп. та включає: заборгованість за тілом кредиту 4500 грн. 00 коп. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 5580 грн. 00 коп., комісію 810 грн. 00 коп., неустойку 1237 грн. 50 коп. Оскільки відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, позивач змушений звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) (а.с.40).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви не заперечував проти розгляду справи за його відсутності та ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав. Причини неявки суду не відомі.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд уважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідатиме ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) №07.03.2025-100000047 шляхом підписання заявки кредитного договору (кредитної лінії), що є невід`ємною частиною цього договору. За умовами договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 08.03.2025, сума кредиту 4500 грн. 00 коп., встановлена у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 10.10.2025; проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти, Графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е768. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введеного коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача НОМЕР_2 , вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до особистого кабінету.

Відповідно до договору, ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_2 кредит в розмірі 4500 грн. 00 коп. строком на 217 днів з дня його надання шляхом перерахування у безготівковій формі за вказану нею платіжну картку № НОМЕР_1 .

За користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою ставкою, яка не може бути збільшена в односторонньому порядку у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Протягом строку дії договору тарифи та комісія за фінансовою послугою залишаються незмінними (п. 11 договору).

Відповідно до п.8 заявки, кредитором також нараховується комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність плата за надання кредиту) 9% від суми кредиту та дорівнює 405 грн. 00 коп., нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Повернення кредиту сторонами узгоджене у п.9 заявки відповідно до графу платежів.

У п.17 заявки сторони узгодили, що за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання позичальникові нараховується неустойка у розмірі 67 грн. 50 коп., незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену у ч.ч.1, 5 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (ознайомився за посиланням у мережі інтернет), паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», примірник цього договору (п. 22 договору).

Крім того, підписанням договору позичальник підтвердив, що він уклав цей договір, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, та має здатність виконувати його умови. Він повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе усі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними.

Підписавши заявку, ОСОБА_1 також підтвердив, що дана заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою він ознайомилася 08.03.2023 року за посиланням https://sgroshi.com.ua/ згідно зі ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.ч.1, 2 ст.1047 ЦК України).

Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис»(в редакції, чинній на час укладення кредитного договору).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.4, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет, інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України Про електронну комерцію).

Враховуючи наведене, кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений сторонами правочину в електронній формі шляхом підписання його умов кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, з наданих суду позивачем доказів вбачається, що відповідач вчинила певну сукупність дій, спрямованих на отримання кредиту від ТОВ «Споживчий центр», а саме, зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримала повідомлення від суб`єкта електронної комерції (від ТОВ «Споживчий центр») із одноразовим ідентифікатором, та прийняла пропозицію (оферту) шляхом використання (підписання) надісланого кредитором одноразового ідентифікатора.

Судовим розглядом також встановлено, що кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі.

Відповідно до даних переказу через систему iPay.ua, на вказаний ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1 , кредитором ТОВ «Споживчий центр» 08.03.2023 року було перераховано 4500 грн. 00 коп. за кредитним договором №07.03.2025-100000047, що свідчить про виконання товариством умов кредитного договору перед позичальником (а.с. 23).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст. 624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.

Як визначено у ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Таким чином, суд вважає, що надані ТОВ «Споживчий центр» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, наданими їй ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором №07.03.2025-100000047 від 08.03.2023 року у вигляді наданого кредиту, у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №07.03.2025-100000047 від 08.03.2023 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 12127 грн. 50 коп. та включає: заборгованість за основним боргом 4500 грн. 00 коп., заборгованість по процентам 5580 грн. 00 коп., комісію 810 грн. 00 коп., неустойку 1237 грн. 50 коп. (а. с. 24).

За результатами перевірки наданого розрахунку суд констатує, що заявлена сума боргу за тілом кредиту та по процентам за користування кредитом є обґрунтованою, арифметично вірною, розрахована у чіткій відповідності до умов договору.

Приходячи до такого висновку, суд зауважує, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку ТОВ «Споживчий центр» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, тому суд погоджується із тим, що ТОВ «Споживчий центр» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та по процентам є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на переконання суду, включення до положень кредитного договору умови щодо сплати комісії, пов`язаної з наданням кредиту - п.8 («Комісія за надання», «Комісія») як плати за надання кредиту у розмірі 9% від суми кредиту, що у даному випадку дорівнює 810 грн. 00 коп., яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, тобто одноразово, є правомірним та не суперечить Закону України «Про споживче кредитування», а відтак вимоги в цій частині також слід задовольнити.

Разом з тим, суд не може погодитись із правомірністю заявлення вимоги про стягнення з відповідача неустойки у сумі 1237 грн. 50 коп., виходячи з такого.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення м умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

У п.17 заявки сторони узгодили, що за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання позичальникові нараховується неустойка у розмірі 67 грн. 50 коп., незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Суд констатує, що за своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Виконання зобов`язання за кредитним договором може бути забезпечене неустойкою (штрафом, пенею). Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

За змістом ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Водночас, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату ухвалення судового рішення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п.6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст.3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п.18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. У постановах від 12.02.2025 у справі №758/5318/23, від 06.05.2025 у справі №464/2647/22 зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Разом з тим, Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що набрав чинності 24.12.2023, пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування» викладено у новій редакції, із виключенням п.6.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала: якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, від 29.06.2022 у справі №477/874/19). Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15), що свідчить про сталість судової практики з цього питання.

Відтак, викладення Законом України від 22.11.2023 №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування» у новій редакції, із виключенням п.6, не змінює визначене п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану та не виключає його.

З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору №07.03.2025-100000047 від 08.03.2025 року, підлягають застосуванню саме вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в силу дії прямої норми.

Зважаючи на те, що пеня за кредитним договором №07.03.2025-100000047 від 08.03.2025 року нарахована в період дії в Україні воєнного стану, тому ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь кредитора. Оскільки позивач списання пені не здійснив та звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості із урахуванням пені, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, суд враховує часткове задоволення позовних вимог (89, 79%), а тому уважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 2175 грн. 07 коп. в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №07.03.2025-100000047 від 08.03.2025 року у загальному розмірі 10890 грн. 00 коп., яка включає: заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) 4500 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 5580 грн. 00 коп., комісію 810 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2175 (дві тисячі сто сімдесят п`ять) грн. 07 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Лебеженко